Рішення № 79120972, 11.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 р. № 400/3321/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Западнюк К.А.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Кшевінської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54003 до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови від 30.11.2018 № 56399105,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - Відділ або відповідач) Кшевінської І.М. неправомірними;

визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 56399105 від 30.11.2018 головного державного виконавця Відділу;

направити виконавчий лист 814/513/18, виданий 14.05.2018 Миколаївським окружним адміністративним судом, до Відділу для відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що у відповідача не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки докази фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом відсутні.

В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, позивач вказав боржника у виконавчому провадженні - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - ГУ ПФУ або третя особа).

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 23-26) відповідач зазначив таке. Згідно з виконавчим документом, Управління було зобов'язано провести перерахунок та виплату позивачу пенсії. Після відкриття виконавчого провадження до Відділу надійшов лист ГУ ПФУ з інформацією про проведення перерахунку та про те, що виплату різниці між сумою отриманої позивачем з 01.01.2016 пенсії та сумою пенсії, визначеної після проведеного перерахунку, буде здійснено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103). Саме Постанова № 103, на думку відповідача «… регулює та встановлює обов'язок здійснення відповідного перерахунку, та як наслідок порядок її виплати … оскільки в рішенні суду не визначений шлях одноразової виплати певної суми та рішення суду носить виключно зобов'язальний характер, з урахуванням прийнятої Постанови № 103, а також з урахуванням того, що стягувачу вже було частково сплачена різниця перерахунку, можна дійти висновку, що рішення суду зобов'язального характеру виконано ГУ ПФУ в межах наданих повноважень …». Крім того, відповідач вказав, що «… скасування постанови про закінчення виконавчого провадження за відсутності відповідного бюджетного фінансування, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, оскільки рішення суду виконується боржником в межах наданих повноважень та в межах бюджетних асигнувань …».

Третя особа надала пояснення (арк. спр. 40), в яких, зокрема, послалася на те, що «… виконання рішення суду не призвело до збільшення пенсії ОСОБА_1 та факт нарахування заборгованості за рішенням суду відсутній …». ГУ ПФУ зазначило, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 814/513/18 фактично виконано, а тому постанова державного виконавця ВП № 56399105 від 30.11.2018 є законною та винесеною відповідно до норм чинного законодавства.

Представника в судове засідання ГУ ПФУ не направило.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення позивача і представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 26.03.2018 у справі № 814/513/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ (надалі - Рішення суду) ГУ ПФУ було зобов'язано провести ОСОБА_1 «… перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», та довідки від 03.07.2017 р. за Вх. №273/05/38 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2016 р., яка виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Миколаївській області, починаючи з 01.01.2016 року …».

На виконання зазначеного рішення 14.05.2018 суд видав виконавчий лист (надалі - Виконавчий лист, арк. спр. 30).

14.05.2018 позивач подав до Відділу заяву про відкриття виконавчого провадження (арк. спр. 29).

16.05.2018 головний державний виконавець Відділу Носова Олеся Геннадіївна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56399105, яку того ж дня було направлено до ГУ ПФУ (арк. спр. 31, 32).

30.05.2018 ГУ ПФУ надіслало до Відділу лист № 3934/08, в якому вказало, що «… на виконання … рішення … головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.01.2016 з урахуванням виплачених сум … виплату перерахованого розміру пенсії та різниці між отриманою пенсією та донарахованою за рішенням суду … за період з 01.01.2016 по 30.04.2018 забезпечено в порядку, передбаченому постановою … № 103 … враховуючи повне фактичне виконання рішення … просимо закінчити виконавче провадження …». До цього листа ГУ ПФУ додало копію адресованого позивачу листа від 25.04.2018 № 1952/03 (арк. спр. 33-34, 35).

Постановою від 30.11.2018 (надалі - Постанова, арк. спр. 37-39) головний державний виконавець Відділу Кшевінська Ірина Миколаївна закінчила виконавче провадження ВП № 56399105 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404). Цією нормою встановлено, що підставою для закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом, а, згідно з частиною першою статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вказано у статті 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а пунктом 1 частини другої цієї ж статті визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виходячи з цього, дії Відділу мали бути спрямовані на примусове виконання Рішення суду, тобто, на проведення ГУ ПФУ перерахунку та виплати.

Суд встановив, що підставою для висновку про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з Виконавчим листом стала лише інформація, що була надана ГУ ПФУ. Третя особа не надала Відділу жодного доказу на підтвердження виконання Рішення суду, ані в частині проведення перерахунку, ані в частині проведення будь-яких виплат. Додана до листа ГУ ПФУ копія листа, що був направлений позивачу у квітні 2018 року, таким доказом не є, тим більше, що дата цього листа - 25.04.2018, при тому, що Виконавчий лист, як вказано вище, був виданий 14.05.2018.

Викладені у Постанові доводи про те, що Рішення суду має виконуватися з урахуванням Постанови № 103 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості пенсійних виплат за рішеннями суду», суд визнав такими, що суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України та Закону № 1404.

Суд зауважив, що за відсутності ухвали про відстрочення (розстрочення), зміни чи встановлення способу і порядку виконання Рішення суду, відповідач не мав права відступати від змісту Виконавчого листа.

У тому випадку, якщо у державного виконавця виникли сумніви щодо того, яким чином мало виконуватися Рішення суду, він міг скористатися наданим йому частиною першою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону № 1404 правом звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення.

Обставини справи свідчать про те, що у державного виконавця не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження, тому позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування Постанови суд визнав такими, що підлягають задоволенню.

Визнанням протиправною та скасуванням Постанови суд надав оцінку діям посадової особи Відділу щодо її винесення, тому підстави для визнання протиправними таких дій відсутні.

Стосовно позовної вимоги про направлення до Відділу Виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження суд зазначив таке.

По-перше, рішення про зобов'язання суду вчинити певні дії може бути прийнято лише у справі, в якій суд є відповідачем.

По-друге, наслідки скасування судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження врегульовані статтею 41 Закону № 1404, відповідно до якої у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

З урахуванням наведеного, суд визнав безпідставною позовну вимогу про направлення судом Виконавчого листа до Відділу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 77, 241-246, 250, 255, 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54003, РНОКПП НОМЕР_1) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 34889877) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати винесену 30.11.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кшевінською Іриною Миколаївною постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 56399105.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна