Постанова № 79134874, 10.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/12/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : Колода Л. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Колоди Л.Д. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення дії, що порушує право та відновлення становища, що існувало до порушення права, повний текст рішення виготовлено 11 червня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подала до суду позов до ОСОБА_4 про припинення дії, що порушує право та відновлення становища, що існувало до порушення права, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що рішенням виконкому Черкаської міської ради депутатів трудящих № 269 від 20 квітня 1966 року було виділено земельну ділянку під сумісне будівництво двоквартирного житлового будинку громадянам ОСОБА_5.(дідові позивача) та ОСОБА_6 (батькові позивача), площею 800 кв.м. Будівництво розпочалося в 1967 році і закінчилось в 1970 році.

Під час спорудження житлового будинку позивачу було 12-15 років і вона вносила в спільне будівництво свою працю: подавала цеглу, підносила розчин, зашкурювала цеглу для лицьової кладки. Після встановлення вікон, дверей, настилу підлоги позивач постійно їх фарбувала. Також постійно фарбувала дах, паркан, радіатори і труби опалення, здійснювала масляне фарбування кухні, побілку і поклейку шпалерами стін, стелі та інше. Вносила грошові кошти в спорудження будинку. Зокрема, під час газифікації будинку в 1974 році позивач оплатила всю її вартість в сумі 202 карбованців 93 копійки, перерахувавши її з ощадної книжки, куди перераховувала частину заробітку на рахунок СМУ-9 тресту «Укргазкомунбуд», яке виконувало роботи.

Будинок був побудований за спільні кошти сім'ї. Оскільки частки кожного співвласника будинку не виділені в натурі та майно, яке перебуває в спільній частковій власності не поділено, відповідно кожний із співвласників має право на користування будь-якою частиною будинку.

Збудований будинок був єдиним і основним місцем проживання позивача, її синів та внуків. Позивач та її мати ОСОБА_7 проживали однією сім'єю, користувалися всіма приміщеннями 1\2 частини будинковолодіння, що була єдиним цілим і складалася з чотирьох суміжних кімнат розмірами 7,6 ; 8,6 ; 15,5; 6,4 кв.м., загальною площею 38,1 кв.м. Також вони спільно користувалися земельною ділянкою, яка не приватизована, і надвірними спорудами, вели спільне господарство і мали спільний бюджет. Позивач та її сини за свій рахунок здійснювали поточний ремонт будинку та надвірних споруд, забезпечували схоронність будинку, міняли паркан, утримували в порядку прибудинкову територію, сплачували комунальні платежі, як самостійно так і відшкодовуючи частину їх матері. На дану адресу вони отримували і отримують поштову кореспонденцію, користувалися і користуються поліклінікою за цим місцем проживання.

Після 30 жовтня 2008 року їх житлові права та інтереси були порушені відповідачем ОСОБА_4, яка відповідно до договору дарування від 30 жовтня 2008 року стала співвласницею 5/12 частин будинку.

З часу обдарування ОСОБА_4 вчиняє протиправні дії щодо позивача та членів її сім'ї, щодо житлового будинку, а саме: 01 листопада 2008 року відповідач без погодження з позивачем та членами її сім'ї, об 11 годині самовільно замінила дерев'яні двері, які слугували єдиним входом до спільної частини будинку, на металеві, але ключа від них не надала, тим самим обмеживши їх доступ до кухні та користування газовою плитою для приготування їжі і газовим котлом для опалення 1\2 частини будинку. Вказане свідчить про сплановане відповідачем намагання позбавити їх права на користування житловим приміщенням.

О 13 годині цього ж дня відповідач почала розбирати дерев'яний сарай, яким позивач користувалася, палити її речі, які там знаходилися, а знайшовши там наркотики викликала міліцію та прокуратуру .

Протягом опалювального сезону 2008-2009 років відповідач постійно прикручувала газ для опалення 1\2 частини будинку, ставлячи пальник газового котла на нульове положення, через що в приміщеннях було холодно, температура не піднімалася вище 4 - 5 градусів.

09 березня 2009 року відповідач відключила газовий котел повністю і злила воду з системи опалення, через що система стала непридатна до використання.

З часу обдарування ОСОБА_4 в будинку не проживає, земельною ділянкою не користується.

За 9 років відсутності опалення 1\2 частини будинку стала непридатна для постійного проживання, оскільки відбулося псування і пошкодження стін та підлоги грибком, пліснявою, підлога почала коробитися, фарба на вікнах здулася і відпадає. В кімнатах постійна вологість, запах цвілі, покрилися цвіллю меблі та одяг, одежа теж просякла цвіллю. Почався процес руйнування будинку, проводка відсиріла і є небезпека, що може статися її замикання. Навіть при цілодобовому включенні обігрівачів температура в опалювальний сезон не піднімається вище 10-12 градусів. За цей час відповідач не робила поточного ремонту, що теж привело до псування житла. Несучі конструкції даху згнили через потрапляння на них дощу та снігу, бо покрівля руйнується. Стеля в приміщеннях, які відповідач закрила на ключ, частинами обвалилася. Дах потребує капітального ремонту, замощення теж.

Позивач обмежена в здійсненні права користування будинком. Її сім'я і тепер робить поточний ремонт виділених їм приміщень, підтримує у відносно належному стані дах, паркан, водоколонку, забезпечує схоронність будинку, доглядає за деревами, обробляє город, утримує прибудинкову територію, чого не виконує відповідач.

На підставі викладеного позивач просила суд встановити факт наявності протиправних дій і протиправної поведінки відповідача щодо її прав, інтересів, свободи та гідності і визнати дії і поведінку відповідача неправомірними.

Притягнути до відповідальності відповідача за недодержання нею при вчиненні своїх дій вимог, встановлених частинами 2-4,6 ст.13 ЦК України.

Заборонити відповідачу зловживати своїми правами, діяльністю та застосувати до ОСОБА_4 інші наслідки, встановлені Законом.

Зобов'язати відповідача відновити систему опалення в 1\2 частині спірного будинку по АДРЕСА_1

Зобов'язати відповідача не перешкоджати позивачу користуватися підсобними приміщеннями (кухнею, коридором) в 1\2 частині житлового будинку по АДРЕСА_1

Зобов'язати відповідача виконувати обов'язки щодо збереження будинку, здійснення поточного і капітального ремонту будинку та надвірних споруд, утримання в порядку прибудинкової території.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2018 року

в задоволені позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 жовтня 2018 року до рішення внесені виправлення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим фактам, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема зазначає, що викладені в рішенні факти не відповідають дійсності, не підтверджені жодними доказами та ґрунтується на припущенні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а задоволення вимог позивача буде незаконним вторгненням до її житла.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, викладені у позовній заяві не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що власниками будинку в АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 в частці 5/12, ОСОБА_8 в частці 1/2 , ОСОБА_3 в частці 1/12(т.1 а.с.128-136).

Частиною 2,3 статті 358 ЦК України встановлено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть домовитись щодо порядку володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, в зв'язку з чим у них тривалий час існує спір.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судами розглядалась справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_8 про встановлення порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_9, ОСОБА_4, приватного нотаріуса ОСОБА_10 треті особи служба у справах дітей Черкаської міської ради, ОСОБА_11, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору дарування.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року, в задоволенні як первісних позовних вимог так і зустрічних позовних вимог відмовлено.

Таким чином рішення апеляційного суду набрало законної сили.

Вказаним рішенням, ухваленого між тими ж особами, встановлено наступні обставини.

Між сторонами склався порядок користування будинком, за яким ОСОБА_4 користується приміщеннями №№ 2-1 - 2-5 будинку загальною площею 42,3 кв.м.; ОСОБА_8 користується приміщенням №1-1 - 1-7 будинку загальною площею 60,6 кв.м.; ОСОБА_3, користується приміщеннями будинку №№ 3-1 - 3-3 загальною площею 24,3 кв.м.

Як вбачається з технічного паспорта житлового будинку(т.1 а.с.130-136) перше та друге приміщення, яким користується ОСОБА_3 не мають природного освітлення.

Будинок обладнаний системою опалення яка працює від природного газу, котел якого знаходиться в приміщенні яке перебуває в користуванні ОСОБА_4, що встановлено рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 1 квітня 2015 року (т.1 а.с.122-127)

Предметом спору є житло, тобто жиле приміщення, призначене та придатне для постійного чи тимчасового проживання (ст..379 ЦК України), тому вимоги до такого приміщення мають відповідати умовам, за яких буде забезпечено життєдіяльність людини, в тому числі і наявність опалення в певний період пори року.

Порядок користування житлом, не передбачає переобладнання та перепланування такого приміщення на відміну від виділу чи поділу, тому при встановленні порядку користування будинком, місця загального користування, в тому числі і приміщення в яких знаходиться обладнання для опалення (газовий котел та прилад обліку) мають залишатись в спільному користуванні.

Про це також зазначив і Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від 04.10.1991, № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок".

Оскільки частки кожного співвласника будинку не виділені в натурі та майно яке перебуває в спільній частковій власності не поділено, відповідно кожний із співвласників має право на користування будь-якою частиною будинку.

Після зазначеного рішення суду і до даного часу нічого не змінилось, частки кожного співвласника будинку не виділені в натурі, майно яке перебуває в спільній частковій власності не поділено, порядок володіння та користування майном не встановлений, в зв'язку з чим кожний із співвласників має право на користування будь-якою частиною будинку в тому числі приміщеннями загального користування.

Створення будь-яких перешкод у такому користуванні є порушенням права власності яке підлягає захисту.

Частиною 1 статті 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідач, замінивши вхідні двері до приміщення №№ 2-1 - 2-5 будинку та не надавши ключі від вказаних дверей позивачу, вчинила перешкоди в доступі останньої в тому числі до місць загального користування в яких знаходиться обладнання для опалення (газовий котел та прилад обліку) та газова плита для приготування їжі.

З вказаних підстав позовна вимога про зобов'язання відповідача не перешкоджати позивачу користуватись кухнею літ.2.2 та коридором літ.2.1 підлягає до задоволення.

Вирішуючи спір, щодо відновлення системи опалення, суд виходить із такого.

Система опалення складається з підігріву води шляхом спалювання газу та її подачі до опалювальних приладів.

Тому для відновлення системи опалення перше, що потрібно це відновити подачу газу, який, відповідно до Акту №1592-П від 1 вересня 2014 року не подається, через перекриття крану перед газовим лічильником, що опломбований в зв'язку з порушенням Правил безпеки системи газопостачання. (т.1 а.с.69)

Таким чином відновлення опалення без участі організації, яка постачає природній газ, і яка до участі в справі не була залучена є неможливим.

Окрім цього пунктом 3 Правил постачання газу затверджених постановою Національної комісії, що здійснює Державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496 встановлено, що постачання природного газу здійснюється на підставі договору, який не укладений жодною із сторін даної справи, із-за відсутності згоди співвласників об'єкта постачання газу, що підтверджується листом ПАТ «Черкасигаз» від 18 листопада 2014 року.(т.1а.с.121)

Оскільки питання постачання газу не вирішено, вимога про відновлення системи опалення не підлягає задоволенню.

Не підлягають задоволенню і інші вимоги, так як встановлення фактичних обставин справи, встановлених судом зазначається в мотивувальній частині рішення , а не в резолютивній (частина 4 ст.265 ЦПК України), тому відсутні підстави зазначення в резолютивній частині рішення встановлення протиправних дій і протиправної поведінки відповідача.

Саме по собі задоволення позовних вимог і є мірою цивільної відповідальності передбаченою ЦК України, а тому окремого висновку, щодо притягнення до відповідальності не потребує.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 15 ЦК України.

З вказаних норм слідує, що захисту підлягає порушене, невизнане або оспорене право.

Вимоги позивача про заборону відповідачу зловживати своїми правами та діяльністю, викладена в такий спосіб, який передбачає захист на майбутнє, в зв'язку з чим вказана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження невиконання відповідачем обов'язку щодо утримання будинку, тобто доказів які підтверджували б в сукупності дії (бездіяльність), негативні наслідки та причинний зв'язок між вказаними елементами.

Суд першої інстанції зазначені норми права та обставини справи не врахував, в зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376,381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення дії, що порушує право та відновлення становища, що існувало до порушення права - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_3 користуватись кухнею літ.2.2 та коридором літ.2.1 в будинку за адресою АДРЕСА_1

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 190 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 11 січня 2019 року.

Судді