Ухвала суду № 79120332, 11.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 січня 2019 року м. Київ № 320/178/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву Комунального підприємства “Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг” Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство “Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг” Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області (03027, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Озерна, 20) з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області по проведенню перевірки, результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об’єктом – земельною ділянкою від 26.10.2018 № 584-ДК/589/АП/09/01/-18;

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області у частині складання розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу КП “Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг”.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що в одній позовній заяві може бути об’єднано декілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Відповідно 6 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні приписи наведені у частині п’ятій статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проаналізувавши зміст позовної заяви та її предмет суд дійшов висновку, що позивачем у позові об’єднано позовні вимоги, що належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та позовні вимоги, підсудні місцевому загальному суду, розгляд яких повинен здійснюватись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб’єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ним публічно – владних функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір – це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів, серед іншого, належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. При цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

У постанові Верховного Суду від 12.07.2018 у справі №296/7213/14-а зазначено, що не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Верховний Суд у низці постанов висловив правову позицію, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб'єктів владних повноважень.

Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії (постанови від 30 травня 2018 року у справі № 523/16876/14-а, від 31 липня 2018 року справа №495/8001/16-а, від 12 липня 2018 року у справі №296/7213/14-а та багато інших)

У позові позивач, серед іншого, просить визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області у частині складання розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу КП “Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг».

У якості підстави позову у цій частині позивач зазначає, що дії стосовно проведення перевірки є протиправними, а отже й прийняті на підставі вчинених дій рішення та зроблені розрахунки також є незаконними. Крім цього позивач вказує на те, що відповідачем документально не доведено числові показники та вихідні дані, що зазначені у розрахунку розміру шкоди.

Відтак, суд дійшов висновку, що наведена вимога спрямована на заперечення суми збитків, вимогу про стягнення яких може бути заявлено власником земельної ділянки до суду.

Слід зазначити, що відшкодування збитків є наслідком вчинення цивільного правопорушення. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях порушника усіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Однак, адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) таку належність.

Суд також бере до уваги правові позиції Верховного Суду України, яка підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 19 грудня 2018 року справа №820/8023/15 (адміністративне провадження №К/9901/14681/18), відповідно до якої «….Оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності користування підприємством земельними ділянками та стягнення з нього суми збитків, завданих державі, як доходу, який держава може отримати від використання земель за цільовим призначенням, Суд вважає, що цей спір є майновим і має приватно-правовий, а не публічно-правовий характер. У цих правовідносинах відповідач не здійснює владних управлінських функцій щодо позивача. При цьому, вимога про визнання протиправними дій щодо нарахування суми збитків не має самостійного правового значення. Оцінку цих дій Суд надає під час вирішення спору про стягнення збитків. Беручи до уваги наведене, Суд дійшов висновку, що зазначена вимога не підсудна адміністративним судам, а спір щодо відшкодування збитків за час користування земельною ділянкою підлягає розгляду в порядку господарського судочинства».

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області у частині складання розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу КП “Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг”, мають приватноправову природу і підсудні господарському суду.

Одночасно з вимогами цивільно-правового характеру, що зазначені вище, позивачем в адміністративному позові об’єднані вимоги публічно-правового характеру.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об’єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Беручи до уваги, що позивач подав позов з порушенням вимог статей 21, 172 Кодексу адміністративного судочинства, а підстав для їх об’єднання суд не знаходить, позовна заява підлягає поверненню.

Суд роз’яснює, що згідно з частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Отже, висновки суду у цій ухвалі за жодних обставин не створюють перешкод для оскарження рішень дій чи бездіяльності відповідача та не позбавляють позивача права на повторне звернення до суду.

Проте зазначає, що зазначене право має бути реалізоване з урахуванням вимог процесуального закону, у тому числі у частині правил підсудності та правил об’єднання позовних вимог, метою запровадження яких є забезпечення своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав особи.

Керуючись статтями 21, 169, 171, 172, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства “Новосілківська керуюча компанія житлово-комунальних послуг” Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання дій протиправними - повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, - надіслати позивачу.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.