Рішення № 79120577, 11.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 року м. Київ № 810/4818/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Яготинський завод продтоварів" в особі власника підприємства ОСОБА_1 до Яготинського районного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Яготинський завод продтоварів" в особі власника підприємства ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Яготинського районного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати постанову від 5 вересня 2018 р. про опис та арешт майна боржника ПАТ «Яготинський завод продтоварів» в особі власника ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним: постанова є незаконною, оскільки описано, зокрема, й те майно, яке не належить позивачу, а особи, які здійснювали цю дію, мають недостатню спеціальну та професійну підготовку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2018 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Цією ж ухвалою витребувано від відповідача окремі матеріали виконавчого провадження № 56743501 в частині, яка стосується винесення постанови заступником начальника Яготинського районного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 5 вересня 2018 р. у виконавчому провадженні № 56743501 про опис та арешт майна боржника, надсилання цих документів позивачу чи його ознайомлення іншим способом із вказаними документами, а також щодо підстав винесення даної постанови та доказів, які підтверджують наявність цих підстав, та копію вимоги Ю №1-23 від 06.06.2018, винесеної ГУ ДФС у Київській області.

16 жовтня 2018 р. представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Зазначив, що 10 липня 2018 р. до відповідача надійшла заява Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1-23 від 6 червня 2018 р. про стягнення з позивача боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 510 350 грн. 69 коп. 11 липня 2018 р. постановою відповідача відкрито виконавче провадження АСПВ № 56743501. У відділі ДВС перебувало зведене виконавче провадження щодо боржника - ПАТ «Яготинський завод продтоварів». У зв'язку з цим відповідач 31 липня 2018 р. виніс постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 31 липня 2018 р. (зведене виконавче провадження №48354956, стягувач: СГ ТОВ «Цукровик», ПАТ «Київоблгаз», ГУ ДФС у Київській області на загальну суму 580 916 грн. 80 коп.).

У подальшому через відсутність коштів ПАТ «Яготинський завод продтоварів» на рахунках у банках та інших фінансових установах та у зв'язку з відсутністю рухомого майна (за запитами органу ДВС встановлено, що транспортних засобів за позивачем не зареєстровано) 5 вересня 2018 р. відповідачем проведено опис нерухомого майна ПАТ «Яготинський завод продтоварів», про що у відповідності до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про опис та арешт майна боржника.

18 жовтня 2018 р. від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що пропонував відповідачу укласти договір про спільні дії в реалізації майна, яке належить власнику, за ринковими цінами, а частину виручених від продажу коштів позивача бере на себе зобов'язання направити на погашення заборгованості. Проте, відповідач не погодився діяти в такий спосіб, мотивуючи це тим, що відсутні норми законодавства, які б передбачали таку процедуру.

У судовому засіданні 23 жовтня 2018 р. позивач та представник позивача повідомили додаткові аргументи щодо протиправності постанови. Так, особи (поняті), які підписали постанову про опис та арешт майна боржника, не підписували її та не мали права її підписувати; опис та арешт майна боржника проводилися без участі власника; відповідачем порушено принцип співмірності, оскільки розмір боргу значно менший, ніж вартість описаного та арештованого майна. Позивач зазначив також, що до нього на територію підприємства дійсно 5 вересня 2018 р. прибув представник органу ДВС, проте подальшими діями цього представника він не цікавився, про проведення арешту та опису майна його не попередили.

У судовому засіданні 23 жовтня 2018 р. представник відповідача пояснила, що в якості понятих нею було залучено працівників органу ПФУ, які підписали постанову про опис та арешт майна боржника, власник підприємства відмовився брати участь у процедурі арешту та опису майна, але був нею особисто повідомлений про неї і не перешкоджав їх переміщенню по території заводу.

9 листопада 2018 р. представники сторін у судовому засіданні подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 9 листопада 2018 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

10 липня 2018 р. до відповідача надійшла заява Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1-23 від 6 червня 2018 р. про стягнення з позивача боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 510 350 грн. 69 коп.

11 липня 2018 р. постановою відповідача відкрито виконавче провадження №56743501. Указану постанову направлено позивачу в адміністративній справі супровідним листом.

Згідно з розпорядженням відповідача № 15 від 31 липня 2018 р. «Про передачу виконавчих проваджень» складено акт прийому-передачі виконавчих проваджень, здійснено передачу ВП № 56743501 від старшого державного виконавця Диченко О.М. до заступника начальника відділу Перетятько Л.П. та приєднано виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження.

У ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем відповідача в порядку ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» в першу чергу було звернено стягнення на кошти позивача на рахунках у банках та інших фінансових установах. Як встановлено, платіжні вимоги повернуто до органу ДВС у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках позивача.

Із відповідей Регіонального сервісного центру МВС у Київській області від 22 січня 2016 р. та 11 липня 2018 р., що надійшли до органу ДВС, встановлено, що рухоме майно (а саме, транспортні засоби) за позивачем не зареєстровано.

Як зазначив відповідач, у зв'язку з відсутністю у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається на належне боржнику інше майно. Крім того, боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

У ході виконання зведеного провадження позивачем подано заяву від 3 березня 2016 р. № 145 щодо звернення стягнення на рухоме майно, а саме: водомір 200 в кількості - 2 шт.; електродвигун МТКГ - 311-Б91 в кількості - 2 шт.; лампи люмінесцентні в кількості - 50 шт.; водяний насос - ТУ 16-6770/2-137 ЕМ-38-37-173; бетонні плити - 1,4*6 в кількості - 40 шт.

Реалізація зазначеного майна здійснюється в порядку ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом проведення електронних торгів. Як убачається з відзиву, торги щодо реалізації вищезазначеного майна не відбулися у зв'язку з відсутністю учасників торгів. Електронні торги відбулися лише щодо лота 221947 (лампи люмінесцентні в кількості - 50 шт.), в ході реалізації на депозитний рахунок відповідача надійшло 760 грн. 95 коп.

5 вересня 2018 р. протоколом спільної наради Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління ПФУ Київської області та Яготинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області було домовлено про співпрацю управління ПФУ та відділу ДВС, та вжиття спільних заходів по стягненню заборгованості за виконавчими документами. Відповідно до цього протоколу Заступник начальника Яготинського районного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Перетятько Л.П. повідомила про проведений обхід боржників по єдиному соціальному внеску: ТОВ «АВЛ МЕТАЛ ГРУП», ТОВ «Енергосталь», ПАТ «Яготинський завод продтоварів».

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 5 вересня 2018 р. та від 25 жовтня 2018 р. за позивачем зареєстровано на праві власності об'єкт житлової нерухомості - завод продтоварів, за адресою: АДРЕСА_1. Серед складових елементів цього заводу в реєстрі зазначено будівлю ковбасного цеху, будівлю цеху безалкогольних напоїв, будівлю компресорної.

Як встановлено судом, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 5 вересня 2018 р. була використана органом ДВС при здійсненні опису та арешту майна позивача.

5 вересня 2018 р. відповідачем винесено постанову про опис та арешт майна боржника (позивача). Цю постанову було відправлено на адресу позивача, що підтверджується супровідним листом, її було вручено 7 вересня 2018 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідженням судом цієї постанови встановлено, що у ній зазначено: арешт накладається на майно згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - об'єкт житлової нерухомості - завод продтоварів та перераховано складові елементи цього майнового комплексу (зокрема й будівлю ковбасного цеху, будівлю цеху безалкогольних напоїв, будівлю компресорної); зазначено, що майно потребує експертної оцінки; встановлено обмеження - заборона відчужувати, нищити; вказано, що керівник ОСОБА_1 від підпису відмовився; опис та арешт майна проводився за участю понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Як вбачається з постанови, зауважень від понятих щодо процедури проведення арешту та опису майна та змісту постанови про опис та арешт майна не надійшло. Постанова має належні реквізити, підписана понятими та заступником начальника відділу ДВС Перетятько Л.П.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог подано до суду додаткові докази.

Так, згідно з наданою позивачем довідкою у 2008 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Анатоль+» було продано будівлю ковбасного цеху, будівлю цеху безалкогольних напоїв, будівлю компресорної (цю довідку підписано керівником позивача, інших доказів укладення правочинну не надано). Відповідно до повідомлення Територіального сервісного центру МВС України за ВАТ «Яготинський ЗПТ» зареєстровано 7 транспортних засобів.

Позивач вважає постанову відповідача про опис та арешт майна боржника такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Закон № 1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом № 1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. №512/5 (далі - Інструкція - № 512/5).

Згідно з вимогами ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Як убачається з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Вимогами ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII врегульовано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Згідно з вимогами п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Вимогами ч. 1 ст. 33 Закону № 1404-VIII встановлено, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 56 Закону № 1404-VIII про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.

Частиною 1 ст. 58 Закону № 1404-VIII встановлено, що майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.

Положеннями статті 74 Закону № 1404-VIII врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Надаючи оцінку твердженню позивача про те, що під час опису та арешту майна було описано, зокрема, й те майно, яке не належить позивачу, суд зазначає про таке.

Ці твердження позивача є помилковими і не підтверджуються наявними у справі доказами. Так, зазначений факт позивач підтвердив лише складеною особисто довідкою про продаж вказаних ним трьох будівель у 2008 році. При цьому позивачем з урахуванням строку розгляду справи, оголошення перерв та надання судом можливості подати додаткові докази не надано іншого документального підтвердження цьому факту продажу об'єктів нерухомості - договорів купівлі-продажу, витягів з реєстру тощо.

Суд бере до уваги, що приписами ст. 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Суд зауважує, що право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації відповідно до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і тому у набувача за договором право власності виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Суд наголошує, що згідно з приписами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

При цьому суд бере до уваги, що в інформаційних довідках від 5 вересня та від 25 жовтня 2018 р. серед складових елементів цього заводу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у власності позивача зазначено саме ті об'єкти, які за твердженням позивача у 2008 р. було продано ним іншому власнику - будівлю ковбасного цеху, будівлю цеху безалкогольних напоїв, будівлю компресорної.

Це означає, що вказані позивачем об'єкти станом на 5 вересня 2018 р., тобто на день опису та арешту майна позивача, вчинених відповідачем, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обліковувалися у власності позивача, отже твердження позивача про їх продаж іншому власнику та, відповідно, про накладення арешту і опис майна, яке не належало позивачу, не відповідає дійсності.

Що стосується зазначення у позові інших підстав для визнання постанови незаконною та її скасування - твердження про те, що особи, які здійснювали опис та арешт майна, мають недостатню спеціальну та професійну підготовку, то суд зазначає, що рівень підготовки вказаних осіб не може бути визначений позивачем і не утворює підстав для скасування постанови.

Інших підстав для скасування постанови у позові не вказано.

Разом з тим, у судовому засіданні позивачем висловлено додаткові аргументи щодо протиправності постанови.

Так, позивач зазначає, що поняті, які підписали постанову про опис та арешт майна боржника, не підписували її та не мали права її підписувати. Суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Дослідженням спірної постанови встановлено, що її підписано понятими і доказів, які б це спростовували судом не встановлено. У судовому засіданні судом встановлено, що під час виїзду на адресу товариства для проведення опису та арешту майна з представником відповідача було двоє понятих, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є працівниками Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління ПФУ Київської області. Підписи цих осіб є в постанові відповідача від 5 вересня 2018 р. про опис та арешт майна боржника. Крім того, судом було встановлено, що підписати цю постанову керівник позивача відмовився, про що і було в ній зазначено.

Суд наголошує, що твердження позивача про те, що вказані особи (поняті) не мали права підписувати дану постанову є помилковим та нічим не обґрунтованим. Про залучення представників органу ПФУ до здійснення дій спільних заходів із органом ДВС свідчить також і протокол спільної наради Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління ПФУ Київської області та Яготинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 5 вересня 2018 р., з якого вбачається співпраця управління ПФУ та відділу ДВС та вжиття спільних заходів по стягненню заборгованості за виконавчими документами. Крім того, суд зазначає, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» не встановлено обмежень щодо залучення в якості понятих працівників органу ПФУ.

Щодо тверджень позивача про те, що опис та арешт майна боржника проводилося без його участі, суд зазначає таке.

У судовому засіданні судом було встановлено, що 5 вересня 2018 р. представник відповідача прибув до керівника позивача в кабінет. Ці обставини сторонами визнаються і не заперечуються. У подальшому представник відповідача без участі керівника підприємства здійснив опис та арешт майна боржника. Як встановлено судом, керівник підприємства не заперечував щодо перебування представника відповідача на території заводу, надав вільний доступ працівникам відповідача для огляду, а сам відмовився їх супроводжувати. Даний факт не заперечувався ні представником відповідача, ні позивачем.

За таких обставин наведений позивачем аргумент не є свідченням про вчинене порушення при здійсненні опису та арешту майна.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем порушено принцип співмірності між вартістю майна, на яке накладено арешт, та розміром боргу, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що в ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем відповідача в першу чергу було звернено стягнення на кошти позивача на рахунках у банках та інших фінансових установах. Проте, платіжні вимоги повернуто у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках позивача.

Крім того, відповідно до відповідей Регіонального сервісного центру МВС у Київській області від 22 січня 2016 р., 11 липня 2018 р. та 25 жовтня 2018 р. рухоме майно (а саме, транспортні засоби) за позивачем не зареєстровано. Щодо відповіді Регіонального сервісного центру МВС у Київській області від 25 жовтня 2018 р. № 1155, яка була надана позивачем у судовому засіданні, то суд бере її до уваги, оскільки вона стосується іншої юридичної особи - ВАТ «Яготинський ЗПТ», а не ПАТ «Яготинський завод продтоварів».

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 5 вересня 2018 р. № 136582515 та від 25 жовтня 2018 р. № 142772061 за позивачем зареєстровано на праві власності об'єкт житлової нерухомості - завод продтоварів, за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа - 4784,9 кв.м.

За таких обставин з урахуванням відсутності іншого майна відповідачем правомірно накладено арешт на виявлене майно боржника.

Крім того, суд зазначає, що твердженням позивача про порушення принципу співмірності при накладенні арешту на майно є голослівним, так як позивачем не надано до суду ніяких підтверджуючих документів щодо вартості цього майна.

Суд також враховує, що відповідно до вимог ч. 3 ст.56 Закону № 1404-VIII арешт накладається не тільки у розмірі суми стягнення, але при цьому враховується й розмір виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника. Як вбачається з із спірної постанови, представником органу ДВС було зазначено, що вартість майна підлягає експертній оцінці.

З урахуванням наведеного суд визнає, що оскаржена постанова відповідає приписам ст. 19 Конституції України, частини другої статті 2 КАС України, та приписам Закону України "Про виконавче провадження", отже є правомірною.

Оскільки відповідачем при винесенні постанови про опис та арешт майна боржника від 5 вересня 2018 р. не порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII, то суд не погоджується із твердженнями позивача щодо протиправності цієї постанови.

За таких обставин суд визнає, що відповідач, приймаючи постанову про опис та арешт майна боржника від 5 вересня 2018 р., діяв згідно з вимогами чинного законодавства України та дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України, отже не порушив права позивача.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи та аргументи було спростовано відповідачем у повному обсязі.

Отже, позовні вимоги про скасування постанови відповідача від 5 вересня 2018 р. у виконавчому провадженні № 56743501 про опис та арешт майна боржника є не обґрунтованими і задоволенню не підлягають.

З урахуванням відмови у задоволення позовних вимог та відсутності витрат відповідача підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.6 ст.287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Яготинський завод продтоварів», адреса: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ - 00378508.

Відповідач - Яготинський районний Відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, адреса: вул.. Незалежності, 148, м. Яготин, Київська область, 07700, код ЄДРПОУ - 34233671.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання тексту рішення - 11 січня 2019 р.