Вирок № 79118173, 11.01.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13362/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.01.2019 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гайданки Г.В.,

прокурора - Машкаринець Т.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Старцева Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22013070000000008, про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця м. Львів, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України (в редакції Закону від 05.04.2007 року № 875-V),

В С Т А Н О В И В:

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 22013070000000008 ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи в Іспанії на заробітках, на початку листопада 2008 року придбав у невстановленої досудовим слідством особи наркотичний засіб «героїн», кількістю 0,51 г. Отримавши в своє розпорядження вказаний наркотичний засіб, він вирішив його незаконно, з приховуванням від митного контролю, перемістити через митний кордон України.

З цією метою, ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправність власних дій, 20.11.2008 року, перебуваючи по місцю тимчасового проживання, з метою недопущення виявлення наркотичного засобу інспекторами митниці під час митного контролю, ретельно заховав даний наркотичний засіб, а саме, загорнув у клаптик паперу білого кольору та прозору плівку з полімерного матеріалу, який в свою чергу помістив всередину скляної банки із шоколадною масою «Nutella». Дану банку з наркотичним засобом ОСОБА_1 розмістив в картонній коробці серед інших продуктів харчування.

Надалі, ОСОБА_1, з метою переправлення вищевказаної посилки з прихованим наркотичним засобом через митний кордон України, 23.11.2008 року, перебуваючи в м. Мадрид на площі «Алюче» передав її громадянину України ОСОБА_3 - особі, що отримує посилки від громадян та в подальшому передає їх перевізникам для доставки в Україну. При цьому, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про те, що посилку в м. Львів зустріне особа на ім'я «ОСОБА_6». Однак, ОСОБА_1 не повідомив ОСОБА_3 про те, що у переданій ним посилці знаходиться банка з прихованим в ній наркотичним засобом.

24.11.2008 року ОСОБА_3, на виконання прохання ОСОБА_1, передав серед інших і попередньо надану йому ОСОБА_1 вищевказану посилку громадянину України ОСОБА_4, водію мікроавтобуса марки «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1, для безпосередньої її доставки в Україну в м. Львів.

25.11.2008 року ОСОБА_4 прибув на вказаному автобусі на митний пост «Тиса» Чопської митниці, де інспектором митниці під час митного контролю, всередині банки із шоколадною масою «Nutella», переданій ОСОБА_1, було виявлено прихований ним від митного контролю, згідно з висновком експерта № 3/1889 від 28.01.2010 року особливо небезпечний наркотичний засіб - героїн в кількості 0,51 г.

Згідно з Таблицею І Списку № 1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року, героїн відноситься до особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено.

В доповнення до Таблиці 1 наказу МОЗ України від 01.08.2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», із змінами і доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 07.10.2010 року № 634, «героїн», в кількості від 0,005 до 1,0 гр. відноситься до невеликих розмірів.

Таким чином, за твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_1, діючи умисно, вчинив організацію контрабанди особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто його переміщення через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 305 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2007 pоку № 875-V).

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, категорично не визнав. Пояснив, що він перебував на заробітках в Іспанії із березня 2001 року до часу його екстрадиції. Його затримали в Іспанії та відпустили під заставу. Потім, внаслідок повторного запиту щодо екстрадиції, його затримали під варту на підставі того, що українська сторона обвинувачує його можливо щодо контрабанди, але точно не пригадує. Про площу «Алюче» в м. Мадрид він не знає. Біля п'ятнадцяти років він не перебував в Україні. Посилки він передавав з м. Оріуела, де проживав, бабі та у подальшому своїй сестрі, після досягнення нею повноліття. З приводу передачі посилок він звертався в магазин, в якому продавалися українські товари, а двічі на тиждень приїздили водії, які перевозили посилки. Особи на прізвище ОСОБА_3 та ОСОБА_4 йому не відомі, а знає візуально перевізника на ім'я ОСОБА_26. ОСОБА_6 є його бувшим товаришем, з яким він познайомився, коли йому було приблизно чотирнадцять-п'ятнадцять років, та товаришував з ним до дев'ятнадцяти років. Ствердив, що він не передавав ОСОБА_6 посилок жодного разу. Мобільний номер ОСОБА_6 він мав. Також пояснив, що відстань від місця його проживання до м. Мадрида становить приблизно 350 км, що відповідно складає 4,5 год. їзди на транспортному засобі. У м. Мадрид він вперше потрапив у 2011 році. На момент події, що йому інкримінується за обвинувальним актом, він фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2, а зареєстрованим на той час був за адресою: АДРЕСА_3. До його затримання у м. Мадрид він жодного разу не був. Щодо підстав перебування в Іспанії пояснив, що приблизно у 2005-2006 роках йому була видана перша іспанська резиденція строком на 1 рік, потім друга - строком на 2 роки, а третя - строком на п'ять років. Відтак, строк дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон він не продовжував, а при екстрадиції було видано посвідчення на повернення в Україну.

