Рішення № 79118426, 08.01.2019, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/5228/18

Провадження № 2/314/274/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.2019 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мануйлової Н.Ю.,

секретар судового засідання Рясна А.В.,

справа № 314/5228/18;

сторони:

- позивач ОСОБА_1;

- відповідач ОСОБА_2 акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за затримку з розрахунком,

ВСТАНОВИВ:

До Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за затримку з розрахунку при звільнені. У позові позивач зазначила, що 22.11.2002 року її було прийнято на роботу до ПАТ «Запоріжжяобленерго» на посаду контролера енергозбуту 1 групи кваліфікації.

28.09.2018 року була звільнена за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

Порушуючи норми законодавства, відповідач належного розрахунку на день звільнення не провів, жодних належних позивачу коштів не виплатив, в наслідок чого утворилась заборгованість по заробітній платі в розмірі 41390,14 грн.

Одночасно, посилаючись на вимоги ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за період з 01 жовтня 2018 року по 12 листопада 2018 року, в сумі 8052,90 грн.(при середньоденній заробітній платі 268,43 грн.).

Позивач просить стягнути на її користь з відповідача загальну заборгованість 49443,04 грн., що складається з суми заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати 41390,14 гривень та суми компенсації у зв’язку з затримкою виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 8052,90 гривень.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 14.11.2018 року вказана справа була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з’явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши що рядом постанов НКРЕКП, у період лютий 2015 - грудень 2016 років було встановлено нульовий алгоритм відрахування коштів на поточні рахунки ПАТ «Запоріжжяобленерго», встановлено щодобові додаткові відрахування коштів з поточних рахунків ПАТ «Запоріжжяобленерго» у 2017 та 2018 роках. Через борги споживачів за електричну енергію у ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутня можливість вчасно виконувати зобов’язання зі сплати податків та заробітної плати працівникам, що свідчить про відсутність прямої вини відповідача перед позивачем.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим суд постановив розгляд справи проводити у відсутності представника відповідача на підставі матеріалів, що містяться в матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата являє собою винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що 28.09.2018 ОСОБА_1 була звільнена з роботи за власним бажанням з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, наказ № 3885-к від 25.09.2018, що підтверджується копією трудової книжки.

При звільненні позивачу не була виплачена заборгованість із заробітної плати та не проведено повний розрахунок. Сума заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ОСОБА_1 складала 46121,27 грн., що підтверджено повідомленням про нараховану суму, належну працівнику при звільнені, виданим ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 25.09.2018 № 859.

Позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем було частково погашено заборгованість в сумі 4731,13 грн. Відповідачем заперечень щодо вказаного факту надано не було.

Таким чином, заборгованість перед позивачем на час розгляду справи становить 41390,14 грн.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження.

Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовуються вимоги п.п. 2, 3, 5, 8 Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що провадиться обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Сумарний розмір заробітної штати за серпень-вересень 2018 року: 4731,13 грн. + 6542.88 грн. = 11274,01 грн.

Відпрацьовані протягом цього часу робочі дні: 22 дні (серпень 2018 року) + 20 днів (вересень 2018 року) = 42 днів.

Середньоденна заробітна плата становить: 11274,01 грн. / 42 дні = 268,43 грн.

Кількість робочих днів, за які має бути виплачений середній заробіток у зв'язку з затримкою виплати заробітної плати: з 01.10.2018 року (наступний робочий день після дня звільнення) до 12.11.2018 року (дата подачі позову) становить 30 днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 268,43 грн. х 30 днів = 8052,90 грн.

Проти даного розрахунку відповідачем заперечень надано не було.

Тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Згідно ст..18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.

Отже, зважаючи на наведене сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.

Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє обґрунтування і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 704,80 гривень.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на важке його тяжке фінансове становище, оскільки положеннями КЗпП саме на роботодавця покладений чітко визначений обовязок по своєчасній виплаті заробітної плати робітникам, і цей обов’язок не повязаний з фінансовим становищем підприємства.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 12-13, 76-81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р., суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за затримку з розрахунком задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (місцезнаходження: 69035, місто Запоріжжя, вулиця Сталеварів, будинок 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) загальну заборгованість у розмірі 49443,04 грн., яка складається із: 41390,14 грн. - заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, 8052,90 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (сума без відрахування обов’язкових платежів та зборів).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (місцезнаходження: 69035, місто Запоріжжя, вулиця Сталеварів, будинок 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

08.01.2019