Ухвала суду № 79120139, 11.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/126/19

категорія 112010201

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Капинос О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в особі Першого заступника начальника ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в особі Першого заступника начальника ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_2 в якому просить:

- визнати протиправними дії першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_2, що полягають в неналежному виконанні покладених на нього повноважень щодо здійснення перевірки та контролю за правильністю перерахунку пенсії та нарахування заборгованості по пенсії за період з 01.01.2018 по 01.11.2018 згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 та наданні у своїй відповіді недостовірної інформації щодо виконання даного судового рішення;

- зобов'язати здійснити виплату пенсії позивачу згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 у розмірі 10368 грн. щомісячно та заборгованості в розмірі 54228 грн. за період з 01.01.2018 по 01.11.2018 згідно п.3 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

- стягнути з першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 54000грн. моральної шкоди, завданої протиправними діями.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст.160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаю, що її слід залишити без руху із наступних підстав.

Відповідно п.4 ч.5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить зобов'язати здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 у розмірі 10368 грн. щомісячно та заборгованості в розмірі 54228 грн. за період з 01.01.2018 по 01.11.2018 згідно п.3 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

Фактично позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії, спрямовані на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

При цьому чинне законодавство не передбачає такого способу захисту права, як звернення до суду з позовом про зобов'язання вчинити дії, спрямовані на виконання рішення суду, оскільки в цьому випадку відбувається нашарування судових рішень, що не призводить до ефективного захисту прав осіб.

Обов'язок виконання рішення суду, яке набрало законної сили, прямо передбачено Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України "Про виконавче провадження", а тому не потребує врегулювання в судовому порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що чинне законодавство України передбачає порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, який врегульовано ст. 382, 383 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Позовні вимоги, предметом яких є невиконання чи неналежне виконання судового рішення, повинні вирішуватися в межах відповідної справи (невиконання рішення у якій оскаржується) в порядку ст. 383 КАС України і не можуть розглядатися в іншому (новому) позовному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вказати, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він може вирішити вказану спірну ситуацію шляхом звернення до суду в порядку ст.383 КАС України, яка регламентує підстави та порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень- відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, а не в порядку звернення до суду першої інстанції з новим позовом, що призведе до нашарування судових рішень та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виконання судового рішення, на що чинним законодавством передбачений зовсім інший порядок.

Якщо позивачем пред'явлено адміністративний позов, він має містити ознаки публічно-правового спору та позовна заява має містити вимоги, що відповідають ч.1 ст.5 КАС України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 4 КАСУ публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Як вже зазначалося, позивач прохальній частині позовної заяви просить зобов'язати здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 у розмірі 10368 грн. щомісячно та заборгованості в розмірі 54228 грн. за період з 01.01.2018 по 01.11.2018 згідно п.3 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У ч.5 ст.21 Кодексу вказано, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб’єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Тобто, у адміністративному спорі, вимога про стягнення коштів, відшкодування шкоди, заподіяною протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень розглядається адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

В контексті наведеного суд відмічає, що у даному випадку, вимога про стягнення з відповідача невиплачених коштів має бути заявлена разом з вимогою про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, що спричинили таке звернення до суду.

Отже, вказані обставини позбавляють суд можливості вирішити питання чи є заявлені вимоги самостійними позовними вимогами про вирішення нового спору, чи повинні вирішуватися за правилами ст.383 КАС України, шляхом подання окремої заяви в порядку виконання судового рішення, та як наслідок, і щодо відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідно до п.3 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач зазначає ціну позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Згідно ч.3 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 54000,00 грн., водночас у позовній заяві відсутній відповідний розрахунок суми, що стягується, а також докази на підтвердження заявленої вимоги.

Відповідно до частин 1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу терміну визначитися з характером спірних правовідносин, а саме: чи є вони самостійними позовними вимогами чи покликані на виконання ст.383 КАСУ. У разі усунення недоліків на подання саме адміністративного позову надати:

- уточнену позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог ст. 5,160,161 КАСУ, відповідно до кількості учасників справи;

- розрахунок суми моральної шкоди з відповідним обґрунтуванням, співмірним предмету позову та документально підтвердженим.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Капинос