Рішення № 79119710, 11.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 р. Справа№200/11844/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Державне підприємство «Селидіввугілля» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Державне підприємство «Селидіввугілля», в якому просить суд:

- визнати протиправними дії щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року на відокремленому підрозділу «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля»;

- зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 22.06.2018 року № 1167 про призначення пенсії по інвалідності та зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року на відокремленому підрозділі «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 червня 2018 року медико-соціальною експертною комісією м.Покровськ йому було встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання до 01 липня 2021 року. 22 червня 2018 року він звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 21.09.2018 року відповідач повідомив про відмову в призначенні пенсії по інвалідності, оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року на підприємстві ВП «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України підприємством (форма ОК-5 від 22.06.2018 року).

Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними та такими, що порушують його права та охоронювані законом інтереси.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року відкрито провадження у справі № 200/11844/18-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У строк, встановлений судом відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в обгрунтування якого зазначено, що до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.2013 року по 01.07.2014 року, оскільки за даний період відсутні дані в індивідуальній відомості про застраховану особу (форма ОК-5 від 22.06.2018 року) та період роботи з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року на підприємстві ВП «Котляревська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України цим підприємством (форма ОК-5 від 22.06.2018 року). За наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 складає 02 роки 01 місяць 30 днів. За таких обставин позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 3668-VI від 08.07.2011 року у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 03 року.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.

Третя особа для надання пояснень по справі своїм правом не скористалась.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З 29.12.2018 року по 10.01.2019 року (включно) суддя перебувала у відпустці, вирішення справи по суті здійснюється у перший робочий день судді.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Новогродівським МВ УМВС України в Донецькій області 13 липня 2007року) та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 23 травня 2018 року № 11048 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Міжрайонною медико-соціальною експертною комісією м.Покровська 11.06.2018 року видано ОСОБА_1 довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААБ № 050867) про встановлення третої групи інвалідності за загальним захворюванням в строк до 01 липня 2021 року.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 22 червня 2018 року про призначення пенсії по інвалідності. До заяви були додані наступні документи: трудова книжка, довідка про заробітну плату, документи про стаж, паспорт та ідентифікаційний код, довідка МСЕК, довідка ВПО.

Рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21 вересня 2018 року № 1674, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії згідно статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 3668-VI від 08.07.2011 року у зв'язку з відсутністю страхового стажу 03 роки. В обґрунтування рішення про відмову, відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.2013 року по 01.07.2014 року, оскільки за даний період відсутні дані в індивідуальній відомості про застраховану особу (форма ОК-5 від 22.06.2018 року) та не зараховано період роботи з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року на підприємстві ВП «Котляревська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України цим підприємством (форма ОК-5 від 22.06.2018 року). За наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 складає 02 роки 01 місяць 30 днів.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». (далі - Закон № 1058)

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно вимог статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. (далі Закон №1058).

Статтею 30 Закону №1058, визначено умови призначення пенсії по інвалідності. Так, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно частини 1 статті 32 Закону №1058, особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп:до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1, серії НОМЕР_3:

- з 08.08.2014 року позивач прийнятий до Державного підприємства «Селидіввугілля» відокремлений підрозділ Шахта «Росія» учнем оператора по обробці даних (наказ № 1510к від 08.08.2014 року);

- з 02.09.2014 року позивач переведений оператором по обробці даних (наказ № 2183к від 28.11.2014 року);

- з 01.07.2015 року позивач переведений адміністратором системи.

З довідки відокремленого підрозділу «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» № 4070 (вих.№ 06-04/2999 від 24.10.2018 року) вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював на вказаному підприємстві та за період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року йому була нарахована та сплачена заробітна плата, нараховано єдиний соціальний внесок.

Між іншим, як вбачається з довідки відокремленого підрозділу «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» вих.№ 06-04/2955 від 22.10.2018 року, єдиний соціальний внесок нарахований на заробітну плату працівників підприємства за період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року перерахований в Покровську ОДПІ повністю. Окрім того, у вищезазначеній довідці вказано, що з 18.07.2017 року ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» перейменовано в ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» згідно наказу ДП «Селидіввугілля» № 105 від 23.05.2017 року.

Разом з цим, як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу у період з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» не здійснювало сплату страхових внесків.

Відповідно до спірного рішення період роботи позивача ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року не зараховано до стажу, у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату щомісячних внесків, на що суд зазначає наступне

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону № 1058, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.

Так, зокрема, статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 1058, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 20 Закону № 1058).

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

При цьому, у частині десятій статті 20 Закону № 1058 зазначено, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Також, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 року, внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI та виключено положення п. 2 ч. 1 ст. 4 зазначеного закону, яка передбачала, що до платників єдиного внеску віднесено працівників - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють.

Тобто, за змістом наведених норм вбачається, що обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за їх несвоєчасну або не в повному обсязі сплату законом покладено на страхувальника.

Суд зазначає, що внаслідок невиконання ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» обов'язку щодо своєчасної сплати внесків до Пенсійного фонду України, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві.

За таких обставин суд дійшов висновку, що внаслідок невиконання ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» обов'язку щодо своєчасної сплати внесків до Пенсійного фонду України ОСОБА_1 позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

За таких обставин, суд доходить висновку про неправомірність не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача на підприємстві ВП Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в даному випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України- людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 30 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення про відмову у призначені пенсії по інвалідності.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог яке полягає у визнанні протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року на відокремленому підрозділі «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.06.2018 року № 1167 про призначення пенсії по інвалідності та зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року на відокремленому підрозділі «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля».

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. квитанцією Приватбанк від 26.10.2018 року за подання до суду адміністративного позову до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа Державне підприємство «Селидіввугілля» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ- 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул.Героїв Праці, 6) щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН-НОМЕР_1) періоду роботи з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року на відокремленому підрозділі «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля».

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ- 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул.Героїв Праці, 6) повторно розглянути заяву від 22.06.2018 року № 1167 про призначення пенсії по інвалідності та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН-НОМЕР_1) період роботи з 01.08.2016 року по 31.05.2018 року на відокремленому підрозділі «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ- 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул.Героїв Праці, 6) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН-НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 11 січня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.