Рішення № 79122181, 11.01.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 року Чернігів Справа № 620/4163/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової компенсації неправомірними; зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити, з урахуванням отриманої суми, разової компенсації, призначеної за втрату здоров'я як інваліду ІІІ групи у розмірі - 30 мінімальних заробітних плат, згідно абзацу другого частини першої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має право на отримання одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі, передбаченому статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а отримання вказаної компенсації в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996, є звуженням його прав.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки відповідно законодавства України, яке було чинним на час встановлення позивачеві інвалідності, Управління не мало повноважень щодо виплати одноразової грошової компенсації. Вказує, що до управління позивач звернувся лише щодо отримання довідки про стан виплати компенсації, та на що надано чітке роз'яснення про те, яким чином та ким йому могла бути виплачена одноразова грошова компенсація.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 09.01.2019 у задоволенні заяви позивача про розгляд справи за його участі було відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 29.10.2004 (а.с. 10).

30.10.2007 позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії МСЕ-ЧНВ №146963 (а.с.16).

05.12.2018 (вх. № К-555) позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради із заявою, у якій просив надати йому довідку про стан виплати одноразової грошової компенсації за заподіяну шкоду здоров'ю по статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 45 мінімальних заробітних плат (а.с. 37).

Листом від 13.12.2018 № К-555 Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради повідомило позивача, що на час встановлення позивачу інвалідності до компетенції управління не відносилась виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 11).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон).

Статтею 48 Закону у редакції, що була чинною на момент встановлення позивачеві інвалідності, було передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах, зокрема: інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Разом з цим, на момент звернення позивача до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради стаття 48 Закону, якою визначено коло осіб, що мають право на одноразову грошову допомогу, та розмір останньої, має іншу редакцію.

Так, відповідно до чинної редакції статті 48 Закону одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 48 Закону постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 760 затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі - Порядок № 760).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 760 виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі: посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (із вкладкою); експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв'язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє у системі МВС, СБУ чи Міноборони; довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Пунктом 2 Порядку № 760 передбачено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 760 одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 установлено розміри виплат одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інвалідам III групи - 189,6 гривні.

Таким чином, на момент звернення позивача до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради розмір одноразової грошової допомоги для осіб з інвалідністю, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому для осіб з інвалідністю ІІІ групи з числа осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, розмір одноразової грошової компенсації установлений у розмірі 189,6 грн.

Отже, оскільки статтю 48 Закону викладено у новій редакції, за нормами якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров'ю були делеговані Кабінету Міністрів України, та які неконституційними не визнавались, суд не вбачає підстав для виплати позивачеві зазначеної компенсації у розмірі, що відрізняється від встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Отже, беручи до уваги, що з часу встановлення позивачеві інвалідності минуло більше 10 років, за які механізм нарахування і розмір компенсації за шкоду, завдану здоров'ю, зазнав суттєвих змін, пов'язаних у тому числі з фінансово-економічним становищем у державі, суд не вбачає підстав, які б вимагали надання позивачеві переваг у питанні нарахуванні і виплати одноразової компенсації у порівнянні з іншими особами, які мають право на тотожні пільги, чи підстав для виплати позивачеві зазначеної компенсації у розмірі, що не відповідає чинному законодавству.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою.

Крім того, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні «Великоди проти України» від 03.06.2014, законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

При цьому суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 3 Положення про порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям за втрату годувальника, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 31.12.1996 № 28 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.04.1997 за № 129/1932 у редакції, чинній на момент встановлення позивачеві інвалідності, виплата одноразової компенсації проводиться на підставі посвідчення 1 категорії, довідки регіональної міжвідомчої експертної ради про встановлення інвалідності, пов'язаної з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та відповідної заяви особи.

Тотожні вимоги щодо необхідності звернення з заявою, як умови для отримання одноразової компенсації, містить і чинний на момент звернення позивача до відповідача Порядок № 760, пунктом 3 якого передбачено, що виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги» постановлено Міністерству праці та соціальної політики до 01.10.2002 затвердити форму заяви для призначення всіх видів соціальної допомоги та підготувати рекомендації щодо відповідної організації роботи місцевих органів праці та соціального захисту населення.

Так, чинну на час звернення позивача до відповідача форму заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 № 441, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2015 за № 475/26920.

Зміст наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що лише за умови звернення особи з інвалідністю з відповідною заявою до органу соціального захисту населення виникає обов'язок нарахувати і виплатити одноразову грошову компенсацію за шкоду здоров'ю.

Оскільки однією з умов отримання одноразової грошової компенсації за шкоду здоров'ю є волевиявлення особи, що реалізується шляхом звернення до уповноваженого органу із заявою встановленого зразка, та враховуючи те, що позивач не звертався до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради з заявою встановленої форми про виплату одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, а фактично звернувся з заявою про надання довідки про стан виплати одноразової компенсації, суд вважає, що позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової компенсації неправомірними; зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити, з урахуванням отриманої суми, разової компенсації, призначеної за втрату здоров'я як інваліду ІІІ групи у розмірі - 30 мінімальних заробітних плат, згідно абзацу другого частини першої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є необґрунтованими.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради (вул. Івана Мазепи, 19, м. Чернігів, 14017. Код ЄДРПОУ 03196208) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.01.2019.

Суддя Н.М. Баргаміна