Ухвала суду № 79122564, 10.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

10 січня 2019 року м. Київ № 640/435/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі

за позовом до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору проОСОБА_1 Міністерства юстиції України, Одеський національний медичний університет, Міністерство охорони здоров'я України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнання протиправним та скасування наказу від 18.09.2018 № 2993/5 в частині,Суд прийняв до уваги таке:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) про визнання протиправними та скасування наказу від 18.09.2018 № 2993/5 «Про скасування реєстраційної дії у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в частині, а саме:

пункт 1 щодо задоволення скарги Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ) від 07.09.2018;

пункт 2 щодо скасування реєстраційної дії у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.09.2018 № 15561070046022681 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», проведену державним реєстратором комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальковим Дмитром Гаріальдовичем, щодо Одеського національного медичного університету.

Ухвалою суду від 10.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а також залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Одеський національний медичний університет, Міністерство охорони здоров'я України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Водночас, разом з позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив:

заборонити усім без виключення державним реєстраторам юридичних осіб, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України проводити будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про Одеський національний медичний університет;

заборонити усім без виключення державним реєстраторам юридичних осіб, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України скасовувати реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про Одеський національний медичний університет;

заборонити Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України виконувати рішення Мін'юсту, передбачені п. 2 ч. 6 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо проведення будь-яких реєстраційних дій щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про Одеський національний медичний університет.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на наступні обставини.

17.07.2018 наказом Міністерства охорони здоров'я України № 34-о ОСОБА_1 звільнений з посади ректора ОНМедУ, а з 18.07.2018 виконання обов'язків ректора ОНМедУ покладено на ОСОБА_4 до призначення ректора у встановленому законодавством порядку.

25.07.2018 ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/34973/18-ц МОЗ заборонено оголошувати конкурс та вчиняти будь-які дії щодо проведення конкурсу на заміщення посади ректора ОНМедУ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2018 у справі № 826/13413/18 зупинено дію пункту 2 наказу Міністерства охорони здоров'я від 17.07.2018 № 34-о «Про звільнення ОСОБА_1» щодо покладення виконання обов'язків ректора ОНМедУ на завідувача кафедри психології ОНМедУ ОСОБА_4, з 18.07.2018 й до призначення ректора у встановленому законодавством порядку, а також заборонено Міністерству охорони здоров'я призначати виконуючого обов'язки ректора ОНМедУ та вчиняти будь-які інші дії щодо покладення обов'язків ректора ОНМедУ на будь-яку особу, окрім випадків, визначених положеннями Закону України «Про вищу освіту».

Отже, позивач стверджує, що починаючи з 29.08.2018 ОСОБА_4 не має права виконувати обов'язки ректора ОНМедУ, а Міністерство охорони здоров'я не має права призначати виконувача обов'язків ректора ОНМедУ.

Проте, незважаючи на викладене, 30.08.2018 ОСОБА_4, як в.о. ректора ОНМедУ видає наказ № 413-о та покладає виконання обов'язків ректора ОНМедУ на ОСОБА_3 за посадою проректора з науково-педагогічної роботи.

При цьому, позивач посилається на те, що ОСОБА_4 було відомо про наявність ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2018 у справі № 826/13413/18, оскільки на неї є посилання у самому наказі.

Також позивач звертає увагу суду, що на посаду проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_3 перевів саме ОСОБА_4 наказом від 24.07.2018 № 529-л.

Однак, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 29.08.2018 у справі № 522/15228/18 зупинено дію наказу ОНМедУ від 24.07.2018 № 529-л.

Тобто, позивач вважає, що починаючи з 29.08.2018 ОСОБА_3 не мала права здійснювати будь-які повноваження проректора з науково-педагогічної роботи та, більш того, виконувати обов'язки ректора на час відсутності останнього, оскільки враховуючи вказані ухвали судів, наказ № 413-о не створює жодних юридичних наслідків.

Таким чином, позивач вказує на те, що станом на 30.08.2018 ОНМедУ фактично залишився без законного керівника.

Водночас, позивач зазначає про те, що з метою забезпечення організації та реалізації освітнього процесу в ОНМедУ, належного виконання завдань ОНМедУ, передбачених ст. 26 Закону України «Про вищу освіту», керуючись принципами автономії та самоврядування закладу вищої освіти, у тому числі щодо самостійної розстановки кадрів, Вчена рада, як колегіальний орган управління ОНМедУ, зобов'язана була невідкладно вирішити питання щодо здійснення безпосереднього управління діяльністю ОНМедУ.

Саме тому, 31.08.2018 терміново проведено засідання Конференції трудового колективу ОНМедУ та Вченої ради ОНМедУ, рішенням якої визначено ОСОБА_2 особою, яка має право здійснювати безпосереднє управління діяльністю ОНМедУ.

У зв'язку з цим, 03.09.2018 державним реєстратором комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальковим Дмитром Гаріальдовичем проведено реєстраційну дію № 15561070046022681 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані із змінами в установчих документах» щодо ОНМедУ.

Однак, 07.09.2018 Міністерство охорони здоров'я оскаржено зазначену дію № 15561070046022681 до Комісії з питань розгляду скаргу у сфері державної реєстрації.

Поряд з цим, позивач стверджує, що станом на дату подання Міністерством охорони здоров'я названої скарги, ОСОБА_1 звільнений з посади ректора ОНМедУ, а ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва та Приморського районного суду міста Одеси, рішення Вченої ради ОНМедУ від 31.08.2018 не скасовані та залишаються чинними.

Незважаючи на викладене, Комісією прийнято рішення у формі висновку від 17.09.2018, на підставі якого 18.09.2018 Мін'юстом видано оскаржуваний наказ № 2993/5, відповідно до пункту 2 якого скасовано реєстраційну дію від 03.09.2018 № 15561070046022681.

З огляду на наведене, позивач вважає, що Комісією не досліджено документів та норм чинного законодавства, у тому числі спеціального щодо діяльності ОНМедУ - Закону України «Про вищу освіту», на підставі яких державний реєстратор здійснив реєстраційну дію № 15561070046022681.

Таким чином, позивач стверджує, що Комісією порушено п. 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, оскільки не виявлено зазначених обставин, які є підставами для відмови у задоволенні скарги МОЗ від 07.09.2018, у зв'язку з чим Мін'юстом порушено вимоги чинного законодавства та скасовано законно проведену реєстраційну дію № 15561070046022681.

Також позивач посилається на те, що порушення Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, Мін'юстом та Департаментом державної реєстрації та нотаріату норм чинного законодавства призвело до того, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ОНМедУ вказана особа, яка звільнена з посади ректора ще 17.07.2018.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» наділяє керівника закладу вищої освіти широким колом повноважень, пов'язаних із забезпеченням діяльності закладу вищої освіти, зокрема, таких як: виплата заробітних плат працівникам, стипендій - студентам, проведення інших обов'язкових платежів, а скасування відповідачем законно проведеної реєстраційної дії № 15561070046022681 призвело до фактичного блокування та дестабілізації роботи одного з найбільших медичних закладів України.

Вказуючи на очевидну протиправність дій відповідача, позивач зазначає, що існує реальні загрози, що протягом розгляду справи в суді до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОНМедУ можуть бути внесені будь-які реєстраційні дії, без відома законного керівництва ОНМедУ, що безумовно призведе до невідворотних негативних наслідків, як для працівників та студентів ОНМедУ, так і для діяльності університету в цілому, що у свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу № 2993/5 в частині.

Поряд з тим, позивач вважає, що такі заходи забезпечення позову як заборона будь-яким державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо ОНМедУ є співмірними заявленим вимогам, відповідають предмету позову та безпосередньо пов'язані з ним, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, є необхідними та достатніми для забезпечення виконання судового рішення, і лише вжиття заходів забезпечення позову в тому вигляді, як це визначено в цій заяві, може запобігти порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Одночасно, зазначений захід забезпечення позову, на переконання позивача, не є тотожним його задоволенню, оскільки не передбачає скасування оскаржуваного наказу чи внесення змін до відомостей про ОНМедУ, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тільки тимчасово обмежують можливість державним реєстраторам змінювати дані про ОНМедУ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача та гарантування виконання можливого рішення суду.

