Постанова № 79134872, 10.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/44/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 305010300 Казидуб О.Г. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Храпка В.Д.,

Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури, -

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства і прокуратури.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 01 липня 2013 року старшим слідчим Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області йому оголошено підозру за ч. 3 ст. 358 КК України та обрано міру запобіжного захисту особисте зобов'язання. По закінченню досудового слідства обвинувальний акт було передано до суду . Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2015 року його було визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 358 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 лютого 2016 року вирок було скасовано, а справу повернуто до суду першої інстанції.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 серпня 2017 року, його визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Посилаючись на незаконність притягнення його до кримінальної відповідальності, внаслідок чого перебував під судом і слідством протягом 49 місяців 16 днів просив суд стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 184 288 грн. 50 коп. і судові витрати за надання правничої допомоги.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто із Державної казначейської служби України в рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 184 288 грн. 50 коп.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Черкаській області просить рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивач не довів протиправність поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяної шкоди. Також судом неправильно вирішено питання про судові витрати по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін .

У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України просить апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 01 липня 2013 року ОСОБА_5 було оголошено підозру за ч. 3 ст. 358 КК України і обрано запобіжний захід особисте зобов'язання.

В подальшому було змінено звинувачення із ч. 3 ст. 358 КК України на ч. 1 ст. 358 КК України.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2015 року ОСОБА_5 було визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України за недоведеністю в його діях кримінального правопорушення.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 лютого 2015 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2015 року скасовано та призначено новий судовий розгляд.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 серпня 2017 року, ОСОБА_5 визнаний невинним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України за недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 перебував під слідством і судом відносно його була обрана міра запобіжного заходу із 01 липня 2013 року по 17 серпня 2017 року , всього 49 місяців 16 днів.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею 4 Закону № 266/94-ВР встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної встати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральної шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психологічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону № 266/94- ВР виникає в особи у випадку повної реабілітації.

Разом з тим згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконним рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Згідно з правовим висновком , викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.

Проте відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є її посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а тому підстави для застосування пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року до спірних правовідносин відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суд першої інстанції правильно застосував положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та визначив розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 184 266 грн. 50 коп.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2017 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18), від 19 вересня 2018 року у справі №534/955/17 (провадження № 61-22539св18), у від 19 грудня 2018 року у справі № 214/5262/15-ц (провадження № 6134358св18).

Зобов'язуючи Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку на користь ОСОБА_5 зазначені суми з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, районний суд правильно керувався такими нормами матеріального права.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органи (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 ( у редакції від 30 січня 2013 року) (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 35, 38 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органу що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

За приписами статті 176 ЦК України юридичні особи, створені державною, не відповідають за зобов'язання держави.

Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України.

Тому суд першої інстанції правильно вказав у рішенні про стягнення з Державної казначейської служби України в рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку.

Згідно з пунктом 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участю адвоката у справі, написання касаційної і наглядової скарги, а також внесення ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядової інстанції.

Чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування (повернення) сум сплачених за надання йому юридичної допомоги.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 жовтня 2018 року залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції .

Повний текст постанови складено 11 січня 2019 року

Судді: