Рішення № 79120735, 10.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №1340/4360/18

10 січня 2019 року

зал судових засідань № 9

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Лободи Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)» Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерства юстиції України про визнання неправомірним наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) звернувся до суду з позовом до Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)» Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 80040, Львівська область, Сокальський район, смт.Жвирка), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерства юстиції України (місцезнаходження:01001, м.Київ, вул. Городецького, 13), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)» Міністерства юстиції України №49/ос-18 від 23.08.2018 по особовому складу в частині звільнення майора внутрішньої служби ОСОБА_1(М-087254), старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи;

-поновити ОСОБА_1 на роботі у Державній установі «Сокальська виправна колонія (№47)» Міністерства юстиції України;

-стягнути з Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період, починаючи з 28.08.2018 на момент вирішення справи по суті.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.10.2018 о 12:00год, протокольною ухвалою, суд, керуючись ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство юстиції України.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що з 01.01.1997 позивач працював в органах Державної кримінально-виконавчої служби на посадах середнього та старшого начальницького складу. Наказом державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» від 06.06.2018 № 32/ОС-18, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 813/685/18, позивача поновлено на посаді старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи з 30.01.2018. Зазначений наказ був направлений позивачу поштою, одночасно з ним направлено попередження про можливе наступне звільнення у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Підставою цього попередження був наказ Міністерства юстиції України від 13.11.2017 № 4444/к «Про затвердження структури та штату державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)». З даним попередженням і наказом позивач ознайомився 26.06.2018, тоді ж приступив до виконання обов'язків за вказаною посадою. 23.08.2018 відповідно до наказу ДУ «Сокальська виправна колонія (№ 47)» № 49/ОС-18 позивача було звільнено з органів кримінально-виконавчої системи за пп.4 п.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів з 27.08.2018. Підставою вказаного звільнення повторно став наказ Міністерства юстиції України від 13.11.2017 № 4444/к «Про затвердження структури та штату державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)». Позивач вважає, що наказ про його звільнення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 813/685/18 ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи (наказ від 12.06.2018 № 35/ОС-18). До виконання обов'язків за посадою старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи ОСОБА_1 фактично приступив 26.06.2018, про що був виданий наказ від 25.06.2018 № 37 ОС-18. Виконання рішення суду вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Враховуючи той факт, що на момент винесення судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи в установі були відсутні будь-які вакантні посади, а посада старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи - скорочена відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.11.2017 № 4444/к «Про затвердження структури та штату Державної установи Сокальська виправна колонія (№ 47)», одночасно з виданням наказу про поновлення на посаді ОСОБА_1 було надіслано попередження про можливе наступне звільнення із займаної посади. Зазначене попередження позивач підписав 26.06.2018. Запропонувати посаду для подальшого проходження служби в Державній установі «Сокальська виправна колонія (№47)» було неможливо через відсутність будь-яких вакантних посад. Від запропонованих Західним міжрегіональним управлінням посад з питань виконання кримінальних покарань та пробації ОСОБА_1 відмовився. Враховуючи той факт, що в установі були відсутні будь які вакантні посади, а від посад, запропонованих Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації позивач відмовився, 27.08.2018 ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи, а відповідач, відповідно, належно виконав вимоги, передбачені п.2 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію». Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просить суд позов задовольнити в повному обсязі. На думку позивача, рішення відповідача щодо його звільнення у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (наказ №49ОС-18 від 23.08.2018) не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, зокрема вимогам законності, обґрунтованості та пропорційності, суперечить ст.43 Конституції України, п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Оскільки посади старшого інспектора відділу режиму і охорони державної установи «Львівський слідчий ізолятор» та начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи «Маневицька виправна колонія (№42)» були запропоновані вже 03.07.2018. Також, представник відповідача зазначив, що позивач просив один місяць терміну для роздумів та прийняття рішення. Писати розписку про це він відмовився, про що було складено акт. 27.08.2018 його повторно відрядили до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації для отримання відповіді щодо запропонованих посад. Крім того, 27.08.2018 був останній день на посаді старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)» і розгляд будь-яких питань щодо подальшого проходження служби 27.08.2018 є законним.

Представник третьої особи подав суду пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши вступне слово представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, виходячи з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, позивач, ОСОБА_1 з 01.01.1997 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

На виконання наказу Міністерства юстиції України від 13.09.2017 № 2865/5 «Про оптимізацію діяльності установ виконання покарань», наказом від 13.11.2017 року № 4444/к Міністерства юстиції України затверджено структуру Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» (додаток 1), затверджено штат Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» (додаток 2).

Відповідно до наказу від 29.11.2017 №305/ОД-17 Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)» «Про попередження про планове вивільнення» доведено чисельність та штатні посади, що підлягають скороченню до працівників, які перебувають на займаних посадах, зокрема, і до старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи ОСОБА_1.

Згідно з протоколом засідання кадрової комісії ДУ «Сокальська виправна колонія (№47)» від 26.01.2018 за результатами голосування членів кадрової комісії підтримано клопотання про звільнення майора внутрішньої служби ОСОБА_1 з кримінально-виконавчої служби.

Згідно з наказом ДУ «Сокальська виправна колонія (№ 47)» від 29.01.2018 № 10/ОС-18 майора внутрішньої служби ОСОБА_1 /М-087254/, старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи, звільнено 29.01.2018 за ст.77 п.1 пп.4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 813/685/18 задоволено адміністративний позов. Визнано неправомірним та скасовано наказ Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» від 29.01.2018 № 10/ОС-18 в частині звільнення майора внутрішньої служби ОСОБА_1 /М-087254/, старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДП «Сокальська виправна колонія (№47)». Стягнено з Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)» Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 30.01.2018 по 14.05.2018 в розмірі 23415 (двадцять три тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДП «Сокальська виправна колонія (№47)» та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 6798,99 грн. звернено до негайного виконання.

Наказом Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» від 12.06.2018 № 35/ОС-18 «По особовому складу» на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 813/685/18 скасовано наказ Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47) від 29.01.2018 № 10/ОС-18 в частині звільнення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДП «Сокальська виправна колонія (№47)» та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДП «Сокальська виправна колонія (№47)» з 30.01.2018.

Наказом Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» від 25.06.2018 №37/ОС-18 «По особовому складу» у зв'язку з прибуттям в установу для подальшого проходження служби вважати майора внутрішньої служби ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи з 26.06.2018.

26.06.2018 ОСОБА_1 підписав попередження про можливе наступне вивільнення із займаної посади за пп. 4 п. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів) Закону України «Про Національну поліцію», через 2 місяці після ознайомлення з таким попередженням або відмови від призначення на одну із запропонованих йому посад.

Згідно з протоколом засідання кадрової комісії Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» від 23.08.2018 за результатами голосування членів кадрової комісії підтримано клопотання про звільнення майора внутрішньої служби ОСОБА_1 з кримінально-виконавчої служби.

Наказом Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» від 23.08.2018 № 49/ОС-18 майора внутрішньої служби ОСОБА_1, старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи, звільнено 27.08.2018 за п.п.4 п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Наказ начальника Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» від 23.08.2018 № 49/ОС-18, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду.

Суд при вирішенні спору виходив з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», служба в Державній кримінально- виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально- виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Таким чином, особи рядового та начальницького складу не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Державній кримінально-виконавчій службі урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Отже, порядок, умови проходження служби, а також звільнення ОСОБА_1 передбачено Законом України «Про Національну поліцію», оскільки він проходив службу в Державній установі «Сокальська виправна колонія (№47)» Міністерства юстиції України, а не перебував у трудових відносинах. Тому, норми трудового законодавства України у правовідносинах щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби не застосовуються.

Судом встановлено, що на момент звільнення ОСОБА_1 мав звання майора внутрішньої служби (старший начальницький склад) та проходив службу на посаді старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально - виховної та психологічної роботи.

Наказом Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» від 12.06.2018 № 35/ОС-18 «По особовому складу» на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі № 813/685/18 скасовано наказ Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47) від 29.01.2018 № 10/ОС-18 в частині звільнення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДП «Сокальська виправна колонія (№47)» та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДП «Сокальська виправна колонія (№47)» з 30.01.2018.

Судом також встановлено, що на момент винесення судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДП «Сокальська виправна колонія (№47)» в установі були відсутні будь які вакантні посади, а посада старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи - скорочена відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.11.2017 №4444/к «Про затвердження структури та штату Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)», одночасно з виданням наказу про поновлення на посаді ОСОБА_1 було надану позивачу попередження про можливе наступне звільнення із займаної посади. 26.06.2018 ОСОБА_1 підписав попередження про можливе наступне вивільнення із займаної посади за пп. 4 п. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів) Закону України «Про Національну поліцію», через 2 місяці після ознайомлення з таким попередженням або відмови від призначення на одну із запропонованих йому посад.

Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації регламентується ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 2 ст. 68 цього Закону поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Судом встановлено, що посада, на якій працював позивач була скорочена. Зазначене підтверджується Наказом Міністерства юстиції від 07.06.2017 №2156/К «Про затвердження структури та штату державної установи «Сокальська виправна колонія №47) та Наказом Міністерства юстиції від 13.11.2017 №4444/К «Про затвердження структури та штату державної установи «Сокальська виправна колонія №47).

Судом також встановлено, що запропонувати посаду позивачу для подальшого проходження служби в державній установі «Сокальська виправна колонія (№47)» було неможливо через відсутність будь яких вакантних посад. Зазначене підтверджується довідкою від 23.10.2018 (а.с.28).

Як видно з матеріалів справи, Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, який контролює та координує діяльність виправної колонії, 27.06.2018 було надіслано вказівку № 5/1519 про відрядження 03.07.2018 ОСОБА_1 для вирішення питання подальшого проходження служби.

Судом встановлено, що Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції запропоновано ОСОБА_1 посади старшого інспектора відділу режиму і охорони державної установи «Луцький слідчий ізолятор», начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи «Маневицька виправна колонія (№42)» та заступника чергового помічника начальника СІЗО чергової служби державної установи. «Луцький слідчий ізолятор».

Відповідь щодо запропонованих посад ОСОБА_1 мав надати протягом одного місяця, що підтверджується копією долученого до матеріалів справи акта від 03.07.2018 (а.с.32).

Повторний розгляд даного питання був проведений Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації за участю ОСОБА_1, 27.08.2018. Проте, від запропонованих посад Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації ОСОБА_1, відмовився, що підтверджується копією долученого до матеріалів справи акту від 27.08.2018 (а.с.33).

При цьому, суд не бере до уваги аргументів позивача щодо того, що йому повторно запропонували посади вже після звільнення зі служби, тобто після видачі наказу від 23.08.2018 №49/ОС-18 з огляду на те, що відповідно до наказу від 23.08.2018 №49/ОС-18 позивача було звільнено 27.08.2018. Відтак, відповідно до акту від 27.08.2018 позивачу запропоновано було вакантні посади в системі органів виконання покарань в останній день роботи на посаді, що відповідає закону.

Крім того, як видно зі змісту зазначеного Акта від 27.08.2018, ОСОБА_1 від запропонованих посад відмовився.

В підготовчому судовому засіданні позивач зазначив, що причиною відмови від запропонованих посад було його бажання працювати у місті Львові.

Суд також зазначає, Законом «Про Національну поліцію» не передбачено обов'язку відповідача пропонувати позивачу абсолютні всі вакантні посади. Це є дискреція відповідного органу, а в даному спорі - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. При пропозиції поліцейському вакантних посад враховується низка чинників особистого і професійного характеру.

Тому, пропозиція ОСОБА_1 конкретних посад у системі органів виконання кримінальних покарань була вчинена відповідно до вимог Закону.

Згідно з протоколом засідання кадрової комісії Державної установи «Сокальська виправна колонія (№ 47)» від 23.08.2018 за результатами голосування членів кадрової комісії підтримано клопотання про звільнення майора внутрішньої служби ОСОБА_1 з кримінально-виконавчої служби.

З огляду на зазначене, враховуючи той факт, що в установі були відсутні будь-які вакантні посади, а від посад, запропонованих Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації позивач відмовився, суд дійшов висновку про те, що відповідач належно виконав вимоги, передбачені п. 2 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо посилання позивача на те, що його було звільнено 23.08.2018, а відповідно до наказу № 49/ОС-18 від 23.08.2018 його звільнено 27.08.2018, тобто після закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення відповідачем не порушувалися, так як позивача попереджено 26.06.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації ОСОБА_1 з іншими працівниками установи не проводився у зв'язку з тим, що усі інші і рядового і начальницького складу були призначені на посади 30.01.2018 відповідно до наказу Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)» Міністерства юстиції України № 10/ОС-18 від 29.01.2018 «По особовому складу».

Щодо покликання позивача на те, що станом на день його звільнення зі служби був чинним наказ Міністерства юстиції України від 08.08.2018 №3015/К «Про затвердження структури та штату Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)»», а не наказ Міністерства юстиції України від 13.11.2017 №4444/К, який став підставою для видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади, то суд зазначає, що згідно з довідкою Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації від 17.12.2018 вх№1К/3413 вказаний наказ надійшов до відповідача 04.09.2018.

Отже, до відома відповідача наказ від 08.08.2018 надійшов після того, як позивача було звільнено з посади.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, належним чином довів правомірність наказу Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)» Міністерства юстиції України № 1О/ОС-18 від 29.01.2018 «По особовому складу», згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора (з питань підготовки до звільнення) відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Сокальська виправна колонія (№47)» за п.п.4 п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), а позивач не навів переконливих та нормативно обґрунтованих доказів про порушення чинного законодавства відповідачем.

Судовий збір зі сторін стягненню не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати у цій категорії спору.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 11.01.2019.

Суддя Лунь З.І.