Рішення № 79119063, 10.01.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2499/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (надалі - Луцьке ОУПФУ, відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправними дії щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги період роботи з 01.09.1990 року по 31.08.1995 року викладачем української мови та літератури Луцького педагогічного училища імені Ярослава Галана; 2) зобов'язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій, право на отримання якої встановлене п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено, що судовий розгляд справи необхідно проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці з 03.05.2018 року призначено пенсію за віком, однак при цьому їй не було виплачено грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій згідно із чинним законодавством, хоча на час призначення пенсії її страховий стаж на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, становив визначений законодавством розмір - 30 років. 10.08.2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, проте відповідач листом від 24.08.2018 року №372/Б-01 відмовив.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов від 21.12.2018 року №13767/06-14 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просить відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що загальний страховий стаж позивачки становить 41 рік 5 місяців 28 днів, в тому числі стажу працівника освіти - 29 років 05 місяців 07 днів, який зараховується до вислуги років:

-з 20.07.1979 року по 07.04.1986 рік на посаді вихователя дитячого садка №36 (6 років 8 місяців 18 днів);

-з 01.09.1995 року по 26.08.1998 року (2 роки 11 місяців 26 днів), 01.09.1998 року - 26.08.1999 року (11 місяців 26 днів), 01.09.1999 року - 27.08.2001 року (1 рік 11 місяців 27 днів), 01.09.2001 року - 31.05.2018 року на посаді викладача української мови та літератури в Луцькому педагогічному коледжі.

Період роботи з 07.04.1986 року по 31.08.1995 року не зараховується до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, оскільки згідно затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.111993 року №909 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1436 від 26.09.2002 року) «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» посада лаборанта не передбачена в переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. У трудовій книжці відсутні записи що в даному періоді ОСОБА_1 працювала на посаді працівника освіти, а додатково надані позивачем документи до позовної заяви, а саме копії особових рахунків, тарифікаційні списки не дають підстав для зарахування до спеціального стажу (працівника освіти), який зараховується до вислуги років, оскільки, у наданих документах не підтверджується факт роботи особи на посаді визначеної «Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

У відповіді на відзив на позовну заяву від 02.01.2019 року Бойко Т.М. не погоджується з позицією відповідача і вказує, що пунктом 3 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.08.1993 року передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Трудовий стаж позивачки у період з 01.09.1990 року по 31.08.1995 року (5 років) на посаді викладача української мови та літератури та отримання відповідної заробітної плати за таку роботу стверджується доданими до позовної заяви копіями особових рахунків за 1990-1994 роки, згідно яких вона з 01.09.1990 року по 31.12.1994 року отримувала доплату за виконання обов'язків викладача. Виконання ОСОБА_1 посадових обов'язків викладача в цей період стверджується також тарифікаційними списками та довідкою Луцького педагогічного коледжу №113 від 11.07.2018 року, відповідно до яких їй було дозволено в цей період читати педагогічні години і у неї, як у викладача, в першому півріччі 1992-1993 навчальних років було навантаження 10 педагогічних годин на тиждень, а 1993 році - 9 педагогічних годин на тиждень.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.05.2018 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальний стаж позивачки на час призначення пенсії становив 41 рік 5 місяців 28 днів.

10.08.2018 позивачка звернулася до Луцького ОУПФУ із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.

Листом від 24.08.2018 року №372/Б-01 Луцьке ОУПФУ відмовило у виплаті позивачці одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, посилаючись на те, що страховий стаж ОСОБА_1 як працівника освіти є недостатнім для призначення одноразової грошової допомоги (а.с. 5).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких умов: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; наявність відповідного страхового стажу; не отримання ними будь-якої пенсії до цього.

Як встановлено пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.

