Ухвала суду № 79130698, 11.01.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/10381/18

Провадження №1-кс/524/45/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2019 року Слідчий суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука – Нестеренко С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., за участі прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури – ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, підозрюваного – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного:

- ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Кременчук Полтавської області, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, неповнолітніх дітей не має, депутатом не являється, не працюючий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, секція № 4, кімната № 2, раніше судимого,

- в матеріалах досудового розслідування внесеного 17 грудня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170090004625, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із клопотанням, погодженого прокурором Кременчуцької місцевої прокуратури ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні.

З клопотання слідчого постає, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, зокрема у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникнення до житла та незаконному заволодінні транспортного засобу, вчиненого повторно з проникненням у приміщення.

02 січня 2019 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289; ч.3, ч.2 ст.185 КК України.

Слідчий вважає, що підозра ОСОБА_3 у вчинені зазначених кримінальних правопорушень доводиться зібраними та наданими до клопотання органом досудового розслідування наступними доказами: - показами потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; -показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9; - протоколами впізнання по фотокарткам підозрюваного ОСОБА_3 свідком ОСОБА_9; - протоколами оглядів: мопеду марки «Riga»; фотознімку ОСОБА_3, виданого потерпілим ОСОБА_6; електродрилі «SternID13B» та лазерного рівня «Mtian 4V1H», викуплений потерпілим ОСОБА_6 в ломбарді ПТ «ОСОБА_10 К» і наданого для огляду; металевого кутника, виданого свідком ОСОБА_9; - речовими доказами: мопед марки «Riga»; фотознімок ОСОБА_3, виданий потерпілим ОСОБА_6; довідка та квитанції про прийом майна у ОСОБА_3 з ломбарду ПТ «ОСОБА_10 і. К»; електродриль «SternID13B» та лазерний рівень «Mtian 4V1H», металевий кутник.

Слідчий з посиланням на наявність вказаних у клопотанні перелічених доказів, які за його висновком доводять наявність обґрунтованої підозри щодо скоєння ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, вважав, що наявні ризики в сукупності з обґрунтованою підозрою в силу ч. 2 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний вчинив злочини, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років, під загрозою покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою зміни ними своїх свідчень шляхом вчинення на них погроз, що є, як підстави для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор Кременчуцької місцевої прокуратури – ОСОБА_1 клопотання підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_3 кримінального правопорушення, наявності підстав за ст. 177 КПК України ризиків, зокрема, що підозрюваний може впливати на потерпілих, свідків, вчиняти інші злочини, підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, є неодноразово судимим. Розмір застави не визначив.

Підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні з клопотанням не погодилися, просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22 години до 06 години наступного дня.

Слідчий суддя, вислухавши клопотання, пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали клопотання, встановив наступне.

Відповідно п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

У ч. 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається із наданих суду матеріалів клопотання в рамках кримінального провадження, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні повторно кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 289КК України.

Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше. При цьому, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного тощо. Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки. Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.

ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти ОСОБА_11 (заява № 38797 від 03.11.2003р.).

Розглядаючи дане клопотання, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії», заява № и26772/95 від 10.04.1994 р. та у справі «Харченко проти України», заява № 40107/02 від 10.02.2011 р.).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»): тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України», заява № 38717/04 від 14.10.2004 р.).

Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.

Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

ЄСПЛ відповідно до усталеної практики зазначив, що особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду - суворим винятком.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Курт проти Туреччини» (заява від 11.05.1994 р.) тримання під вартою не можна виправдати тільки тяжкістю злочину та у справі «Мамедова проти Росії» (заява № 7064/05 від 06.01.2005 р.), де вказано, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що підозрюваний переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходу розслідування є недостатнім. Також даним рішенням зазначено, що ризик знищення доказів втрачає свою значимість після їх повного зібрання.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Під час розгляду слідчим суддею клопотання, прокурором та слідчим не було доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують всі одночасно ризики передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні та прокурор щодо необхідності та з метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_12, а також обставин, передбаченими п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, а саме: щодо недостатності застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним в клопотанні, з урахуванням кримінального процесуального законодавства України, Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема, з урахуванням того, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обмежує право особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 цієї Конвенції, і, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу з врахуванням правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України».

Слідчий суддя вважає, що посилання слідчого і прокурора на те, що підозрюваний буде впливати на свідків та потерпілих, а також на те, що підозрюваний буде ухилятися від явки до органу досудового слідства та суду, є фактично не доведеними, а також, що ними не були наведені у судовому засіданні жодні належні обґрунтовані та переконливі доводи на підтвердження наявності всіх ризиків передбачених у п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Натомість, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, а звідси посилання слідчого та прокурора на наявність такого ризику, як вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_3 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є прийнятними. Одночасно, слідчий суддя враховує, що підозрюваний визнає вину у вчиненні злочину, щиро кається та сприяє органу досудового розслідування в розкритті вчинених злочинів, з’являється до слідчого за першою вимогою. Посилання слідчого у клопотанні та прокурора на наявність у підозрюваного судимостей, які є не зняті та не погашені в установленому порядку, підозри у вчиненні ОСОБА_3 тяжкого злочину, слідчий суддя оцінює критично, оскільки такі обставини не є однозначно абсолютними і беззаперечними підставами для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, слідчий суддя враховує пояснення підозрюваного щодо його явок до органу досудового розслідування, відсутності неявок, сприяння органу досудового розслідування у розкритті злочинів, а також звертає увагу на пояснення підозрюваного щодо того, що його було звільнено з місць позбавлення волі у жовтні 2018 року, а поставлені йому у вину злочини вчинив у незначний проміжок часу після смерті матері. Також, слідчий суддя, враховує, що підозрюваний зареєстрований у м. Кременчуці, але проживає за іншою адресою, тобто має постійне місце проживання, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та/або інших осіб не має, офіційно не працює, відсутність наявності негативної характеристики за місцем проживання, сприянні органу досудового розслідування у проведенні досудового розслідування, дійшов висновку про доцільність застосування більш м’якого запобіжного заходу, ніж той, що зазначений в клопотанні, а саме - цілодобовий домашній арешт. При цьому, слідчий суддя не погодився з ОСОБА_3 та його захисником щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з визначенням нічного часу арешту, оскільки підстава для такого фактично відсутня та спростовується наведеними вище обставинами.

Керуючись ст.ст. 181, 183, 193-197, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_6, секція № 4, кімната № 2, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати житлове приміщення за адресою: м. Кременчук, провулок Л.Толстого, буд. № 36, секція № 4, кімната № 2, цілодобово.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 обов’язок прибувати до слідчого Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 обов’язково за першою вимогою.

Роз’яснити підозрюваному ОСОБА_3, що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з’являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього обов’язків, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали визначити до 11 березня 2019 року.

Направити копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту для виконання та контролю органу досудового розслідування Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду упродовж 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: