Рішення № 79132094, 28.12.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1168/18

№ пров. 2/544/503/2018

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 грудня 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Чеботарьової Л.В.,

представників позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності) та адвоката ОСОБА_3 (діє на підставі ордеру та договору),

представника відповідача ОСОБА_4 сільської ради Пирятинського району Полтавської області – ОСОБА_5 (голова сільської ради),

розглянувши у загальному позовному провадженні у судовому засіданні по вул. Ярмарковій, 17, м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Пирятинського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 сільської ради Пирятинського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. У позовній заяві позивач вказує, що 10 січня 2002 року померла її баба ОСОБА_6. Внаслідок її смерті відкрилася спадщина у виді земельної частки (паю) на землях бувшого КСП ім. Ілліча розміром 4,94 в умовних кадастрових гектарів. Вона є спадкоємицею майна померлої за законом. Проте позивач нотаріально оформити своє право на спадщину не може, оскільки у встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини нотаріусу. Зазначає, що строк нею пропущений, оскільки вона не знала про наявність спадкового майна, про наявність такого майна дізналася лише у січні 2018 року. Вважає, що строк нею пропущений з поважних причин, тому вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Представники позивача у судовому засіданні викладене у позовні заяві підтримали, просили позов задовольнити з підстав, викладених у ньому. Представник позивача ОСОБА_2 додатково вказав, що у 1993 році батько позивачки ОСОБА_1 подав на розлучення з матір’ю ОСОБА_7, їх було розлучено рішенням суду. Сама ОСОБА_7 свідоцтва про розлучення не отримувала. Після 1993 року мати позивачки ОСОБА_7 перебувала у місцях позбавлення волі, а сама позивач проживала постійно з батьком у с. Семенівка, лише після одруження переїхала проживати до смт. Нові Санжари. У 1998 році ОСОБА_7 привезла до позивачки її рідного неповнолітнього брата Ігоря від іншого батька та залишила його з нею проживати. Після того позивач своєї матері більше не бачила і не мала з нею зв’язку. Позивач у 2014 році поховала свого рідного брата Ігоря у смт. Нові Санжари. Перша позовна заява подана до суду з тих самих підстав, позивачем була залишена без розгляду лише з тих причин, що з 1998 року позивач не бачила своєї матері, вона лише спілкувалася тільки з батьком який проживав у Семенівському районі. У 2018 році випадково, мати позивачки яка вела бродячий спосіб життя попала у Смілянську міську лікарню і там назвала лікарям де знаходяться її рідні, а саме місце проживання свого чоловіка, туди і зателефонували з лікарні у сільську раду, яка повідомила батька позивачки, а той в свою чергу доньку про місце перебування її матері. Поте, стан здоров’я ОСОБА_7 був вкрай тяжким і так вона в лікарні 12.07.2018 року і померла, про що свідчить свідоцтво про смерть. ОСОБА_6 була рідною матір’ю ОСОБА_7 Позивач жодного дня не спілкувалася з бабусей. Рахує, що права сільської ради в даному випадку нічим не порушуються, сільська рада довгий час не піднімала питання про визнання спадщини відумерлою і не з’ясовувала коло спадкоємців, проте заперечують щодо задоволення позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Пирятинського району Полтавської області заперечував щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав викладених у відзиві. Додатково вказав, що онука не входила згідно ЦК УРСР до кола спадкоємців, оскільки була на той час жива мати і тому вона не може приймати спадщини після смерті баби, це єдиною і головною підставою. Особисто сім’ю Бороденко-Кравченко представник не знав. В погосподарській книзі зазначено, що ОСОБА_6 на час смерті проживала одна. Поховання здійснював попередній голова сільської ради, оскільки про родичів ОСОБА_6 останнім нічого не було відомо. Про коло спадкоємців сільському голові невідомо. В чому порушене право сільської ради сказати не може.

Свідок ОСОБА_8, секретар Сасинівської сільської ради, у судовому засіданні надала пояснення про те, що вона працює секретарем сільської ради з 2006 року, а проживає у селі з 1988 року. Про сім’ю ОСОБА_6 відомо лише те, що дід з бабою проживали вдвох, оскільки ОСОБА_6 постійно хворіла то лежала у лікарні с. Вечірки, а дід залишився проживати у будинку сам. Деякий час проживав з дідом і син ОСОБА_9, який то сидів у місцях позбавлення волі то проживав невідомо де. Коли ОСОБА_10 повісився то на той час син проживав з ним, проте похованням займалися як сусіди так і голова сільської ради. Через деякий час померла і ОСОБА_6, вона померла у лікарні за нею ніхто не доглядав, тому і похованням займалася сільська рада. Де знаходиться на даний час ОСОБА_9 як свідку так і сусідам невідомо. На поховання ніхто з родичів не з’явився, ніхто з нею не спілкувався. Свідок також вказала про те, що у ОСОБА_6 була ще й дочка проте її ніколи ніхто у селі не бачив і не спілкувався. Свідок чула від односельців, що дочка ОСОБА_6 у 2002 році померла десь на Закарпатті, після того більше нічого вже не говорили. Про існування онуків ОСОБА_6 свідку також нічого не було відомо, але чутки ходили що десь вони є але всі померли.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 10 січня 2002 року померла ОСОБА_6. Місце смерті с. Сасинівка Пирятинського району Полтавської області (а.с. 9).

Унаслідок смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) по КСП ім. Ілліча площею 4,94 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території ОСОБА_4 сільської ради Пирятинського району Полтавської області та належало їй на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0233463 (а.с. 20).

Позивач ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1, записом акта про народження ОСОБА_11, записом акта про шлюб ОСОБА_11, внаслідок якого отримала прізвище ОСОБА_1 (а.с. 7, 10-11).

В січні 2018 року до позивача ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що після смерті баби ОСОБА_6 залишилося майно, а саме земельний пай.

Відповідно до вказаної правової норми для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (смерті особи або оголошення її померлою).

Згідно підпункту 2.1 пункту 2 ОСОБА_8 10 «ОСОБА_5 свідоцтв про право на спадщину» розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини.

Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі (п.п. 3.3 п. 3 ОСОБА_8 10 розділу ІІ зазначеного Порядку).

Позивач ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернулася до Пирятинської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті 10.01.2002 ОСОБА_6, проте отримала відмову, оскільки вона пропустила встановлений строк для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 21).

Так, у березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Пирятинського районного суду з позовною заявою про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Але враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 529 ЦК Української РСР, що був чинний на час смерті спадкодавця, онуки і правнуки є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю, було залишено позов без розгляду.

Відповідно до ОСОБА_5, що станом на 11.04.2018 позивач замовляла в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, актового запису цивільного стану про смерть ОСОБА_7 не було встановлено.

В липні 2018 року стало відомо про факт смерті матері позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_7

Згідно зі ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Чоловік ОСОБА_6 – ОСОБА_10, помер 07 липня 1996 року (а.с. 13).

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6, які б прийняли чи бажали прийняти спадщину немає, про що свідчить відсутність відкритої спадкової справи до майна померлої (а.с. 21).

Позивач пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини у зв’язку з тим, що не знала про наявність спадкового майна та про смерть баби з дідом – батьків її матері. Про наявність такого дізналася лише у січні 2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Відповідно до абз. 2 цього пункту суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Абзацом 4 п. 24 постанови встановлено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини здебільшого є оціночним, адже одні і ті самі причини, виходячи з обставин справи, можуть визнаватися як поважними, так і навпаки.

Враховуючи лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", суд вважає, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, на які посилається позивач, як на поважні, а саме відсутність відомостей про матір, яка на час смерті баби вела бродячий спосіб життя і лише у липні 2018 року про неї повідомили з Смілянської лікарні Черкаської області, заслуговують на увагу.

Заперечення представника відповідача суд вважає безпідставними, оскільки те, що позивач не знала і не могла знати про час смерті своєї баби встановлено в судовому засіданні, як поясненнями представників останньої так і свідком, яка вказала про відсутність відомостей існування онуків та місця перебування дочки спадкодавиці, і саме це є поважною причиною неможливості вчасного звернення спадкоємця до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

З огляду на вищевикладене суд вважає причину пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті баби 10.01.2002 ОСОБА_6 поважною, тому вважає за необхідне визначити позивачу додатковий строк у три місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст. 6-13, 81, 200, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Пирятинського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті її баби ОСОБА_6, яка померла 10 січня 2002 року, у три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Повний текст рішення складено 03 січня 2018 року.

Суддя Ю.О. Ощинська