Рішення № 79119509, 10.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 р. Справа№200/13713/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області про визнання протиправними дії щодо невиплати щомісячних страхових виплат з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року, з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, з 01 березня 2015 року по 31 січня 2016 року, з 29 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, щовідповідач всупереч Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" припинив виплату страхових виплат позивачу, як внутрішньо переміщеній особі. За заявою позивача страхові виплати поновлені, проте заборгованість за попередні періоди не виплачена. Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати заборгованості по страховим виплатам протиправними, у зв'язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.

22 грудня 2018 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що виплата щомісячних страхових внесків позивачу була припинена іншими відділеннями управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.Посилається на необхідність застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Крім того зазначив, що Положенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, затвердженим наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 30 січня 2018 року №71-од, визначений вичерпний перелік прав та зобов'язань управління, серед яких відсутнє право або зобов'язання щодо прийняття рішень на продовження страхових виплат. Діючим законодавством визначене територіальне обслуговування осіб, які мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат, а саме: за фактичним місцем проживання/перебування, тобто відділенням управління, у зв'язку з чим, у відповідача відсутні законні підстави для виплати заборгованості по страховим виплатам. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 10 грудня 2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 3 вересня 2018 року НОМЕР_3

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Волноваському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, щомісячні страхові виплати отримує з 01 квітня 2001 року, оскільки має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва, що стався 17 вересня 1982 року.

Згідно довідки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області потерпілим ОСОБА_1 за періоди з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року, з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, з 01 березня 2015 року по 31 січня 2016 року, з 29 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року недоотримані страхові виплати у розмірі 162144, 32 грн.

Рішення з припинення страхової виплати позивачеві з зазначених дат суду не надано.

Постановою начальника Волноваського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 21 вересня 2018 року №0542/4608/4608/15, з 01 вересня 2018 року продовжено позивачу раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, виплати провадити з 01 вересня 2018 року безстроково.

Листом від 31 жовтня 2018 року № 01-04/15-1441 позивачу відмовлено у виплаті заборгованості по страховим виплатам за періоди з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року, з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, з 01 березня 2015 року по 31 січня 2016 року, з 29 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365» якою встановлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Стосовно тверджень відповідача щодо неналежного відповідача у справі суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Волноваському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Волноваське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області не є юридичною особою та відноситься до відокремленого підрозділу юридичної особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області.

Отже, саме Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області є належним відповідачем по справі.

Таким чином, відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульованийЗаконом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Статтею 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, повязаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому суд вказує, що законодавством чітко встановлено, що призначення, виплата, припинення виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням усім без виключення особам, в тому числі й особам, які вимушено перемістилися з тимчасово окупованих територій, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо соціального страхування на рівні з іншими громадянами України.

Припинення страхових виплат можливе лише за умови прийняття органом ФСС відповідного рішення та лише з підстав, визначених ст. 46 Закону № 1105-XIV.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві страхових виплат, передбачених діючим законодавством.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положеньКонституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованістьдіяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковимдержавним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другоюстатті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Статтею 24 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбаченихЗаконами.

Відповідно дост. 64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд зазначає, що ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні не запроваджено.

Згідно частини 2ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно достатті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6статті 29 ЦК Українидозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції, до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа „Мюллер проти Австрії").

У рішенні від 8 липня 2004 року Ілашку та інші проти Молдови та Росії ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положеннястатті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

Стосовно тверджень відповідача щодо правомірності відмови у виплаті страхових виплат за минулий період на підставі Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365, суд зазначає. що зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт, не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно ч.1 і ч. 2 ст. 77 КАС України,кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Вадміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач, не виплативши страхові виплати позивачу з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року, з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, з 01 березня 2015 року по 31 січня 2016 року, з 29 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому невиплата належної позивачу страхових виплат за спірні періоди є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності, у зв'язку з цим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З врахуванням викладеного, суд визнає протиправною бездіяльність щодо невиплати позивачу страхових виплат та зобов'язання нарахувати та виплатити страхові виплати, оскільки саме такий спосіб захисту сприяє відновленню порушеного права позивача на отримання сум призначених виплат, яка є власністю позивача.

Стосовно способу виконання рішення шляхом здійснення перерахунку страхових виплат на рахунок ПАТ «Ощадбанк», суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 Постанови Кабінетом Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які, за висновком лікарсько-консультативної комісії, не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть проводитися публічним акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.

Отже, соціальні виплати (продовження виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Таким чином, клопотання позивача про встановлення способу виконання рішення суду шляхом перерахунку коштів на рахунок відкритий у ПАТ «Ощадбанк» не підлягає задоволенню, оскільки порядок та умови виплати соціальних виплат через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» визначені на законодавчому рівні.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до вимог ч.2 ст.133 КАС України, ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір в сумі 704,80 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) у невиплаті щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 (місце реєстрації:АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року, з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, з 01 березня 2015 року по 31 січня 2016 року, з 29 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року.

Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) в особі Волноваського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації:АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) щомісячні страхові виплати з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року, з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, з 01 березня 2015 року по 31 січня 2016 року, з 29 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнуваньУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) судовий збір у розмірі 704,80 грн. на користь Державного бюджету України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 січня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитрієв В.С.