Рішення № 79137549, 09.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року Справа № 160/8581/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретарі судового засіданняЧерніженко К.Е. за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області про визнання протиправним і скасування рішення про визнання протиправним і скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 11.09.2018 року № 000253/04-36-40-05/2252402302, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_5 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про застосування фінансових санкцій від 11.09.2018 року № 000253/04-36-40-05/2252402302.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про застосування фінансових санкцій від 11.09.2018 року № 000253/04-36-40-05/2252402302 є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вважає, що в її діях відсутній склад правопорушення. Посилається на те, що спірне рішення не містить викладу обставин правопорушення: місця та часу його вчинення, отже можливо лише припускати, що таке рішення стосується періоду часу з 20.01.2017 р. по 23.01.2017 р. та з 25.01.2018 року по 27.01.2018 року. Позивач вказує, що здійснює відкриту, публічну та законну діяльність з продажу тютюнових виробів у торговельному кіоску, із застосуванням електронного реєстратора розрахункових операцій (РРО) МІNІ-Т400МЕ. Наприкінці кожного календарного року готується відповідний пакет документів для оформлення нової ліцензії на наступний рік для торгівлі тютюновими виробами. За поясненням позивача, такі ліцензії отримувались, зокрема у 2016, 2017, 2018 роках. Проте, у зв'язку із тим, що оформлення нової ліцензії відповідним органом ДФС України займає час та відбувається не в м. Кривий Ріг, певний проміжок часу у позивача відсутній "на руках" бланк нової (наступної) ліцензії. При цьому, оплата за кожний наступний період дії/ліцензії здійснюється завчасно (авансово). Так, зокрема, за період дії ліцензії на 1 квартал 2017 року оплату було здійснено 04.01.2017 року, що підтверджується квитанцією № 17121077-1 від 04.01.2017 року. І це при тому, що дія попередньої ліцензії була встановлена з 19.01.2016 року до 19.01.2017 року. За І квартал 2018 року, оплату за ліцензію було здійснено 10.01.2018 року, що підтверджується квитанцією № 21216452-1 від 10.01.2018 року, при тому, що дія попередньої ліцензії була встановлена з 24.01.2017 року до 24.01.2018 року. Також позивач посилається на той факт, що зі змісту Витягу з рішення про видачу ліцензії (видавався у зв'язку із' відсутністю бланків ліцензій єдиного зразка), дата реєстрації ліцензії на 2017 рік є 18.01.2017 року, тобто станом на 19.01.2017 року ліцензію позивачем вже було як зареєстровано, так й оплачено. Подібна ситуація відбулась також у 2018 році, а саме: згідно змісту ліцензії на 2018 рік її було зареєстровано 24.01.2018 року, тобто станом на 25.01.2018 року її вже було зареєстровано та оплачено. Позивач вважає, що вищеописані факти та обставини вказують на те, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, за вчинення якого б можна було б притягати до тієї чи іншої відповідальності. Окрім того позивач посилається на те, що з аналізу норм Податкового кодексу України слідує, що у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, та за умови пред'явлення направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення, проте в даному випадку позивача не було повідомлено про причину здійснення фактичної перевірки. У зв'язку із викладеним, вважає, що підстави для проведення фактичної перевірки відсутні, а дії щодо проведення фактичної перевірки є неправомірними, що безпосередньо впливає на неправомірність прийнятих за наслідками такої перевірки рішень.

Ухвалою суду від 19.11.2018 року відкрито провадження у даній адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 05 грудня 2018 року о 11:00.

05.12.2018 року було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.01.2019 року о 10:00 год та розглянуто справу по суті.

У судовому засіданні 09.01.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду відзив, при цьому заперечуючи проти позовної заяви зазначив, що на підставі наказу № 4777-п від 22.08.2018 року було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_5 з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт перевірки № 47994/04-36-40-05/2252402302 від 28.08.2018 року. Під час проведення фактичної перевірки виявлено реалізацію тютюнових виробів без наявності відповідної ліцензії на здійснення такої торгівлі, чим порушено вимоги Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: в період з 20.01.2017 року по 23.01.2017 року та з 25.01.2018 року по 27.01.2018 року, що підтверджується Книгою обліку розрахункових операцій (КОРО) та Z-звітами. Також посилається на те, що доказом того, що ФОП ОСОБА_5 не мала ліцензії на реалізацію тютюнових виробів у період з 20.01.2017 року по 23.01.2017 року та з 25.01.2018 року по 27.01.2018 року є пояснювальна записка, написана власноруч ОСОБА_5 від 28.08.2018 року, де зазначено, що позивачем здійснювався продаж тютюнових виробів без відповідної ліцензії у зв'язку з тим, що вона ще не встигла отримати ліцензію. Крім того, позивач вказує, що відповідно до даних з ліцензій виданих ФОП ОСОБА_5 строк дії її ліцензії не діяв в періоди з 19.01.2017 року по 24.01.2017 року та в період з 24.01.2018 року по 30.01.2018 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали, справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 27.05.1994 року зареєстрована виконавчим комітетом Криворізької міської ради, перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; здійснює діяльність за видом: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

22.08.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ № 4777-п, яким призначено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, кіоск, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів з 28.08.2018 року, тривалістю не більше 10 діб.

На підставі наказу від 22.08.2018 року № 4777-п видано направлення на проведення перевірки від 22.08.2018 року № 10216 та № 10217.

