Рішення № 79120813, 26.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2018 р. № 1440/2349/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_3 до третя особаЦентрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області, вул. Адміральська, 27/1,Миколаїв,54001 Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області пр-т Богоявленський, 55-є, Миколаїв, 54018 Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області вул. Потьомкінська, 24, Миколаїв ПАТ "Фідобанк" вул. Васильківська, 10, Київ, 01601 прозобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державного виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області з вимогами зобов'язати відповідача зняти накладений арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1, накладений відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження №29637612 від 04.11.2011 Центральним відділом ДВС ГТУЮ у Миколаївській області.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що дізналася з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про те, що відповідачем відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2011 по виконавчому провадженню №29637612 накладено арешт на все її нерухоме майно.

На сьогоднішній день щодо неї не відкрито жодного виконавчого провадження, тому відсутні законні підстави для накладення арешту на все нерухоме майно. Борг по вказаному виконавчому провадженню було погашено ще у 2013 році. У зв'язку з цим в липні 2018 року позивачка звернулась до відповідача для зняття арешту, але відповідач відмовив.

Позивачка зазначає, що відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. В провадженні Центрального відділу ДВС знаходилось стосовно позивачки три виконавчі провадження ВП №29637612 по стягненню з позивачки податкового боргу в сумі 525,86 гривень, ВП №21038451 по стягненню з позивачки заборгованості за кредитним договором з ПАТ «Ерсте Банк» в сумі 96973,07 гривень та ВП №50798105 по стягненню з позивачки заборгованості перед ПФУ на суму 4010,30 гривень. Всі виконавчі провадженні в теперішній час завершені. Оскільки, всі виконавчі провадження закінченні не з підстав їх повного фактичного виконання, підстав для зняття арешту с майна позивачки не вбачається.

За ініціативою суду до участі у справі було залучено стягувачів по всім трьом виконавчим провадженням, які перебували у провадженні відповідача: Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївській області, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області та ПАТ «Фідобанк», який є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк».

Третя особа Управління Пенсійного фонду України надало до суду пояснення, відповідно до яких за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати страхових внесків на суму 2031,35 гривень на підставі вимоги №923 від 05.06.2012. Зазначена заборгованість не погашена до теперішнього часу, але обслуговування боргу передано до ГУ ДФС у Миколаївській області.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва та ПАТ «Фідобанк» пояснень по справі до суду не надіслали.

В судові засіданні 12.11.2018, 18.12, 2018 та 26.12.2018 представники відповідача та третіх осіб не з'являлись.

Позивачка та представник позивача в судових засіданнях підтвердили позовні вимоги, зазначивши, що в теперішній час стосовно ОСОБА_1 не існує жодних виконавчих проваджень, а існування арешту, накладеного ще у 2011 році заважає реалізовувати її право власності на нерухоме майно.

У зв'язку з неявкою сторін та надходженням від позивачки заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд розглянув справу 26.12.2018 в порядку письмового провадження. Повний текст судового рішення підписано 29.12.2018.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

В провадженні Центрального відділу ДВС м. Миколаєва на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №29637612 з примусового виконання виконавчого листа по адміністративній справі №2а-3853/11/1470, виданого 12.09.2011 Миколаївським окружним адміністративним судом відносно боржника ОСОБА_1 про стягнення з неї боргу на користь ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в сумі 525,86 гривень.

16.11.2011 державним виконавцем за цим виконавчим провадженням винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

21.12.2012 зазначене виконавче провадження було завершене на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними.

Крім того, в провадженні Центрального відділу ДВС знаходилось виконавче провадження №21038451 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-1-2772 виданого 08.06.2010 Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ «Ерсте Банк» суму заборгованості за кредитом в розмірі 96973,07 гривень.

13.04.2012 зазначене виконавче провадження було завершене на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна, виявилися безрезультатними.

Також, в провадженні Центрального відділу ДВС знаходилось виконавче провадження №50798105 з примусового виконання вимоги №Ф-923 від 05.06.2012 про стягнення з ОСОБА_1 боргу зі страхових внесків в сумі 4010,30 гривень на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва.

28.04.2017 зазначене виконавче провадження завершено на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

16.02.2017 ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, набула права власності на 1/3 квартири загальною площею 45,9 за адресую АДРЕСА_1.

Одночасно з реєстрацією за позивачкою права власності на 1/3 квартири, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виникла заборона на відчуження цієї частки квартири на підставі постанови державного виконавця від 16.11.2011 по виконавчому провадженню №29637612 по стягненню податкового боргу.

11.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до Центрального відділу ДВС з заявою про зняття арешту та заборони з її нерухомого майна. До заяви позивачкою долучено лист ГУ ДФС, яким повідомляється, що борг ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа №2а-3853/11/1470 погашено у повному обсязі.

20.07.2018 Центральним відділом ДВС відмовлено ОСОБА_1 у знятті арешту з її нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV встановлений обов'язок зняття накладеного арешту лише у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Обов'язку державного виконавця знімати накладенні арешти в межах виконавчого провадження, у разі повернення виконавчого документу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, з підстав визначених п.2 ч.1 ст.47 Закону, не було передбачено.

Зазначена норма була необхідно для забезпечення прав стягувачів, у разі його повторного пред'явлення виконавчого документу протягом строків визначених ст.ст.22, 23 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до відзиву відповідача не вбачається, що стягувачи: ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва та ПАТ «Ерсте Банк» звертались з виконавчими документами повторно про відкриття виконавчого провадження.

З моменту завершення виконавчого провадження за стягненням на користь ПАТ «Ерсте Банк» пройшло більше 6 років, з моменту завершення виконавчого провадження за стягненням на користь ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва майже 6 років, а з моменту завершення виконавчого провадження по стягненню на користь ПФУ більше року.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.

При цьому, відповідно до ст.12 Закону, виконавчі документи за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що по всім трьом виконавчим документам в теперішній час сплинули строки звернення до виконання.

Більш того, за виконавчим провадженням, за яким саме і було накладено арешт на майно позивачки, відповідно до повідомлення ГУ ДФС борг погашений у повному обсязі.

Зі спливом часу, в теперішній час навіть відсутній документ, на підставі якого накладено арешт на майно позивачки.

За відсутності в теперішній час будь-яких виконавчих проваджень, спливу строків, визначених ст.ст.22, 23 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, арешт нерухомого майна ОСОБА_1 порушує права позивачки, як власника.

Відповідно до ст.386 Цивільного кодексу України, власник, якій має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З врахуванням викладеного, у зв'язку з тим, що в теперішній час відпали обставини, які обумовлювали арешт нерухомого майна позивачки, його подальше продовження веде до суттєвих обмежень прав позивачки, але й не здатне задовольнити інтереси стягувачів за виконавчими провадженнями, які перебували у провадженні Центрального відділу ДВС, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Одночасно з цим, суд наголошує, що зазначене судове рішення ухвалюються не з підстав протиправності рішень чи дій відповідача, оскільки їх правомірність неможливо оцінити за давністю подій та відсутністю документів, а з підстав неможливості поновлення прав позивачки, в інший спосіб ніж через судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_3 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області (вул. Адміральська, 27/1,Миколаїв,54001 35065742) задовольнити .

2. Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зняти арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1), накладений постановою про відкриття виконавчого провадження Центрального відділу ДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 04.11.2011 №29637612.

3. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко