Рішення № 79123654, 10.01.2019, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.01.2019

Справа № 497/2049/18

Провадження № 2/497/154/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2019 року Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Кравцової А.В.,

секретар судового засідання – Бекметова Х.В.,

розглянувши за відсутністю сторін у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Табаківської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

26.11.2018 року позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом, яким просять визнати: за кожним з них – право власності на 1 / 4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, що розташовані на вул.Гагаріна,42, у с.Табаки Болградського району Одеської області, як за спадкоємцями за законом після смерті – ОСОБА_3, що помер 19.06.2012 року, мотивуючи вимогу тим, що нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтва про право на спадщину з тієї ж причини – з-за відсутності належних правовстановлюючих документів на нерухоме майно – вищевказане домоволодіння.

Також позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1 / 2 частину цього ж будинку, мотивуючи свої вимоги тим що, зареєструвати за собою право власності на свою частку вищезазначеного домоволодіння, що належать її, як члену робочого двору, вона на даний час не може через відмову реєстраційною службою Болградського районного управління юстиції Одеської області в реєстрації цього її права – з-за відсутності правовстановлюючого документу.

У судове засідання позивачі не з'явилися, надавши суду заяву про слухання справи за їхньою відсутністю, підтримали свої позовні вимоги, просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Табаківська сільська рада Болградського району Одеської області, - надіслали суду заяву про те, що вони копії позовної заяви отримали, вимоги позивачів визнають, просять розглянути справу без їхньої участі.

Згідно ст.200ч.3 ЦПК України, в разі, якщо відповідач позов визнав, суд ухвалює рішення у підготовчому судовому засіданні.

Розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок з господарськими будівлями і дворовими спорудами за адресою: вул.Гагаріна,42 що у с.Табаки Болградського району Одеської області, на праві власності належав робочому двору, до складу двору входили: спадкодавець ОСОБА_3, що помер 19.06.2012 року, і його дружина – позивач ОСОБА_1, тобто, домоволодіння було спільним майном подружжя, і тому кожному з них належало по 1 / 2 його частині. У даному домоволодінні проживав та був зареєстрований також їх син – ОСОБА_2, що підтверджується довідкою №723 від 11.09.2018, виданою Табаківською сільською радою Болградського району Одеської області про склад і тип двору (а.с.15).

- 19.06.2012 року помер ОСОБА_3 (свідоцтво про його смерть серії І-ЖД №292064, видане 21.06.2012 року ВК Табаківською сільською радою Болградського району Одеської області, актовий запис №26 ( а.с.9), після його смерті відкрилась спадщина стосовно його майна, у тому числі на частку у вищевказаному домоволодінні, яку успадкували після його смерті його дружина – позивач ОСОБА_1 та син – позивач ОСОБА_2;

- згідно свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2 (І-ЖД № 468118), виданого 01.04.1975р. а/з 2), його батьком є ОСОБА_3, тому позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом першої черги майна ОСОБА_2;

- згідно свідоцтва про одруження (VІ -УР №385429, а/з 49), позивач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_3 є чоловіком та дружиною;

- згідно довідок Табаківської сільської ради Болградського району Одеської області від 12.09.2018 року за №734 та за №733, спадкодавець ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, з ним на день його смерті проживали позивачі: дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 ( спад.справа а.с.5-6), які, таким чином, прийняли спадщину шляхом проживання, від спадщини не відмовлялися;

- з технічного паспорту на садибний житловий будинок від 25.12.2015р., спірне домогосподарство розташоване по вул.Гагаріна,42 у с.Табаки Болградського району Одеської області (а.с.10-14);

- рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно №43827709 від 02.11.2018р., ОСОБА_1 (позивачу) відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на її частини вказаного житлового будинку через відсутність правовстановлюючого документу на цей будинок (а.с.18);

- постановами приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 18.09.2018 року, за №1015/02.31 позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частки домоволодіння, які вони успадкували після смерті спадкодавця ОСОБА_3, що помер 19.06.2012року, – у зв'язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на нерухоме майно (а.с.27);

- згідно відповіді приватного нотаріуса ОСОБА_4 на запит суду від 05.12.2018р. за №1317/01.16, – спадкова справа щодо майна спадкодавця ОСОБА_3, який помер 19.06.2012р., - заводилася, спадкоємцем його майна за законом є ОСОБА_1 та ОСОБА_2Г ;

- відповідно до заяви представника Табаківської сільської ради Болградського району Одеської області - її голови, - сільська рада вимоги позивачів визнає повністю, не заперечує проти їх задоволення.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов’язання встановлено законодавством у зв’язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна, що встановлено ч.2ст.182 ЦК України, згідно якої право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно необхідно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема відповідно до Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженої з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Вказана Інструкція передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

