Рішення № 79122107, 11.01.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/3692/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Соломко І.І., розглянувши в спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі-відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з відповідачем позивач знаходилась у трудових відносинах до 27.06.2018, згідно наказу №189/ОС-18 від 18.06.2018 її звільнено з займаної посади відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України. При звільненні відповідачем не виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку, як одинокій матері, що має дитину до 18 років за 2017 та 2018 роки. При цьому посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про відпустки».

Ухвалою суду від 14.11.2018 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін.

26.12.2018 представником відповідача подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не підтверджено належними доказами статус одинокої матері, тому підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані 10 календарних днів додаткової відпуски згідно зі статтею 19 Закону України «Про відпустки» відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 27.06.2018.

Згідно наказу №189/ОС-18 від 18.06.2018 її звільнено з займаної посади відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України.

При звільненні позивачу як одинокій матері не виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпуски за 2017 та 2018 роки.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачена грошова компенсація за невикористану соціальну відпустку як одинокій матері при звільненні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713- IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч.2 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально- виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну полінію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а також Кодекс законів про працю України в тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, поліцейському надається також додаткова відпустка у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати( грошового забезпечення) та інші відпустки відповідно до законодавства про відпустки.

Частиною 10 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

У свою чергу відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР право на соціальну додаткову відпустку має, зокрема, одинока мати.

Законодавчо поняття "одинока матір" не визначено. Визначення поняття "одинокої матері" наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України "Про відпустки".

Так, Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 зазначає, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи АІ групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка зокрема виховує дитину без батька.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання права на додаткову соціальну відпустку та компенсацію при звільненні за невикористану додаткову відпустку.

А отже, для підтвердження права на зазначену відпустку роботодавцю має бути пред'явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ( а.с.25).

ОСОБА_1 як одинокій матері призначена допомога, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігова ради від 07.11.2017 № 1507/08. Обставини, які стали підставою для такої виплати перевірялись вказаною установою, тому не підлягають сумніву.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач має право на отримання додаткової відпуски тривалістю 10 календарних днів, як така що має статус - одинока матір. Тобто об'єктивно позивач є одинокою матір'ю.

Отже, в силу наведених нормативних актів позивачу має бути нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку у зв'язку з її звільненням.

Разом з тим, позивачем суду не надано докази, що відповідачу була надана довідка Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігова ради від 07.11.2017 № 1507/08 на підтвердження статусу одинокої матері, а їй у проведенні виплати грошової компенсації було відмовлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов є передчасним, тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11.01.2019.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (вул. Воздвиженська, 2, Подільський район, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 40867327).

Суддя І.І. Соломко