Рішення № 79119881, 09.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2019 р. Справа№200/13976/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Столяренко Я.С. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРИЙ ЗАМОК» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача: Онищенко І.В.

від відповідача: Яковлева А. С.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРИЙ ЗАМОК» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0037354707 від 28.08.2018 про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач зазначив неврахування відповідачем при нарахуванні штрафних санкцій положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» статтею 6 якого в редакції, чинній до 08.06.2018, звільнено від сплати за користування земельними ділянками суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції під час проведення антитерористичної операції. Оскільки позивач був звільнений від сплати плати за користування земельними ділянками від початку АТО - 14.04.2014 по 08.06.2016 підстави для застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зазначених грошових зобов'язань відсутні.

Крім цього, позивач зауважив на тому, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховано відомості наданих ним у грудні 2016 року уточнюючих декларацій з плати за землю за 2015 та 2016 роки, якими позивач зменшив зобов'язання з плати за землю із врахуванням положень статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

В судовому засіданні представник позивача підтримала надані пояснення, просила суд задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, підстави незгоди виклав у наданому до суду відзиві на позов. За змістом відзиву в ході проведеної камеральної перевірки встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгоджених грошових зобов'язань з плати за землю, визначених у наданих до податкового органу деклараціях за звітні податкові періоди 2014-2017 років, що стало підставою прийняття у травні 2018 року податкового повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з плати за землю. Втім, зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. За наслідком розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення, податковим органом було переглянуто в сторону зменшення наведене податкове повідомлення-рішення із врахуванням наданих позивачем уточнюючих розрахунків. Після цього було сформоване нове податкове повідомлення-рішення від 22.08.2018, що оскаржується позивачем.

Що стосується посилань позивача на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», то відповідач вважає їх також необґрунтованими та безпідставними, оскільки орендовані позивачем земельні ділянки не знаходяться у межах населених пунктів, на територіях яких органи державної влади тимчасово не здійснюють повноважень або які розташовані на лінії зіткнення, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відсутні.

Крім цього відповідач зауважив на неможливості відстрочення сплати грошових зобов'язань позивача на підставі статей 32, 100 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не надано до податкового органу документів, що підтверджують настання обставин непереборної сили, якими відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1235 від 27.12.2010 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» є висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене ним у відзиві на позов, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 17.12.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного з викликом сторін, судове засідання призначено на 09.01.2019.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРИЙ ЗАМОК» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 31158712. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням товариства позивача є: 84130, Донецька обл., місто Слов'янськ, місто Святогірськ, вулиця Шевченка, будинок 125А.

Як платник податків позивач перебуває на обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідно до умов договорів № 7 від 05.04.2007, б/н від 20.09.2005, б/н від 21.09.2007, укладених між позивачем та Святогірською міською радою, позивач є користувачем земельних ділянок, що знаходяться за адресою: м. Святогірськ, вул. Шевченка, буд 125 а, а саме: земельної ділянки несільськогосподарського призначення із земель запасу рекреаційного призначення Святогірської міської ради площею 2, 5024 га, земельних ділянок несільськогосподарського призначення із земель житлової та громадської забудови (запасу) Святогірської міської ради площею 1,4020 га та 0,07 га.

29.01.2015 позивачем надано до податкової інспекції декларацію з плати за землю за 2015 рік, якою задекларовано грошове зобов'язання в сумі 75 755,44 грн. (6312,96 грн. на місяць в період з січня по грудень місяць)

13.01.2016 року позивачем надано до податкової інспекції декларацію з плати за землю за 2016 рік, якою задекларовано грошове зобов'язання в сумі 108 555,74 грн. (9 046,31 грн. на місяць з січня по листопад 2016 року та 9046,33 грн. у грудні 2016 року).

13.12.2016 позивачем надані уточнюючі декларації за 2015 та 2016 рік, якими позивачем зменшено самостійно задекларовані зобов'язання 2015 рік на 75 755,44 грн. (узгоджено 0,00 грн.), грошові зобов'язання за 2016 рік - на 45231,55 грн. (узгоджено 63 324,19 грн.: 9046,31 грн. на місяць червня по листопада 2016 року та 9046,33 грн. у грудні 2016 року).

В період з 26.03.2018 по 28.03.2018 відповідачем проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати грошового зобов'язання з плати за землю, за наслідком проведення якої складений акт № 526/05-99-47-7 від 26.03.2018. Згідно висновків акту в ході перевірки встановлено несвоєчасну сплату платником податків узгодженого податкового зобов'язання по податковим деклараціям з плати за землю за 2014 рік (9011002501 від 03.03.2014), за 2015 рік (№ 9006113840 від 29.01.2015), за 2016 рік (№ 9000359310 від 13.01.2016), за 2017 рік (№ 9005999141 від 27.01.2017).

На підставі висновків зазначеного акту 22.05.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0021604707, яким до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з плати за землю в розмірі 20% на суму 54 446,91 грн. Рішенням Головного управління ДФС України від 08.08.2018 № 25916/6/99-99-11-03-01-25, прийнятим за наслідком розгляду наданої позивачем скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.05.2018 № 0021604707 в частині подання позивачем уточнюючих розрахунків на зменшення податкових зобов'язань, скаргу позивача частково задоволено.

22.08.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0037354707, яким до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з плати за землю в розмірі 20% на суму 34159,80 грн. Згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення штрафні санкції застосовані за несвоєчасну сплату позивачем грошових зобов'язань за червень - грудень 2014 року, січень - вересень 2015 року, листопад 2016 року, січень - серпень 2017 року (арк. справи 7-8). Скарга позивача на зазначене рішення була залишена без розгляду (арк. справи 9).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до ст. 67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті ПК України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Як визначено пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань ПК України передбачена відповідальність для платника податків у вигляді нарахування штрафу (стаття 126) та пені (стаття 129).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

15.10.2014 набув чинності Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VІІ від 02.09.2014, яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону України N 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон N 1669) в редакції, чинній до 08.06.2016 року, суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з ч.3 ст.11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статі 1 Закону № 1669, період проведення антитерористичної операції є часом між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17 травня 2016 року № 1365-VIII тексти статей 6 та 7 Закону України № 1669 викладено в наступній редакції: "Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";"Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону". Закон України від 17 травня 2016 року № 1365-VIII набрав чинності 8 червня 2016 року.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Із врахуванням приписів частини 3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону, суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах. Отже, застосування Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до ПК України. Крім іншого, Закон № 1669 прийнято пізніше ніж ПК України.

Статтею 6 Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції чинній до 08.06.2016 року) передбачалося звільнення суб'єктів господарювання які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Суд не приймає посилання відповідача на необхідність надання позивачем сертифікату торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обстави, оскільки звільнення платників внеску від сплати плати за землю згідно статті 6 Закону № 1669, не залежить від наявності такого сертифікату, додаткового підтвердження обставин непереборної сили сертифікатом Торгово-промислової палати України цією статтею не вимагається.

Отже, позивач в період з 14.04.2014 року по 7.06.2016 року включно був звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Таким чином, підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату плати за землю за звітні податкові періоди з квітня 2014 року по травень 2016 року відсутні. Крім цього, із врахуванням наданих позивачем уточнюючих податкових декларацій з плати за землю за 2015 та 2016роки, зобов'язання з орендної плати за звітні податкові періоди з січня 2015 по травень 2016 року дорівнюють 0,00 грн., що також свідчить про неможливість застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату цих зобов'язань.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відомості наданих позивачем уточнюючих декларацій враховані під час розгляду наданої позивачем скарги на податкове повідомлення-рішення від 22.05.2018 року, оскільки, виходячи з наявних в матеріалах справи розрахунків до податкових повідомлень-рішень № 0021604707 від 22.05.2018 та № 0037354707 від 22.08.2018 вбачається, що ДФС України після розгляду наданої позивачем скарги на податкове - рішення від 22.05.2018 зменшено суму нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату плати за землю на штрафні санкції, нараховані внаслідок врахування наданих позивачем уточнюючих декларацій за 2015 та 2016 рік як сплати податкових зобов'язань.

Враховуючи закріплення Законом №1669 звільнення суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за період з 14.04.2016 по 07.06.2016 до таких суб'єктів господарювання не можуть застосовуватися штрафні фінансові санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань на підставі статті 126 Податкового кодексу України.

При вирішенні питання щодо правомірності застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату плати за землю за звітні податкові періоди наступні після 08.06.2016, суд виходить із наступного. Згідно відомостей облікової картки позивача з орендної плати за землю за звітні податкові періоди за 2015-2016 роки вбачається, що сплачені позивачем кошти враховувалися відповідачем на погашення зобов'язань з плати за землю за звітні податкові періоди з листопада 2014 року по травень 2016 року, від сплати яких позивача було звільнено в силу приписів статті 6 Закону України № 1669. Наведене мало своїм наслідком відображення в обліковій картці позивача несвоєчасної сплати зобов'язань з плати за землю після 08.06.2016 року.

Враховуючи дійдення судом висновку щодо звільнення позивача від сплати зобов'язань з плати за землю на період з 14.04.2016 по 07.06.2016 року, суд вважає неправомірним нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань за листопад 2016 року, січень - серпень 2017 року через врахування сплачених позивачем коштів в рахунок зобов'язань за період з січня 2015 року по травень 2016 року, обов'язки щодо сплати яких в нього відсутні. Отже, штрафні санкції за несвоєчасну сплату позивачем зобов'язань з плати за землю за листопад 2016 року, січень - серпень 2017 року застосовані безпідставно.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 22.08.2018 №0037354707 про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 34 159,80 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 762,00 грн (платіжне доручення № 1337 від 7.12.2018).

Задоволення позову обумовлює необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всієї суми сплаченого судового збору в розмірі 1762,00 грн.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРИЙ-ЗАМОК» (місцезнаходження: 84130, Донецька обл., місто Слов'янськ, місто Святогірськ, вулиця Шевченка, будинок 125А, ідентифікаційний код юридичної особи 31158712) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 85612, м. Маріуполь, вул 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39406028) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2018 №0037354707 про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 34 159,80 грн.,- задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2018 №0037354707 про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 34 159,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 85612, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39406028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРИЙ-ЗАМОК» (місцезнаходження: 84130, Донецька обл., місто Слов'янськ, місто Святогірськ, вулиця Шевченка, будинок 125А, ідентифікаційний код юридичної особи 31158712) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст судового рішення складений 11.01.2019.

Суддя Михайлик А.С.