Рішення № 79120152, 10.01.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. справа № 0940/1902/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання відмови неправомірною та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання відмови неправомірною та зобов'язання Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації вчинити дії щодо передачі їй на праві приватної власності автомобіля ЗАЗ 110387-40 яким був забезпечений її чоловік ОСОБА_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перереєстрації легкового автомобіля ЗАЗ 110387-40, який належав чоловіку позивача, оскільки таке рішення суперечить вимогам Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, встановлено відповідачу строк подання відзиву на позов.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до вимог передбачених статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, які місяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Головного управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 15.08.2008 № 78 інваліда II групи В/В війни ОСОБА_2 - чоловіка позивача, що проживав за адресою м. Коломия, Івано-Франківська область, було забезепечено автомобілем марки ЗАЗ 110387-40, безоплатно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

05.04.2017 позивач звернулася до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на перереєстрацію легкового автомобіля ЗАЗ 110387-40 на ім"я ОСОБА_1 на праві приватної власності.

12.06.2017 Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації листом № 1782/05.1-43/1017 відмовлено позивачу у перереєстрації автомобіля, оскільки на час смерті особи з інвалідністю ОСОБА_3 з дружиною ОСОБА_1 мали різну реєстрацію, томі підстави для перереєстрації автомобіля відсутні.

Не погодившись із таким рішенням відповідача позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За правилами частини 1 статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06.10.2005 №2961-IV, Держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.

Механізм забезпечення легковими автомобілями осіб з інвалідністю, зокрема дітей з інвалідністю, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку визначено Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999 (надалі, також - Порядок №999).

Згідно із пунктом 16 вказаного Порядку, особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю чи дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, за її (його) бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації. Після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю такий автомобіль може бути безоплатно переданий у власність члену її сім'ї (за бажанням такого члена сім'ї), який на час смерті особи з інвалідністю були зареєстровані за місцем реєстрації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.

Абзацом 8 пункту 3 Порядку №999 передбачено, що до членів сім'ї особи з інвалідністю належать громадяни України, які проживають разом з нею, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки або піклування над неповнолітніми дітьми, а також на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, та місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.

З наведених положень випливає, що законодавцем встановлено сукупність умов, за яких особам може безоплатно передаватись автомобіль після смерті власника - особи з інвалідністю. Такими є статус члена сім'ї померлого, встановлення факту спільного проживання та реєстрація місця проживання за однією адресою із особою з інвалідністю на момент смерті.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація особи за місцем проживання - це лише внесення інформації до паспортного документа та Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Аналіз наведеного дозволяє суду дійти висновку про те, що сама лише реєстрація особи за відповідною адресою не є підтвердженням її постійного там проживання, а відтак і не підтверджує пов'язаність із померлою особою з інвалідністю спільним побутом та веденням з такою особою спільного господарства. Таким чином, поняття місця проживання та місця реєстрації не є тотожними. Такий висновок суду відповідає і позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладений в ухвалі суду від 27.11.2013, провадження №6-41137св13.

Разом з цим, слід звернути увагу і на висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначені в ухвалі від 28.01.2015, провадження №6-47211св13. Так, колегія суддів дійшла переконання про те, що відмітка у паспорті про реєстрацію місця проживання, за відсутності інших достатніх, належних і достовірних доказів, не є безспірним доказом проживання особи у конкретному жилому приміщенні.

Як встановлено судом із матеріалів справи, позивач - ОСОБА_4, є дружиною померлого власника автомобіля, особи з інвалідністю - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 24.07.1982 (а.с.10).

Відповідно до абзацу 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейським судом з прав людини, пунктом 115 рішення від 14 червня 2007 року в справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" (Заява №77703/01) вкотре надано трактування поняття "якість закону", зокрема зазначено, що закон має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі - у разі потреби, за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку.

Таким чином, аналіз положень абзацу 1 пункту 16 та абзацу 8 пункту 3 Порядку №999 дозволив суду дійти висновку про недостатню чіткість та передбачуваність у практичному застосуванні положень пункту 16. В даному випадку це зумовлено складністю визначення умов реалізації особою права на безоплатну передачу у власність автомобіля, оскільки такими є, як уже зазначалось судом, не лише реєстрація місця проживання за однією із померлим адресою, але й підтвердження факту спільного проживання, ведення спільного побуту, господарства та наявність взаємних прав та обов'язків, зокрема, на підставі кровного споріднення.

Суд зазначає, що єдиною підставою для відмови позивачу у проведенні перереєстрації автомобіля слугувала саме відсутність реєстрації місця проживання за тією ж адресою, за якою зареєстрований померлий ОСОБА_2, відповідно до вимог пункту 16 Порядку №999. Однак, враховуючи вищенаведені правові норми, а також встановлений факт шлюбу, як сукупність підстав для реалізації права на отримання автомобіля, на переконання суду, слід визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Івано-Франківської державної адміністрації та зобов'язати відповідача здійснити заходи щодо передачі ОСОБА_1 автомобіля марки ЗАЗ-11037-40, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 на праві приватної власності.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, а також те, що ухвалою суду від 09.11.2018 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, суд ухвалює стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації в дохід державного бюджету України на рахунок отримувача коштів - УК у м.Iв.-Франк./м.Iв.-Фран./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37952250, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - 34317206084002, код класифікації доходів бюджету - 22030101., - судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев"ять) гривень 60 копійок.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 12.06.2017 № 1782/05.1-43/1017.

Зобов"язати Департамент соціальної політики Івано-Франківської області здійснити заходи щодо передачі ОСОБА_1 автомобіля марки ЗАЗ-11037-40, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 на праві приватної власності.

Стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації в дохід державного бюджету України на рахунок отримувача коштів - УК у м.Iв.-Франк./м.Iв.-Фран./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37952250, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - 34317206084002, код класифікації доходів бюджету - 22030101., - судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев"ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_3).

Відповідач: Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, адреса: вул. Леся Курбаса, буд. 2, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ - 25925236.

Суддя Шумей М.В.