Рішення № 79121944, 11.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 р. № 520/9792/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача - Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати позивачу - ОСОБА_1 грошової компенсації замість належного до видачі речового майна протиправною;

- зобов'язати відповідача - Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу - ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, що належить до видачі позивачу, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 1 січня поточного року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він проходив військову службу за контрактом у Військовій частині 1470Р (Інформаційний центр «Харків» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України) та знаходився на речовому забезпеченні в Харківському прикордонному загоні. Наказом начальника Інформаційного центру «Харків» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України позивача звільнено у запас Збройних сил України, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. При виключенні зі списків особового складу позивача 05.10.2018 року не розрахували за всіма видами забезпечення, а саме, не було видано грошову компенсацію замість належного позивачу до видачі речового майна за весь період служби. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є протиправною. Не погоджуючись із вказаною бездіяльністю ОСОБА_1 звернувся до суду.

Ухвалою суду від 19.11.2018 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача 10.12.2018 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі за період проходження служби полковника ОСОБА_1 №134 від 03.10.2018 р. складає 43512,51 грн. У зв'язку з тим, що Харківський прикордонний загін фінансується з державного бюджету України, а головним розпорядником коштів є Адміністрація Державної прикордонної служби України, 02.11.2018 відповідачем було надіслано заявку на доотримання коштів для виплати військовослужбовцям грошової компенсації замість належного до видачі речового майна за період проходження служби, в тому числі і ОСОБА_1 В подальшому, після надходження відповідних коштів, вони будуть виплачені позивачу встановленим порядком. Враховуючи викладене, дії Харківського прикордонного загону відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Інформаційному центрі «Харків» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України у військовій частині 1470Р, та, відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби від 27.09.2018 р. №13т-ос полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас та виключено зі всіх видів забезпечення з 05.10.2018 року, що не заперечується сторонами по справі, а отже, відповідно до положень ч. 1 ст.78 КАСУ, не підлягає доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 05.10.2018 року надав рапорт на ім'я в.о. начальника Інформаційного центру «Харків» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби, в якому просив клопотати перед начальником Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління про надання вказівки відповідним посадовим особам для своєчасного та повного розрахунку за всіма видами забезпечення, в тому числі і грошової компенсації замість належного до видачі речового майна за цінами на 1 січня поточного року.

У зв'язку із невиплатою грошової компенсації за не отримане речове майно позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців, а також грошової компенсації вартості за неотримані продукти харчування та речове майно визначаються відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 цього Закону).

Згідно з статтею 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України, постановою від 16 березня 2016 року № 178, затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок № 178).

Пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзвязку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, в тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що отримання грошової компенсації речового майна у зв'язку із звільненням з військової служби в повній мірі відповідає вимогам статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 3 Порядку № 178.

У відповідності до абзацу першого пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій пункту 242 Положення).

Відповідно наданого відзиву представник Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України зазначив, що для виплати компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 відповідачем, 02.11.2018 року направлено заявку до Адміністрації Державної прикордонної служби України на доотримання коштів для виплати належної компенсації за неотримане речове майно.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію телеграми №28575 від 02.11.2018 р., згідно з якою відповідач повідомляє про потребу коштів та повідомляє, що станом на 02.11.2018 року заборгованість за неотримане речове майно військовослужбовцям звільненим в запас ЗСУ, зокрема, ОСОБА_1 (16Р-ос від 03.10.2018 р.) складає 43512,51 грн.

Як встановлено судом з довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №134 від 03.10.2018 р., складеної Харківським прикордонним загоном Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України станом на 1 січня поточного року, вартість речового майна, що належить до видачі полковнику ОСОБА_1 складає 43512,51 грн.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивачу при звільненні з військової служби у запас не було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, відповідно до правової позиції Європейського суду, в тому числі по справі Кечко проти України (рішення від 08.11.2005 року), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Аналогічна позиція викладена у справі "Сук проти України" (Заява № 10972/05), де Європейський суд з прав людини зауважив, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Враховуючи вищевикладене, на час звільнення позивача з військової служби останній мав право на грошову компенсацію вартості речового майна, яку він не отримав в період проходження військової служби та, як встановлено судом, яку не було виплачено при звільненні, а тому, вимога про зобов'язання виплатити грошову компенсацію є обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, що належить до видачі позивачу, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 1 січня поточного року, відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №134 від 03.10.2018 р.

При цьому, вимога щодо зобов'язання відповідача нарахувати позивачу - ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, що належить до видачі позивачу не підлягає задоволенню, оскільки відповідач здійснив розрахунок вартості речового майна, що належить до видачі позивачу, проведений станом на 1 січня поточного року, та видав довідку про вартість речового майна, що належить видачі за період проходження служби полковника ОСОБА_1 №134 від 03.10.2018 р., яка міститься в матеріалах справи та згідно якої вартість речового майна, що належить до видачі полковнику ОСОБА_1 складає 43512,51 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Клочківська, буд. 228, а/с 11122, м. Харків, 61072, код 14321742) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість належного до видачі речового майна протиправною.

Зобов'язати Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, що належить до видачі позивачу, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 1 січня поточного року, відповідно до довідки про вартість речового майна, що належить до видачі №134 від 03.10.2018 р.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин