Рішення № 79121609, 10.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

10.01.2019 р. справа №520/11156/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - не прибув,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова прозобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про зобов'язання Індустріального ОУПФУ м. Харкова повернути безпідставно сплачені кошти за збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, придбання квартири в сумі 5 090,00 грн. та здійснити виплату зазначених коштів без обмежень.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що придбавав житло вперше, суму збору сплатив помилково.

Відповідач, Індустріальне ОУПФУ м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що на рахунки Індустріального ОУПФУ м. Харкова в органах Державної казначейської служби України, сплачені фізичною особою - громадянином кошти у розмірі 5 090,00 грн. не надходили.

Суд, заслухавши пояснення позивача, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що 15.11.2018 р. позивач у якості покупця уклав договір купівлі-продажу квартири за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, б. 4/1, кв. 77.

Копією квитанції №34 від 15.11.2018 р. підтверджені обставини оплати позивачем 5 040,00 грн. збору до Пенсійного фонду України за договором купівлі-продажу майна на рахунок УДКУ в Київському районі мста Харкова.

Вирішуючи справу, суд зазначає, що правовідносини з приводу сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та деталізовані приписами Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998р. №1740; далі за текстом - Порядок №1740).

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, урегульована, зокрема, приписами ст.ст. 43, 102 Податкового кодексу України та деталізована приписами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013р. №787; далі за текстом - Порядок № 787).

Правовий висновок Верховного Суду з приводу застосування перелічених норм права міститься у постанові від 13.12.2018р. по справі №813/969/17 (адміністративне провадження №К/9901/30016/18) і полягає у тому, що « … в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу».

Разом із тим, розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що зі змісту наведеної постанови Верховного Суду та змісту п. 3 Порядку №787 випливає, що правовідносини з приводу повернення з бюджету помилково сплачених коштів складаються (виникають) виключно за подією звернення особи з письмовою заявою до відповідного органу управління.

Аналогічна вимога з приводу обов'язкового дотримання умови про письмову форму звернення зацікавленої особи міститься і в приписах абз. 5 п. 5 розділу І Порядку №787, де зазначено, що подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Як з'ясовано судом з пояснень позивача у судовому засіданні, позивач з такою письмовою заявою до райУПФУ не звертався.

Отже, між позивачем та райУПФУ взагалі не виникло жодних правовідносин з приводу повернення будь-яких коштів, що унеможливлює застосування судом положень ст. 48 КАС України.

Окрім того, розглядаючи справу, суд звертає увагу позивача на ту обставину, що з оплаченої на користь Управління Державного казначейства України у Київському районі міста Харкова загальної суми коштів 50,00 грн. припадає на комісійний збір банківської установи, повернення якого особі законом не передбачено.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що факт порушення прав та інтересів позивача не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, позаяк сам позивач не вчинив необхідних дій для початку процедури повернення коштів із бюджету.

Вказана обставина є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 10 січня 2019 року.

Суддя Сліденко А.В.