Рішення № 79122390, 08.01.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4131/17

Провадження № 2/487/70/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Павлової Ж.П.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєва А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб та третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності на вклади,

В С Т А Н О В И В:

07.08.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб та третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності на вклади.

У своєму позові позивач зазначила, що приблизно з 2000-2001 років з огляду на похилий вік та незадовільний стан здоров’я, із-за близьких дружніх стосунків вона здійснювала догляд за ОСОБА_5 та останні роки життя останньої вони фактично проживали однією сім’єю, оскільки вона потребувала постійного догляду та допомоги. В 2002 році їй стало відомо, що ОСОБА_5 склала заповіт на її ім’я та заповіла їй квартиру №26 по пр. Центральному ( стара назва пр. Леніна),24 у м.Миколаєві та на ім’я ОСОБА_2, якій заповідала квартиру АДРЕСА_1. Але в 2011 році ОСОБА_5 виключила ОСОБА_2 із заповіту та зробила це шляхом продажу даної квартири. Більшу частину коштів вона поклала на депозитні вклади в ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «ВіЕйБі Банк».

14.08.2014 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру №26 по пр. Центральному ( стара назва пр. Леніна),24 у м.Миколаєві та грошових вкладів у банках.

Посилаючись на те, що вона є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5, просить суд встановити факт проживання однією сім’єю з останньою, померлою 14.08.2014 року в період з червня 2008 року по 14.08.2014 року та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлою 14.08.2014 року на належні їй на праві власності грошові (депозитні) вклади в ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «ВіЕйБі Банк». Ухвалою судді від 09.08.2017 року відкрито провадження по справі.

22.09.2017 року до суду надійшло заперечення від відповідача ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просили відмовити у задоволенні позову, оскільки позовна вимога позивача щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на належні їй на праві власності грошові (депозитні) вклади в ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «ВіЕйБі Банк» є передчасною, оскільки позивач набуде право, щодо спадкування за законом та зможе отримати свідоцтво про право на спадщину лише після встановлення факту проживання з спадкодавцем однією сім’єю.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали просили позов задовольнити. В подальшому у судове засідання не з’явилися, представником позивача через канцелярію суду була надана заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з’явилася, про день розгляду справи була повідомлена належним чином.

В судове засідання представник відповідача – ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб не з’явився, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просив прийняти рішення на розсуд суду.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи № 26/2014 відносно ОСОБА_5, яка померла 14.08.2014 року, показання свідків, суд приходить до наступного.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 03.11.1993 року, яке міститься в матеріалах цивільної справи, ОСОБА_5 на праві приватної власності належала квартира № 26 по пр.Центральному (стара назва пр. Леніна), 24 в м.Миколаєві.

Відповідно до заповіту від 11.01.2002 року, ОСОБА_5 заповіла належне їй на праві власності майно, а саме квартиру №26 по пр. Центральному (стара назва пр.Леніна), 24 в м. Миколаєві ОСОБА_1.

Даний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 11.01.2002 року за реєстровим №21.

Відповідно до свідоцтва про смерть, 14.08.2014 року померла ОСОБА_5.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 10.09.2014 року на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом було відкрито спадкову справу № 26/2014 після смерті ОСОБА_5, померлої 14.08.2014 року.

Так, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23.03.2015 року за реєстровим №141 посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Крім того, відповідно до листа приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 31.08.2017 року, нею на прохання спадкоємиці були направлені запити про виявлення рахунків, відкритих на ім’я померлої та наявності заповідальних розпоряджень на ім’я ОСОБА_1

На підставі повідомлення Тимчасової адміністрації ПАТ «ВіЕйБі Банк» від 17.03.2015 року за № 12/2-37461 на ім’я померлої ОСОБА_5 відкриті рахунки на загальні суми 5 439,43 доларів США та 14 560,76 грн., заповідальне розпорядження щодо вказаних рахунків не складалося.

На підставі повідомлення Тимчасової адміністрації ПАТ «дельта Банк» від 22.04.2015 року за № 05-2867118 на ім’я померлої ОСОБА_5 відкриті рахунки на загальні суми 3727,55 доларів США та 5 грн.78 коп., заповідальне розпорядження щодо вказаних рахунків не складалося.

Оскільки заповітом, посвідченим 11.01.2002 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 21 від імені ОСОБА_5 , не охоплено грошові внески та відсутні заповідальні розпорядження у вищевказаних банках, спадкоємиця ОСОБА_1 може успадкувати їх лише як спадкоємиця четвертої черги, тобто особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини.

Між тим, оскільки факт проживання однією сім’єю встановлюється тільки на підставі рішення суду, ОСОБА_1 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.03.2015 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з відповідними роз’ясненнями.

Так, згідно Розділу 2 Глави 10 п. 4 пп. 4.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, факт проживання спадкоємців однією сім’єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. Оскільки спадкоємцем не було доведено, що вона є спадкоємцем за законом четвертої черги, згідно ст. 1264 ЦК України, видати на ім’я ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові внески з відповідними відсотками та нарахованими компенсаціями, неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що померла 14.08.2014 року ОСОБА_5 з червня 2008 року по день своєї смерті проживала разом із позивачем ОСОБА_1 однією сім’єю, остання доглядала за ОСОБА_5, оскільки вона потребувала постійного догляду та допомоги.

Зазначений факт, також був підтверджений поясненнями свідків ОСОБА_7Ю,, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були допитані в судовому засіданні.

Крім того, згідно акту про проживання від 14.10.2015 року складеного майстром ЖКП «Бриз» Заводського району ЖЕК-1 м.Миколаєва ОСОБА_5, 01.104.1937 року народження проживала з червня 2008 року по серпень 2014 року АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, виходячи з вищенаведеного суд приходить до переконання, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею четвертої черги, оскільки проживала з ОСОБА_5 однією сім’єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини, тобто з червня 2008 року по 14.08.2014 року.

Також, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Аналізуючи докази в їх сукупності, надані позивачем ОСОБА_1 на підтвердження своїх доводів, та встановлені в ході розгляду справи обставини, суд вважає безспірним факт проживання однією сім`єю останньої з померлою 14.08.2014 року ОСОБА_5 з червня 2008 року по 14.08.2014 рік та визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на належні померлій на праві власності грошові (депозитні) вклади в ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «ВіЕйБі Банк».

А тому, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 206, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії ЕО 613073 виданий 29.10.1998 року Заводським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області) до ОСОБА_2 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, паспортні дані та РНОКПП відсутні), ОСОБА_3 гарантування вкладів фізичних осіб (місце знаходження М.Київ вул. Січових Стрільців,17 код ЄДРПОУ 21708016) та третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4 (місце знаходження м.Миколаїв пр.Центральний (стара назва пр.Леніна),26 А про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності на вклади, задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім’єю з ОСОБА_5, померлою 14.08.2014 року в період з червня 2008 року по 14.08.2014 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на грошові (депозитні) вклади в ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «ВіЕйБі Банк» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої 14.08.2014 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ : Ж.П.ПАВЛОВА