Рішення № 79120298, 30.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2018 року Справа № 0840/3504/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1

до Головного спеціаліста відділу реєстрації фізичних осіб по Олександрівському району Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Любомудрової Ірини Сергіївни

до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного спеціаліста відділу реєстрації фізичних осіб по Олександрівському району Депатраменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Любомудрової Ірини Сергіївни (далі - відповідач 1), до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення від 21.08.2018 прийняте відповідачем 1 про відмову у знятті позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати відповідача 2 зняти позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову вказує, що відмовляючи позивачці у знятті з реєстрації місця проживання відповідач послався як на підставу для відмови на ч.4 ст. 29 Цивільного кодексу України, проте така підстава не передбачена ст.9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання». Вважає таку відмову необґрунтованою, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.10.2018 відкрито спрощене провадження у справі та призначено перше судове засідання на 30.10.2018 без виклику сторін. Встановлений відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідачем1 подано відзив (вх. №34043 від 25.10.2018) на позовну заяву, вказує, що при розгляді зави позивачки було встановлено, що разом із ОСОБА_1 зареєстрована малолітня дитина. При цьому відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, із ким вона проживає, опікуна чи місце проживання навчального закладу або закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Стверджує, що ця норма є імперативною, тобто дитина, яка не досягла 10 років, може бути зареєстрована лише за місцем проживання батьків або одного з них. З даних причин на підставі абз.1 п.11 Правил реєстрації місця проживання позивачці було відмовлено в знятті з реєстрації місця проживання, тобто особа не подала необхідних документів. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем 2 також подано відзив (вх..№34042 від 25.10.2018) на позовну заяву, аналогічний поданому відповідачем 1.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

ОСОБА_1 звернулася 21 серпня 2018 року до Відділу реєстрації фізичних осіб по Олександрівському району управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради із заявою №1743-1/04-20 про зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідачем 1 відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання на підставі ч.4 ст. 29 Цивільного кодексу України.

Відмова у здійсненні зняття з реєстрації місця проживання стала підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 КАС України відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» N 1382-IV від 11 грудня 2003 року (далі - Закон № 1382-IV), рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Статтею ст. 7 Закону № 1382-IV встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації. Разом із заявою особа подає документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно із статею 11-1 Закону № 1382-IV, за реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання сплачується адміністративний збір.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачами позивачем було подано 21 серпня 2018 року до Відділу реєстрації фізичних осіб по Олександрівському району управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради: заяву, паспорт заявника, документ про сплату адміністративного збору.

Як вбачається з оскаржуваного рішення у знятті з реєстрації місця проживання відмовлено на підставі ч. 4 ст. 29 ЦК України.

Відповідачі стверджують, що разом із ОСОБА_1 зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, а відповідно до вказаної норми дитина, яка не досягла 10 років, може бути зареєстрована лише за місцем проживання батьків або одного з них.

Разом із тим, відповідно до ч.4 ст. 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

В свою чергу, статтею 9-1 Закону № 1382-IV передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Пунктом 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації.

Враховуючи вказані норми, суд приходить до висновку що відповідачами не спростовано доводів позивача стосовно подання нею повного пакету документів. При цьому відповідач 1 хоч і стверджує у своєму відзиві, що ОСОБА_1 не подано необхідних документів, однак не конкретизує яких саме документів не надано. Також, суд погоджується з позивачем, що посилання відповідача на ч.4 ст. 29 ЦК України як на підставу для відмови у знятті з реєстрації є протиправним, оскільки такі підстави визначені ст. 9-1 Закону №1382-IV та Пунктом 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207.

Як встановлено статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до ст. 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб".

За приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо відмови позивачці у знятті з реєстрації місця проживання, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, скасування рішення про відмову у знятті позивача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача 2 зняти позивача з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.

Щодо стягнення з відповідачів понесених судових витрат на сплату судового збору та правової допомоги.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявна банківська квитанція, яка свідчить про сплату позивачем судового збору у сумі 704,80 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути витрати на правову допомогу у сумі 7500 грн. в обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копію договору про надання правової допомоги від 22.08.2018; розрахунок витрат; звіт; акт прийому-передачі наданих послуг та банківські квитанції.

Згідно ч.ч.1 -3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.134 КАС України:

1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

При цьому відповідно до п.2 ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Перевіривши надані до матеріалів справи документи, суд вважає не обґрунтованим та не пропорційним до предмета спору розмір суми гонорару за годину роботи адвоката у розмірі 1500 грн., також на підтвердження тривалості витраченого адвокатом часу вказаного в акті прийму-передачі робіт, позивачем суду не надано жодних доказів. Крім того наданий звіт про обсяги правової допомоги не відповідає дійсності, оскільки в ньому включено 1 годину участі адвоката у судовому засіданні, тоді як справа розглядалася у письмовому провадженні без виклику сторін та без проведення судового засідання. Отже, вимога позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження саме такого обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного спеціаліста відділу реєстрації фізичних осіб по Олександрівському району Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Любомудрової Ірини Сергіївни, до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати рішення від 21.08.2018 прийняте Головним спеціалістом відділу реєстрації фізичних осіб по Олександрівському району Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Любомудровою Іриною Сергіївною про відмову у знятті ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1;

Зобов'язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради зняти ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд.84, код ЄДРПОУ 40302133).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30.11.2018.

Суддя Н.В.Стрельнікова