28.08.2018 року, на підставі наказу від 22.08.2018 року № № 4777-п, та направлень на проведення перевірки від 22.08.2018 року № 10216 та № 10217 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами господарської одиниці "кіоск", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_5

За результатами перевірки складено акт № 47994/04-36-40-05/2252402302 від 28.08.2018 року про результати фактичної перевірки з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, у висновку якого зазначено про встановлення порушень:

- ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: реалізація сигарет у період з 20.01.2017 р. по 23.01.2017 р. та 25.01.2018 р. без відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Вказаний акт перевірки підписаний ФОП ОСОБА_5 без зауважень або заперечень, а також остання була присутня під час перевірки, що відображено в акті перевірки.

Також ФОП ОСОБА_5 під час перевірки надані письмові пояснення від 28.08.2018 року, згідно яких у період з 19.01.2017 р. по 23.01.2017 р. та з 24.01.2018 р. по 29.01.2018 р. були видані фіскальні чеки на продаж цигарок. Це було зроблено помилково через те, що позивач працювала сама та відсутність найманих працівників. Не встигла вчасно оформити ліцензії.

На підставі акта перевірки № 47994/04-36-40-05/2252402302 від 28.08.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 11.09.2018 року № 000253/04-36-40-05/2252402302, яким згідно з абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано штрафні санкції у розмірі 17000 грн.

Правомірність прийнятого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - Податковий кодекс України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до положень статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п.80.7 ст.80 Податкового кодексу України).

Згідно акта перевірки № 47994/04-36-40-05/2252402302 від 28.08.2018 року, означена перевірка була проведена на підставі наказу від 22.08.2018 року № № 4777-п та направлень від 22.08.2018 року № 10216 та № 10217.

Як визначено пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, виконання умов цієї правової норми надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення фактичної перевірки.

В ході судового розгляду адміністративної справи було встановлено, що перевіряючі особи контролюючого органу фактично були допущені до проведення вищевказаної перевірки, під час її проведення присутньою ФОП ОСОБА_5 були надані ідентифікаційні дані відносно себе, які відображені перевіряючими особами в акті перевірки (ПІБ, посада, дата народження та адреса проживання особи).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24 грудня 2010 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначено, що:

- платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки;

- якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Окрім того суд вказує, що підставою для проведення перевірки позивача визначена інформація в АІС "Податковий блок", що узгоджується з вимогами п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, які не містять посилання на обов'язкову наявність податкової інформації, а вказують як на підставу - наявність взагалі інформації, яка отримана в установленому законодавством порядку.

Наявність інформації в АІС "Податковий блок" відноситься саме до категорії інформації, яка отримана в установленому законодавством порядку.

Розглядаючи заявлений спір, суд виходить із того, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України врегульовані Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі по тексту - Закон № 481/95-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 12 статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Частиною 1 статті 9 наведеного закону визначено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, як фізична особа-підприємець, здійснює господарську діяльність - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, відповідно до обраного виду економічної діяльності.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_5 мала: ліцензію серія АЖ № 025812 від 13.01.2016 р. на роздрібну торгівлю тютюновими виробами строком дії з 19.01.2016 р. до 19.01.2017 р., ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами строком дії з 24.01.2017 р. до 24.01.2018 р., виданої на підставі рішення № 11 від 18.01.2017 р. про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (реєстраційний № 704041192396), та ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами строком дії з 30.01.2018 р. до 30.01.2019 р. (реєстраційний № 804041199039).

Отже, фактично у період з 20.01.2017 р. до 24.01.2017 р. та з 25.01.2018 р. до 30.01.2018 р. ФОП ОСОБА_5 не мала зареєстрованої ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Так, постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.10.2018 року у справі № 210/5146/18 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч.1 ст. 164 КупАП - закрито у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст.38 КупАП.

Проте, посилання позивачем на постанову Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.10.2018 року у справі № 210/5146/18 судом не приймається, оскільки так, за приписами частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, згідно вказаної постанови, норма ст.38 КупАП є імперативною, у зв'язку з чим, суд позбавлений можливості досліджувати та давати будь-яку оцінку доказам у справі, а також встановлювати наявність вини особи у скоєному після спливу строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Згідно частини 5 наведеної статті обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду (частина 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 року у справі 2а-4201/11/2670.

Також слід зазначити, що частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Разом з тим, суд вказує, що спірне рішення про застосування фінансових санкцій від 11.09.2018 року № 000253/04-36-40-05/2252402302 винесено у відношенні ФОП ОСОБА_5, тобто суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач належними доказами підтвердив правомірність спірного рішення, наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність оскаржуваного рішення.

На підставі викладено, оскільки матеріалами справи підтверджено допущення ФОП ОСОБА_5 порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині здійснення продажу тютюнових виробів без відповідної ліцензії, суд приходить до висновку про правомірність застосування до ФОП ОСОБА_5 фінансових санкцій у розмірі 17000 грн.

Отже позовна заява ФОП ОСОБА_5 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що судові витрати понесені позивачем, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні позову позивача, який не є суб'єктом владних повноважень згідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.

Проте, враховуючи, що суд не знайшов підстав для задоволення даного адміністративного позову, судовий збір та витрати понесені на професійну правничу допомогу позивачу, не повертаються.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області про визнання протиправним і скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 11.09.2018 року № 000253/04-36-40-05/2252402302 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14 січня 2019 року.

Суддя І.О. Лозицька