В свою чергу, погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснювався в Україні (УРСР) із 1979 року. В по господарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Відповідно до положень нормативно-правових актів, які були чинними на час виникнення спірних правовідносини, а саме: Технічних вказівок по веденню книжок по господарського обліку в сільських радах, затверджених Центральним статистичним управлінням при ОСОБА_5 СРСР 27 червня 1972 року, вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при ОСОБА_5 СРСР 13 квітня 1979 року № 112/5, вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених Центральним статистичним управлінням при ОСОБА_5 СРСР 12.05.1985р. №5-24 / 26, суспільна група господарства переважно встановлюється залежно від роду занять глави сім'ї.

Глава сім'ї визначається в кожному конкретному випадку повнолітніми членами сім'ї за їхньою взаємною згодою. Залежно від роду занять глави сім'ї господарство відноситься до суспільної групи колгоспників, робочих, службовців, кустарів чи селян-одноосібників. Виняток із загального правила складають господарства, в яких проживають працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять глави сім'ї, відносяться до господарства колгоспників.

Господарства «пенсіонерів», які не мають працюючих членів сім'ї відносяться до тієї суспільної групи, до якої ці особи відносилися до переходу на пенсію.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (справа №6-145цс13) Порядок введення по господарського обліку в сільських радах визначався вказівками по введенню по господарського обліку в сільських ОСОБА_5 народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно із зазначеними Вказівками суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали у колгоспі, але не були членами колгоспу, відносились до суспільної групи робочих або службовців залежно від займаної посади.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5).

Таким чином, позивачі, як спадкоємці за законом першої черги, шляхом своєї реєстрації і проживання в вищеназваному житловому будинку своєчасно прийняли спадщину після смерті чоловіка та батька. На підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування, вони набули право на це майно, а саме кожний на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованого за адресою: вул.Гагаріна,42, с.Табаки, Болградський район, Одеська область.

Згідно вимог діючого законодавства на час розгляду справи, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із подальшими змінами і доповненнями.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 18 названого Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету ОСОБА_9 України від 22.06.2011 року № 703.

Згідно п.9 Порядку … разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

В разі, якщо оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

У відповідності з п.п.23, 24 Порядку … за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

За результатом розгляду заяви державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації (крім заяви, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав, інших заяв, що подавалися суб'єкту державної реєстрації прав або нотаріусу, та документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав), видає витяг з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав у паперовій формі (у разі його формування у паперовій формі) чи у разі відмови у проведенні державної реєстрації прав - рішення державного реєстратора щодо відмови в державній реєстрації прав у паперовій формі (за бажанням заявника). На заяві, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав, заявником у довільній формі зазначаються відомості про отримання документів у повному обсязі та проставляється власний підпис.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком … (п.40).

Так, згідно п.42 Порядку ... для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Разом з цим, п.43 Порядку … визначено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення по господарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з по господарської книги;

2) виписка з по господарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Враховуючи наявність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, тобто позивач реалізував своє право на захист в позасудовому порядку, внаслідок чого звернувся з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п.1 ч.2ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Даний підхід закріплено також в п.37 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 07.02.2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», де зазначено, що, з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України, власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

За результатом судового розгляду судом встановлено, що вимоги позивачів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відомостей того, що задоволенням позовних вимог будуть порушені права третіх осіб, – судом не встановлено.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.16,182,328,392,1216-1218,1261,1268-1270, 1297 ЦК України, ст.ст.4,10,13,76-81, 83,95,200,247ч.2,258,259,263-265,268,272,273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Табаківської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності – задовольнити в повному обсязі.

Визнати за позивачем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, як за членом робочому двору, – право власності на 1 / 2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, що розташовані за адресою: вулиця Гагаріна,42, с.Табаки, Болградський район, Одеська область.

Визнати за позивачем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, як за спадкоємцем за законом, – право власності на 1 / 4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, що розташовані за адресою: вулиця Гагарін, 42, с.Табаки, Болградський район, Одеська область, – що належали на праві власності її чоловіку – спадкодавцю ОСОБА_3, який помер 19.06.2012 року.

Визнати за позивачем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, як за спадкоємцем за законом, – право власності на 1 / 4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, що розташовані за адресою: вулиця Гагаріна,42, с.Табаки, Болградський район, Одеська область, що належали на праві власності його батькові – спадкодавцю ОСОБА_3, який помер 19.06.2012 року.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково, - шляхом подання Апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст.356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного тексту рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.

Відповідно до п.п.15.5п.15ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 10.01.2019 року.

Суддя А.В. Кравцова