Отже, визначаючись щодо вимог про забезпечення позову, позивач просить суд врахувати пов'язаність заходів забезпечення позову із фактичними обставинами справи, адже існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам студентів та працівників ОНМедУ, у тому числі, позивача до ухвалення рішення в даній справі.

Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Вирішуючи по суті заявлену позивачем заяву, проаналізувавши наведені останнім обставини в контексті зазначених норм чинного законодавства та наявних у матеріалах позовної заяви доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.

Аналогічна за змістом норма міститься в п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме: основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про вищу освіту» вищий колегіальний орган громадського самоврядування, зокрема, розглядає інші питання діяльності закладу вищої освіти.

Згідно з п. 1 розділу VIІ Статуту ОНМедУ, затвердженого наказом МОЗ України від 18.08.2016 № 863 (http://files.odmu.edu.ua/docum/Statut_ONMEDU_2016.pdf), вищим колегіальним органом громадського самоврядування Університету є конференція трудового колективу, включаючи виборних представників з числа студентів.

За змістом ч. 2 ст. 36 Закону України «Про вищу освіту» вчена рада закладу вищої освіти, зокрема, розглядає інші питання діяльності закладу вищої освіти відповідно до його статуту.

Відповідно до п. 3.38 Положення про Вчену раду ОНМедУ, затвердженого Вченою радою ОНМедУ (протокол № 1 від 31.08.2015 року), до компетенції Вченої ради належить прийняття рішень щодо, зокрема, розгляду інших важливих питань, пов'язаних з діяльністю університету, відповідно до його Статуту.

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що діяльність закладу вищої освіти провадиться на принципах, зокрема: автономії та самоврядування (п. 1); розмежування прав, повноважень і відповідальності засновника (засновників), державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить заклад вищої освіти, органів управління закладу вищої освіти та його структурних підрозділів (п. 2).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» автономія закладу вищої освіти - самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встановлених цим Законом.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України «Про вищу освіту» права закладу вищої освіти, що визначають його автономію, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені іншими законами чи нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про освіту» передбачено, що суб'єкт освітньої діяльності (фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність) має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з п. 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує, зокрема: чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

На підтвердження обґрунтованості своїх тверджень, в контексті вказаних норм, позивачем додано до позовної заяви наступні докази: копії оскаржуваного наказу, наказу Міністерства охорони здоров'я України від 17.07.2018 № 34-о «Про звільнення ОСОБА_1», наказу Міністерства охорони здоров'я від 24.07.2018 № 529-л, наказу ОНМедУ від 30.08.2018 № 413-о «Про покладення обов'язків», ухвал Печерського районного суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 757/34973/18-ц, Приморського районного суду міста Одеси від 29.08.2018 у справі № 522/15228/18, Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2018 у справі № 826/13413/18, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 у справі № 826/13413/18, рішення Вченої ради ОНМедУ від 31.08.2018, опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору у реєстраційній справі 1_556_022681_06, Положення про Вчену раду ОНМедУ, адвокатського запиту від 09.01.2019 вих. № 09-01-2019/106 та опису вкладення у цінний лист.

Як вбачається з матеріалів справи Рішенням Вченої ради Одеського національного медичного університету від 31.08.2018 року ОСОБА_1 обрано Головою вченої ради Одеського національного медичного університету на час відсутності ректора.

Вказаним Рішенням Вченої ради Одеського національного медичного університету від 31.08.2018 року визначено ОСОБА_2 особою, яка має право здійснювати безпосереднє управління діяльністю Одеського національного медичного університету, а саме здійснювати повноваження, права та обов'язки, передбачені ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» та п. 1 розділу 6 Статуту Одеського національного медичного університету, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.08.2016 № 863.

На підставі вказаного Рішення 03.09.2018 державним реєстратором комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальковим Дмитром Гаріальдовичем проведено реєстраційну дію № 15561070046022681 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані із змінами в установчих документах» щодо ОНМедУ, яка в подальшому оскаржена Міністерством охорони здоров'я України до Міністерства юстиції України та оскаржуваним наказом скасована.

Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, а також доводів, викладених позивачем, суд вбачає наявними, ознаки можливості заподіяння значної шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки останній є членом Вченої ради Національного медичного університету, брав участь у прийнятті скасованого рішення тобто безпосередньо пов'язаний з третьою особою Національним медичним університетом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що зазначені обставини є підставою за правилами ч. 2 ст. 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

В той же час, суд враховує, що згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпеченню позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Аналіз викладених обставин дає підстави для висновку, що необхідним є вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, які є повністю співмірними з позовними вимогами та відповідають принципу адекватності заходу забезпечення.

Зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що правомірність оскаржуваного наказу буде встановлюватися судом в межах даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що проведення будь-яких реєстраційних дії щодо ОНМедУ до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, створює очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При вирішенні даної заяви щодо забезпечення адміністративного позову, суд також дійшов висновку, що для уникнення ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, заходи забезпечення адміністративного позову мають бути спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. У той же час викладені в заяві позивача заходи є надмірними, тому враховуються судом частково. Зважаючи на наведене, суд вважає можливим частково врахувати вказані позивачем у заяві заходи забезпечення позову.

В той же час, суд не вбачає належних правових підстав для заборони Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту виконувати рішення Мін'юсту, передбачені п. 2 ч. 6 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» щодо проведення будь-яких реєстраційних дій щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про Одеський національний медичний університет, з огляду на те, що такий спосіб поглинається тим способом, який судом визнано обґрунтованим та задоволено, тобто він фактично дублюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем були надані належні та переконливі докази того, що невжиття заходів забезпечення даного адміністративного позову у визначений ним спосіб може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, розглянувши подану заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява підлягає задоволенню частково.

Водночас, суд зауважує, що не висловлює думку щодо законності чи правомірності спірного наказу, а рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено у зв'язку з оскарженням зазначеного наказу.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред'явлення рішення до виконання.

Відповідно вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст. 156 КАС України.

За змістом ч. 1 ст. 12 Закону «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачами у даній справі й відповідно - стягувачами, не є суб'єкти владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном 3 роки.

При цьому, держатель Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Міністерство юстиції України, яке вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Отже, виходячи з вказаних норм, зважаючи на необхідності забезпечення виконання даного рішення та виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає за необхідне покласти обов'язок щодо виконання даної ухвали на Мін'юст, як держателя Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлюючи при цьому спосіб виконання ухвали про забезпечення адміністративного позову шляхом внесення Міністерством юстиції України відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) про забезпечення позову частково.

2. Заборонити усім без виключення державним реєстраторам юридичних осіб, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України проводити будь-які реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стосовно Одеського національного медичного університету (65082, Одеська обл., місто Одеса, провулок Валіховський, будинок 2, код ЄДРПОУ: 02010801), у тому числі, але не виключно, скасовувати реєстраційні дії щодо відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стосовно Одеського національного медичного університету (65082, Одеська обл., місто Одеса, провулок Валіховський, будинок 2, код ЄДРПОУ: 02010801).

3. Ухвала підлягає негайному виконанню шляхом внесення Міністерством юстиції України відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», у строк до 10.01.2022.

4. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

5. Ухвалу направити для виконання сторонам у справі.

6. Ухвала діє до закінчення розгляду справи по суті та набрання рішенням у справі законної сили.

Заявник (стягувач): ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1).

Боржник: Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, код ЄДРПОУ: 00015622).

Згідно з ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Суддя Р.О. Арсірій