Ухвала суду № 79134594, 11.01.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 2-з/712/1/19

Справа № 712/14889/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі – ТІТОВА О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

03 січня 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною – малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, звернулися до суду з заявою про забезпечення вищевказаного позову, шляхом встановлення заборони відповідачу ОСОБА_4 та третім особам здійснювати перетин державного кордону України разом з малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без супроводу та згоди батька ОСОБА_1 до вирішення справи № 712/14889/18 по суті до набрання рішенням по даній справі законної сили. В обґрунтування заяви вказують, що відповідач тривалий час не дозволяє або намагається перешкоджати позивачам бачитися та спілкуватися з малолітнім ОСОБА_5. 11 грудня 2018 року відповідач направила на адресу позивача ОСОБА_1 лист-повідомлення про те, що збирається вивезти ОСОБА_5 до Домініканської Республіки з метою відпочинку та оздоровлення. Позивачі вважають, що на даний час реальної потреби для дитини у такій подорожі немає, але у цей спосіб відповідач намагається ще більше обмежити позивачів у доступі до дитини. Таким чином, до моменту вирішення спору по суті, є недоцільним дозволяти відповідачу вивозити дитину за межі України, оскільки такі дії відповідача можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Заява про забезпечення позову передана судді 11 січня 2019 року.

Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

В силу вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; пункт 2 виключено, 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; пункти 5-8 виключені, 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.

Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (ч.3 ст.6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»).

У разі накладення на громадянина адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, йому тимчасово обмежується право на виїзд з України з дитиною строком на один рік з дня накладення адміністративного стягнення, крім випадку, коли є нотаріально посвідчена згода на виїзд дитини другого з батьків ( ч.6 ст.6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»).

Наведеним вище та іншим законодавством щодо виїзду громадян за межі України і оформлення відповідних документів встановлено лише порядок оформлення документів для дитини, порядок перетинання нею державного кордону України, зокрема, у супроводі батьків, за їх згодою або з дозволу суду за відсутності згоди одного з батьків, проте, не встановлено обмеження для дитини у тимчасовому виїзді за межі України.

Зміст вищенаведених норм у сукупності вказує на те, що дитина не може бути необґрунтовано обмежена у здійсненні особистих немайнових прав, у тому числі, у праві виїзду за кордон. Протилежне означало б порушення прав дитини, в тому числі, на розвиток, на відпочинок, у разі потреби - на одержання медичної допомоги тощо.

Згідно з положеннями ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований Законом України 11 вересня 1997 року) та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдувальні суспільним інтересам в демократичному суспільстві. Виконання будь-якого рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, якою гарантовано право на справедливий суд, що включає в себе обов'язкове виконання судового рішення.

Отже, нормами ст.150 ЦПК України встановлено види забезпечення позову, серед яких відсутній вид забезпечення позову як тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України, оскільки таке обмеження є самостійним процесуальним питанням, пов’язаним з виконанням судових рішень у цивільних справах і врегульований статтею 441 ЦПК України, а тому клопотання не підлягає задоволенню, оскільки тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України в порядку застосування засобу забезпечення позову не може вважатись таким, що застосоване на передбачених законом підставах.

Крім того, в заяві не обгрунтовано, що невжиття такого заходу як обмеження у виїзді за кордон відповідачки та неповнолітньої дитини може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі з приводу спору між сторонами про визначення способу участі у вихованні та спілкування з дитиною або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, оскільки питання виїзду за кордон дітей врегульовані сімейним законодавством з урахуванням змін згідно з Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" 3 липня 2018 року № 2475-VIII, а реалізація положень законодавства сторонами у даній справі не потребує додаткових процесуальних гарантій в порядку забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.149-153,260,261,353 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволені заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: