Рішення № 79121407, 11.01.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2414/18

11 січня 2019 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2018 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Тернопільській області до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 39583,33 грн. по платежу транспортний податок з фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фізична особа ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків.

Згідно довідки про наявність податкового боргу у ОСОБА_2 наявна заборгованість перед бюджетними та державними цільовими фондами в сумі 39583,33 грн. (основний платіж) по платежу транспортний податок з фізичних осіб.

Заборгованість по транспортному податку виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання нарахованого відповідно до податкових повідомлень-рішень від 05.09.2018 №49092-1310 на суму 14583,33 грн. та від 23.03.2018 №1162447 на суму 25000,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, відповідачем не були оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому грошові зобов'язання визначені ними, вважається узгодженими.

Контролюючим органом вживалися заходи для погашення заборгованості, проте податковий борг відповідачем добровільно не сплачено, що слугувало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 12.12.2018. Судове засідання 12.12.2018 відкладене на 11.01.2019.

Представник позивача в судове засідання 11.01.2019 не прибув, однак через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Головного управління ДФС у Тернопільській області в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання 11.01.2019 повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання відповідно до статей 124, 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 13.11.2018 та повістка про виклик на 11.01.2019 направлялася на адресу місця проживання фізичної особи ОСОБА_2, що зазначена в позовній заяві АДРЕСА_1, однак повернуті за закінченням встановленого строку зберігання згідно рекомендованих поштових повідомлень (арк.спр.25-26).

За приписами частини одинадцятої статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд зазначає також, що відповідачем не було надано у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, враховуючи положення частини третьої статті 194, частини дев'ятої статті 205, частини четвертої статті 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків, визначених статтею 8 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Також, підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до даних інформаційної довідки, наданої позивачем, за відповідачем рахується податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб (код платежу 18011000) в сумі 39583,33 грн.(арк.спр.9)

Податковий борг виник на підставі винесених контролюючим органом відносно відповідача податкових повідомлень - рішень форми "Ф" від 05.09.2017 №49092-1310, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 14583,33 грн. та форми "Ф" від 23.03.2018 № 1162447, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн.

Дані податкові повідомлення - рішення було направлено на адресу відповідача, проте повернуто на адресу позивача.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1. пункту 267.2 статті 267 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті ( пункт 267.4 статті 267 ПК України).

За підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період при сплаті транспортного податку дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Відповідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Вказані податкові повідомлення-рішення не були оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку, відтак визначені в них грошові зобов'язання набули статусу узгоджених.

В добровільному порядку на даний час заборгованість не сплачена.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У зазначені строки податкове зобов'язання відповідачем не сплачено, а тому у відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України вважається сумою податкового боргу.

У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, податковим органом вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 та пункту 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, на адресу відповідача, засобами поштового зв'язку була надіслана податкова вимога форми "Ф" №1162447 від 23.03.2018 року на суму 25000,00 грн. (арк.спр.14) та податкова вимога форми "Ф" №2248-17 від 31.01.2018 року на суму 14583,33 грн. (арк.спр.12).

Відповідно до вимог пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Вказана вимога в адміністративному та/чи судовому порядку не оскаржувалась, доказів іншого відповідачем не надано.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналіз зазначених вище вимог законодавства, наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем в порушення вимог законодавства не сплачено суму податкового боргу в сумі 39583,33 грн., а отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535) до фізичної особи ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) податковий борг в сумі 39583 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 33 (тридцять три) коп. по транспортному податку з фізичних осіб на р/р31412715019002, код одержувача 37977726, МФО 899998, код бюджетної класифікації 18011000.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 січня 2019 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.