Статтею 62 Закону №1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу - при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2, копія якої наявна в матеріалах справи (а. с. 7-8), слідує, що вона працювала з 20.07.1979 року по 07.04.1986 року на посаді вихователя дитячого садочка, з 01.09.1995 року по 26.08.1998 року, з 01.09.1998 року по 26.08.1999 року, з 01.09.1999 року по 27.08.2001 року і з 01.09.2001 року по 31.05.2018 року на посаді викладача української мови та літератури в Луцькому педагогічному училищі імені Ярослава Галана, яке 24.07.2003 року реорганізоване в Луцький педагогічний коледж, про що свідчить запис в трудовій книжці та розпорядження Волинської обласної державної адміністрації (а. с. 8зворот-9).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (надалі - Постанова №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пункт 3 Постанови №637 передбачає, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працюючи на посаді лаборанта в Луцькому педагогічному училищі імені Ярослава Галана (дана посада не відноситься до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років) з 01.09.1990 року виконувала трудові обов'язки викладача української мови та літератури, за що й отримувала заробітну плату. Даний факт підтверджується наданими позивачкою копіями особових рахунків за 1990-1994 роки, згідно яких я з 01.09.1990 року по 31.12.1994 року отримувала доплату за виконання обов'язків викладача (а. с. 11-15).

Вищевстановлений факт додатково підтверджується також тарифікаційними списками (а. с. 17-20) та довідкою Луцького педагогічного коледжу №113 від 11.07.2018 року (а. с. 6) відповідно до яких ОСОБА_1 було дозволено в період з 01.09.1990 року по 31.08.1995 року читати педагогічні години за сумісництвом, за що вона отримала заробітну плату.

Відповідно до пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України №43 від 28.06.1993 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 року за №76 (надалі - Положення №43), сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно. Не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього Положення.

Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи (пункт 9 Положення №43).

Пунктом 3 Додатку до Положення №43 визначено, що педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік відноситься до робіт, які не є сумісництвом.

ОСОБА_1 в першому півріччі 1992-1993 навчальних років мала навантаження 10 педагогічних годин на тиждень, а 1993 році - 9 педагогічних годин на тиждень (а. с. 17-20).

Тому суд вважає, що відповідачем не доведено належними доказами, що період роботи викладачем з 01.09.1990 року по 31.08.1995 року за сумісництвом не є підставою для врахування стажу працівника освіти для призначення одноразової грошової допомоги.

Отже, вказані періоди роботи позивачки на посаді викладача за сумісництвом підлягають зарахуванню до її спеціального (педагогічного) стажу роботи, а так як вона має зарахованого стажу працівника освіти 29 років 5 місяців 07 днів і зарахувавши стаж за сумісництвом, то він перевищуватиме необхідних 30 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 було затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»; переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

Як встановлено пунктом 5 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункти 6, 7 Порядку №1191).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (надалі - Перелік).

В розділі 1 «Освіта» Переліку №909 встановлено, що на пенсію за вислугу років мають право громадяни, які працювали, зокрема, у вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах право на посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, у дошкільних навчальних закладах всіх типів на посадах: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 з 01.09.1990 року по 31.08.1995 року викладачем за сумісництвом повинен зараховуватись Луцьким ОУПФУ до спеціального педагогічного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. На день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач працювала у закладах державної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і має страховий стаж понад 30 років на таких посадах; до призначення пенсії за віком позивач не отримувала будь-яку пенсію. З урахуванням сукупності таких обставин позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності дій щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, а тому з метою належного способу захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне позов задовольнити шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці, ОСОБА_1, одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, зарахувавши до спеціального педагогічного стажу роботи період з 01.09.1990 року по 31.08.1995 року на посаді викладача української мови та літератури Луцького педагогічного училища імені Ярослава Галана за сумісництвом.

Відтак, з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений згідно з квитанцією від 29.10.2018 року №27 (а.с. 2).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 роботу викладачем української мови та літератури Луцького педагогічного училища імені Ярослава Галана за сумісництвом за період з 01.09.1990 року по 31.08.1995 року.

Зобов'язати Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, зарахувавши до спеціального педагогічного стажу роботи період роботи викладачем української мови та літератури Луцького педагогічного училища імені Ярослава Галана за сумісництвом з 01.09.1990 року по 31.08.1995 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 20125593) судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер