Рішення № 79127371, 27.12.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/804/18

Рішення

Іменем України

"27" грудня 2018 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (м.Київ, б-р Русанівський – 8 код ЄДРПОУ 21647131) до ОСОБА_1 ( м.Кагарлик, пров. Комунарський 18, ідентифікаційний НОМЕР_1) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому,-

встановив :

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 15.10.2015 року близько 10 год. 30 хв. в Оболонському районі м.Києва сталося ДТП за участю автомобіля НОМЕР_2 під керуванням відповідача та автомобіля НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2

16.01.2016 року постановою Оболонського районного суду м.Києва відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_3 був пошкоджений, внаслідок чого його власнику завдано матеріальних збитків.

Станом на дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не застрахована за Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля № 9413 від 03.11.2015 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3, внаслідок ДТП складає 2171,11 грн. Завдана шкода відповідачем не відшкодована.

На підставі наказу № 4055 від 23.05.2016 року позивач відшкодував ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 1809,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4055рв від 24.05.2016 року.

А тому просять стягнути з відповідача на користь МТСБУ витрати пов’язані із здійсненням регламентної виплати потерпілому, в розмірі 1809,26 грн. та судові витрати в сумі 1762 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи. Просить слухати справу у їх відсутність, свої позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, його не було визнано винним у вчиненні ДТП, про що вказано в постанові суду, а також автомобіль ВАЗ другого учасника ОСОБА_2 не був пошкоджений.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що 15.10.2015 р. о 10.30 годині в Оболонському районі м. Києва, сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_4, який знаходився під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу ВАЗ 21073 д.н.з. НОМЕР_5, який належить ОСОБА_2.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пункт 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Виходячи з вказаних вимог Цивільного кодексу України шкоду, в тому числі завдану джерелом підвищеної небезпеки, має відшкодувати винна особа, яка своїми неправомірними винними діями завдала шкоди іншій особі.

Тобто, для встановлення обов’язку відшкодування позивачу МТСБУ витрат, пов’язаних із здійсненням регламентної виплати, необхідна наявність вини та протиправність дій ОСОБА_1

Також, згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, виходячи з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України у позивача МТСБУ виникає право зворотної вимоги лише до винної особи.

Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 16.01.2016 р. було закрито провадження відносно ОСОБА_1 за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

При цьому, в своїй постанові від 16.01.2016 р. суд зазначив, що суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що зважаючи на низький професійний рівень працівників поліції при оформленні даного протоколу, що проявився у неналежному оформленні даних по автомобілях, у діях ОСОБА_1 не вбачається порушень ст. 124 КУпАП, а тому закриває провадження відносно нього за закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Отже, в постанові Оболонського районного суду м. Києва від 16.01.2016 р. було встановлено, що у діях ОСОБА_1 не вбачається порушень ст. 124 КУпАП, тобто він не порушував Правил дорожнього руху України та є невинним у ДТП.

Згідно ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

А тому посилання позивача в позовній заяві на той факт, що ОСОБА_1 винен у вчинені ДТП згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 16.01.2016 р. та не підлягає доказуванню, суд не може взяти до уваги як належний доказ, що підтверджується копією самої постанови. Також, МТСБУ вказує на те, що на підставі п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1191 Цивільного кодексу України у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до винної особи. Проте, такі твердження Позивача не відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а саме не надано доказів – довідки, складеної належним чином органами поліції про огляд автомобілів та спричинення їм механічних пошкоджень. Як пояснив в судовому засіданні відповідач, авмомобілі не отримали ніяких механічних пошкоджень. Звіт про оцінку автомобіля від 03.11.2015 року та наказ позивача №4055 не є належним доказом підтвердження вини відповідача у вчиненні ДТП.

Згідно ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь- які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В порушення вказаних вимог Цивільного процесуального кодексу України позивачем МТСБУ не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів вини відповідача ОСОБА_1 у вчинені ДТП та заподіянні шкоди.

Таким чином, оскільки позивачем МТСБУ не надано доказів вини у вчинені ОСОБА_1 ДТП та заподіянні шкоди, відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України позивачем не доведено виникнення у нього права зворотної вимог до відповідача ОСОБА_1, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, 1166, 1188, 1191 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

В позові Моторного (транспортного) страхового бюро України (м.Київ, б-р Русанівський – 8 код ЄДРПОУ 21647131) до ОСОБА_1 ( м.Кагарлик, пров. Комунарський 18, ідентифікаційний НОМЕР_1) про

відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому, відмовити повністю.

Рішення суду набуває законної сили відповідно до ст.. 223 ч.1 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів .

Повний текст рішення вготовлено 28.12.2018 року.

Суддя: Т.Є. Іванюта