Ухвала суду № 79119030, 12.01.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3010/18

Провадження № 1-кс/307/89/19

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

12 січня 2019 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І., при секретарі Фера В.В., з участю прокурора Купар І.І., слідчого Мороз В.Ю., захисника ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Дубівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий СВ Дубівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області за погодженням з прокурором Тячівської місцевої прокуратури звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Дубівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2018070180000307 від 02.10.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307, КК України.

Вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2, 02.10.2018 року, близько 10.00 години, знаходячись неподалік аптеки «Хуст Фарм» по вул. Незалежності у м. Тячів, Закарпатської області, зустрівся із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, незаконно збув останньому, два поліетиленові пакети із вмістом сухої подрібненої речовини, буро-зеленого кольору, схожого до наркотичного засобу «Канабіс», за грошові кошти у сумі 400 гривень. 2 жовтня 2018 року СВ Дубівського відділення Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області внесено відповідні відомості за вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, і кримінальному провадженню присвоєно №12018070180000307. Згідно висновку призначеної в ході досудового розслідування експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №6/572 від 16.10.2018 року надані на експертизу подрібнені речовини, рослинного походження, зеленого кольору (об. №№1, 2) є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 0,7325 г (об. №1) та 0,6401 (об. №2). Загальна маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 1, 3726 г (об. №№1, 2).

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 09.01.2019 року, близько 12.00 години, ОСОБА_2, знаходячись по вул. Голоші у м. Тячів, Закарпатської області, зустрівся із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та, діючи з прямим умислом, незаконно, повторно, збув останньому поліетиленовий пакет із вмістом сухої подрібненої речовини, буро-зеленого кольору, схожого до наркотичного засобу «Канабіс», за грошові кошти у сумі 300 гривень. 9 січня 2019 року СВ Дубівського відділення Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області внесено відповідні відомості за вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, і кримінальному провадженню присвоєно №12019070180000008. Згідно висновку призначеної в ході досудового розслідування, експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №6/72 від 10.01.2019 року надана на експертизу подрібнена речовина, рослинного походження, зеленого кольору, є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу, в перерахунку на суху речовину, становить 0,9495 г.

Також, в ході досудового розслідування встановлено, що 11.01.2019 року, близько 12.00 години, ОСОБА_2, знаходячись по вулиці Вайди у м. Тячів, Тячівського району, Закарпатської області, неподалік спортивного комплексу «Авангард», зустрівся із громадянином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, незаконно, повторно збув ОСОБА_3 два паперові згортки та один поліетиленовий пакет із вмістом сухої подрібненої речовини, буро-зеленого кольору, схожого на наркотичний засіб «Канабіс», загальною вагою близько 3-х грамів, за грошові кошти у сумі 600 гривень. 11 січня 2019 року СВ Дубівського відділення Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області внесено відповідні відомості за вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, і кримінальному провадженню присвоєно №12019070180000012.

Цього ж дня, 11 січня 2019 року, прокурором Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 вищевказані кримінальні провадження об’єднані в одне провадження, якому присвоєно №12018070180000307.

11 січня 2019 року, після затримання ОСОБА_2 у порядку ст. 208 КПК України, останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України і його дії кваліфіковано як незаконне зберігання, перевезення та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, та незаконне зберігання, перевезення, а також збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинене повторно.

У вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Тячів, вулиця Листопада, 33, Тячівського району, Закарпатської області, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одружений, не працюючий, раніше не судимий.

Підставою для внесення даного клопотання стало те, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто є підстави вважати, що ОСОБА_2 вчинив кілька тяжких злочинів, які відповідно до даних норм закону караються позбавленням волі на строк від шести до десяти років.. Окрім того, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, може незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв’язку з чим вбачається необхідність у застосуванні відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав з викладених у ньому обставин та просить його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що є достатні підстави щодо підозри ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого йому злочину та відсутність підстав для застосування більш м»якого запобіжного заходу, у зв’язку з чим йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Просить клопотання задовольнити.

Підозрюваний в судовому засіданні просить застосувати щодо нього більш м»який запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу в виді тримання під вартою не має, оскільки той є молодим за віком, раніше не судимий, а тому просить застосувати до ОСОБА_2 більш м»який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали досудового розслідування, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. "С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов’язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Дубівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2018070180000307 від 02.10.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, підслідність якого прокурором Тячівської місцевої прокуратури визначено за СВ Дубівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Також встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється у вчинені кількох злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які є тяжкими злочинами, санкція статті яких передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, і за матеріалами провадження підозра ОСОБА_2 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення ОСОБА_2 було затримано о 12 годині 15 хвилин 11 січня 2019 року та цього ж дня йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Також досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, знаходячись на волі може незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Беручи до уваги наведене, та те, що підозрюваний ОСОБА_2 вчинив кілька тяжких злочинів, за які кримінальним законодавством України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від шести до десяти років, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_2 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_2 слід застосувати виключний запобіжний захід в виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу підозрюваного, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176-205, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 24 години 00 хвилин 7 березня 2019 року.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 12 години 15 хвилин 11 січня 2019 року.

Строк дії ухвали – до 24 години 00 хвилин 7 березня 2019 року.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2, передбачених КПК України обов'язків - 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач – ТУ ДСА в Закарпатській області, код 26213408, Банк одержувача – ГУ ДКСУ в Закарпатській області. МФО – 820172, рахунок – 37313002018501, призначення платежу – застава.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Зазначені обов'язки застосовуються на строк не більше двох місяців із дня винесення ухвали, у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора, в порядку, передбаченому ст. 194 КПК України.

Після закінчення строку, на який на підозрюваного покладені обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію, і обов'язки скасовуються.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Тячівського районного суду Закарпатської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_2

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним – в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя: В.І. Бобрушко