Під час судового розгляду були допитані наступні свідки сторони обвинувачення.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що наразі працює на посаді головного державного інспектора Закарпатської митниці. Повідомив, що обвинуваченого бачить вперше. У 2008 році сам факт виявлення наркотичного засобу мав щодо іншого громадянина, який переміщував посилки з Іспанії, який в декларації зазначав, що переміщує. Відповідно всі речі, які переміщуються через державний кордон, підлягають митному контролю, який здійснював він (ОСОБА_7) особисто разом ОСОБА_8 Під час митного огляду було відкрито банку з «Нутелою», в якій знаходився целофановий мішечок. Транспортний засіб переміщувався з Іспанії, яка є, як правило, «країною ризику». Про виявлене було повідомлено начальника відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків та зброї ОСОБА_5 В ході поглибленого огляду також було знайдено три брикети «гашишу». Вони склали протокол про порушення митних правил відносно громадянина, який переміщував вказані товари. Протокол складали він та ОСОБА_8. Виявлені посилки у автомобілі належали громадянам, які проживали чи тимчасово перебували за кордоном. Водій повідомив, що перевозив вказані посилки через кордон України та останні йому не належать, отримував їх від когось. Після проведеного експрес-аналізу було встановлено, що виявлена речовина є наркотичним засобом - «героїн», приблизно півграмів, та «гашиш». Він відбирав пояснення від водія транспортного засобу. На посилках були наявні контакти - номера та адреси. Фізичне вилучення наркотичного засобу «героїн» здійснював начальник відділу та при вилученні були присутні поняті. При експрес-аналізі були присутні він, начальник відділу та поняті, які зазначені в акті.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що наразі працює на посаді головного державного інспектора-кінолога Закарпатської митниці ДФС. Повідомив, що обвинуваченого бачить вперше. У листопаді 2008 року, у нічну пору доби, у мікроавтобусі, який слідував із-за кордону «по червоному коридору» на територію України, у боксі поглибленого огляду під час огляду було виявлено у банці з «Нутели» пакет з порошком білого кольору. Після проведення експрес-аналізу було встановлено, що даний порошок відноситься до «героїну», вагою приблизно 0,5 грам. Потім було виявлено три брикети темно-зелено-коричневого кольору, які завернуті окремо. Після проведення експрес-аналізу було встановлено, що це «гашиш», вагою приблизно 23 грам, який знаходився у банці з повидлом. На той час, у 2008 році, він працював на посаді інспектора-кінолога відділу незаконного переміщення наркотиків та зброї митниці. Він працював по графіку виходу на роботі того дня, коли було виявлено наркотичні засоби, та був присутнім, коли проводився огляд автомобіля, та при ньому проводилося зважування наркотичних засобів. Вилучені наркотичні засоби знаходилися в поліетиленових пакетах та вилучалися згідно з протоколом. «Гашиш» знаходився в іншій посилці. До поглибленого огляду залучалися він та інспектор Русинка. У транспортному засобі знаходилося багато пакунків та під час повного огляду перевірялися всі пакунки. Водій транспортного засобу зазначав, що частина речей, що перевозилася належала йому, а інша частина - це посилки на прохання інших людей.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що наразі працює на посаді заступника начальника відділу кінологічного забезпечення Закарпатської митниці. Особу обвинуваченого він не знає. У листопаді 2008 року на митному пості «Тиса» було виявлено «героїн» та «гашиш», які знаходилися у банці з «Нутели» та з повидлом відповідно. У його присутності було проведено експрес-аналіз та у подальшому упаковано вказану речовину. Після того було складено протокол про порушення митних правил та дізнавачем складено протокол огляду місця події. На той час він перебував на посаді начальника відділу по боротьбі з незаконним переміщенням наркотиків та зброї Чопської митниці і робочий день у нього був з 9-ї по 18-ту годину. Згідно з посадовою інструкцією та положенням про відділ, у разі виявлення наркотичних засобів чи зброї він зобов'язаний був прибути та особисто приймати участь у процесуальних діях, зокрема, при огляді, експрес-аналізі та в інших діях. На митний пост він прибув приблизно о 6-7-й годині. Повідомив, що у 2008 році була така практика, що у разі виявлення порушень митних правил складався протокол про порушення митних правил, а вже на підставі вказаного протоколу порушувалася кримінальна справа. Відділ був тоді органом досудового розслідування. Вага виявленого «гашишу» становила приблизно 23 грами, а «героїну» - приблизно 0,5 грам. Водій транспортного засобу був присутнім особисто та пояснював, що йому передали посилки для перевезення. Водій їхав з Іспанії, м. Мадрид. При самому вилученні він не був присутнім, а коли приїхав, то вилучений «героїн» знаходився всередині у банці з «Нутелою». Поняті були присутні при складенні експрес-аналізу. Огляд місця події проводив дізнавач - митник.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що у 2007-2008 роках, вдень, він залучався під час проведення огляду транспортного засобу - мікроавтобусу на митниці, який прямував чи то з Італії, чи то з Іспанії на територію України по «червоному коридору», про що водієм оформлялася відповідна митна декларація. На той час він виконував обов'язки з прикордонного огляду транспортних засобів, а саме, щодо здійснення їх огляду з метою виявлення заборонених речей. Після закінчення проведення огляду зазначеного транспортного засобу він повідомив митнику. У банці з «Нутели», захисна плівка на якій була зовні пошкоджена, та у банці з повидла, що знаходилися у посилках, які перебували у вказаному транспортному засобі, було виявлено наркотичні речовини, що містилися у пакетиках.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що займався перевезенням посилок та пасажирів з Іспанії на територію України, працюючи на відповідній фірмі. Йому відомо, що в м. Львові, чи на митниці, було затримано хлопців, з яких один передавав посилку з м. Мадрид, а інший отримував її у м. Львові. Прізвище особи, яка отримувала посилку в м. Львові було ОСОБА_6, а прізвище особи, яка передавала посилку з м. Мадрид, він не знає, так як там було багато людей, які передавали посилки. У м. Мадрид він приймав від людей посилки з метою перевезення на територію України та у тиждень міг приймати по 200-250 посилок. Хто передав йому в м. Мадрид посилку, в якій, як йому в подальшому стало відомо у 2008 році виявлено наркотичний засіб, пригадати не може. Практично всіх клієнтів, які постійно передавали посилки, він знав. Коли передавали посилку, йому не було відому, що у ній знаходиться наркотичний засіб, посилки перед отриманням він не перевіряв, так як це було неможливо. Отримання посилок відбулося таким чином, що мікроавтобус знаходився у визначеному місці на парковці на площі у м. Мадрид, коли підходила людина, яка приносила посилку, то працівник їх фірми з перевезення оформляв посилку, виписував на неї талон, з яким та людина, яка передавала посилку, приходила до нього на оплату. Виписані талони він фіксував у відповідний журнал та ним велися списки, які прямували на територію України, де вже з центрального офісу їх фірми посилки передавалися за вказаним списком по різних містах. Доступ до посилок він не мав та перевезення посилок з водієм не здійснював. Після надання у судовому засіданні прокурором свідкові ОСОБА_3 для ознайомлення фототаблиці № 3 від 19.07.2009 року, яка знаходиться у матеріалах кримінального провадження, на якій наявний його підпис, свідок ОСОБА_3 повідомив, що на вказаних фотографіях він не знає жодної людини.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, сторона обвинувачення, крім показів вищевказаних свідків, посилається на наступні докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме:

копію протоколу огляду місця події від 25.11.2008 року з фототаблицями, з якого вбачається, що старшим інспектором відділу та провадження у справах про порушення митних правил Чопської митниці ОСОБА_11, за участю спеціаліста техніка-криміналіста НДЕКЦ при УМВС України на транспорті ОСОБА_12, в присутності понятих, проведено огляд мікроавтобуса марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходиться в зоні митного контролю «червоний коридор» ділянки «прибуття» митного поста «Тиса» Чопської митниці. З вантажного приміщення мікроавтобуса було вивантажено картонну коробку з продуктами харчування, серед яких виявлено скляну банку з шоколадною масою «Nutella». При відкритті вказаної банки видно, що вона не повністю запакована шоколадним кремом. Всередині банки серед шоколадної маси поміщено порошок світло-коричневого кольору, згорнутий в клаптик паперу білого кольору, обгорнутий прозорою поліетиленовою плівкою. Доступ до виявленого став можливим після часткового видалення шоколадної маси з банки. Пакунок з скляною банкою та картонна коробка з продуктами харчування знаходилися у вантажному приміщенні мікроавтобуса. На час огляду місця події скляна банка з повидлом «Fresa» та картонна коробка з продуктами харчування, серед яких знаходиться банка з шоколадним кремом «Nutella», розміщені в службовому приміщенні митного поста «Тиса». Весь пакунок обклеєний прозорою клейкою стрічкою, під якою на білому папері розміром 8 х 14 см фломастером червоного кольору від руки нанесено напис «г. Львов НОМЕР_2 ОСОБА_27». Під написом заклеєно цінник малинового кольору, на якому кульковою ручкою від руки зазначено 93 та нерозбірливий підпис. Зі слів інспектора митниці всередині банки серед шоколадного крему знаходився порошок світло-коричневого кольору, загорнутий в клаптик паперу білого кольору, обгорнутий прозорою поліетиленовою плівкою, яка перев'язана шматком мотузки з поліетиленового пакету білого кольору (поліетиленової плівки). Протоколом огляду місця події вилучено картонну коробку з продуктами харчування, серед яких скляна банка з шоколадним кремом «Nutella», частини шоколадного крему з вказаної банки, клаптик поліетиленової плівки та білої поліетиленової мотузки, якими було обгорнуто порошок, поліетиленовий пакет з текстом «г. Львов НОМЕР_2 ОСОБА_27», шість аркушів паперу з журналу, на яких зазначено прізвища отримувачів, ваги передач та назви міст, три мобільні телефони «Nokia» (т. 1, а.с. 157-176);

копію журналу отримання посилок на шести аркушах з прізвищами та іменами отримувачів, ваги посилок та назви міст, серед яких, ОСОБА_6, 6 кг, м. Львів (т. 1, а.с. 177-182);

копію протоколу огляду документів від 26.11.2008 року, складеного старшим інспектором відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил ОСОБА_14, та проведеним в службовому приміщенні Служби митної варти організації боротьби з порушенням митного законодавства Чопської митниці, в присутності понятих, згідно з яким проведено огляд документів, вилучених протоколом про порушення митних правил № 1141/30502/08 від 25.11.2008 року та протоколом огляду місця події від 25.11.2008 року, а саме, митної декларації громадянина України ОСОБА_4, митної декларації громадянина України ОСОБА_15, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 - автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_16, тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_5 на автомобіль марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, аркуша паперу із зошиту в клітинку, на зворотній стороні першого аркушу під порядковим номером 86 зазначено «ОСОБА_6» та підкреслено ручкою барвником чорного кольору, напроти цього запису у графі «кг» - «6», у графі «к» - «1», а також п'ять аркушів паперу із зошиту в клітинку (т. 1, а.с. 183-185);

копію протоколу про порушення митних правил № 1141/30502/08 від 25.11.2008 року, складеного головним інспектором Чопської митниці ОСОБА_7 та інспектором-кінологом відділу БНПН та ЗСВМ та ОБзПМЗ Чопської митниці ОСОБА_8 щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, за ознаками порушення митних правил, передбаченого ст. 352 Митного кодексу України, відповідно до якого вилучено пресовану речовину зелено-коричневого кольору (під час проведення експрес-аналізу використано 0,06 г речовини) вагою 23.12 г, порошок світло-коричневого кольору (під час проведення експрес-аналізу використано 0,01 г порошку) вагою 0,5 г, фургон малотоннажний-В марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 186-188);

копії митних декларацій від 25.11.2008 року на ім'я ОСОБА_15 та ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 189, 190);

копію висновку експерта з дослідження матеріалів, речовин і виробів відділу спеціальних видів дослідження НДЕКЦ при ГУМВС України в Закарпатській області від 25.11.2008 року № 2147, відповідно до якого надана на експертизу порошкоподібна речовина світло-бежевого кольору (об. № 1) містить в своєму складі діацетилморфін (героїн), надані на експертизу речовини коричневого кольору із характерним пряним запахом (об. № 2, 3, 4) містять тетрагідроканнабінол і є смолою канабісу (гашишем). Гашиш (діацетилморфін) та смола канабісу (гашиш) є особливо небезпечними наркотичними засобами, обіг яких заборонено. Вага речовини, що містить в своєму складі героїн, складає 0,5009 г. Встановити кількісний вміст героїну (діацетилморфін) у наданій на експертизу порошкоподібній речовині (об. № 1) не представляється можливим у зв'язку з відсутністю приладової бази. Вага смоли канабісу (гашиша) становить 8,5459 г (об. № 2), 7,8516 г (об. № 3) та 6,4805 г (об. № 4) (т. 1, а.с. 191-198);

копію протоколу пред'явлення особи для впізнання від 19.07.2009 року, складеного слідчим 2 відділення СВ УСБУ в Закарпатській області Карпинець Р.В., в присутності понятих, з якого вбачається, що свідкові ОСОБА_3 пред'явлено чотири фототаблиці, на яких є три чорно-білі фотознімки для впізнання, дані про осіб, зображених на фотознімках, не оголошувалися. На питання слідчого, чи впізнає свідок кого-небудь із осіб, зображених на пред'явлених йому фототаблицях, свідок повідомив, що на фототаблиці № 3 він вказує на особу, що зображена на фотокартці № 1, дана особа дуже схожа на особу, яка передавала коробку з продуктами харчування. На фототаблиці № 2 вказує на особу, яка зображена на фото № 2, дана особа передала завернуту в поліетиленовий пакет банку з-під варення, в якій працівниками митниці було виявлено наркотичну речовину «гашиш». На фототаблиці № 3 на фото № 1 зображений ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 199-208);

постанову про передачу речових доказів на відповідальне зберігання слідчого в ОВС 2 відділення СВ УСБУ в Закарпатській області Румянцева В.Є. від 09.03.2010 року, згідно з якою постановлено передати визнаний речовим доказом особливо небезпечний наркотичний засіб - «героїн» в кількості 0,4146 г, упакований в непрозорий поліетиленовий пакет, опечатаний печаткою № 3 «Для експертиз» НДЕКЦ при ГУМВС у Львівській області на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів СВ УСБУ в Закарпатській області (т. 1, а.с. 209);

акт прийому-передачі від 09.03.2010 року, відповідно до якого слідчий в ОВС 2 відділення СВ УСБ в Закарпатській області капітан юстиції Румянцев В.Є. передав, а старший слідчий - криміналіст в ОВС СВ УСБУ в Закарпатській області капітан юстиції Герзанич Т.В. прийняв речовий доказ по кримінальній справі № 665, а саме непрозорий поліетиленовий пакет, опечатаний печаткою № 3 «Для експертиз» НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, в якому упаковано особливо небезпечний наркотичний засіб - героїн, в кількості 0,4146 г (т. 1, а.с. 210);

квитанцію про отримання наркотичних засобів № 22 від 09.03.2010 року, складену старшим слідчим - криміналістом в ОВС СВ УСБУ в Закарпатській області капітаном юстиції Герзанич Т.В. (т. 1, а.с. 211);

копію висновку експерта від 28.01.2010 року № 3/1889, згідно з яким три пресовані брикети речовини коричневого кольору неправильної форми містять тетрагідроканнабінол і є смолою канабісу (гашишем), який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Загальна маса смоли канабіс (гашишу) становить 22,878 г. В порошкоподібній речовині світло-коричневого кольору виявлено діацетилморфін (героїн), який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса діацетилморфіну (героїну) становить 0,2433 г, а домішок, які не відносяться до наркотичних речовин - 0,0182 г, 0,01 г (т. 1, а.с. 213-218);

копію постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.06.2009 року (справа № 4-789/09), згідно з якою надано дозвіл на проведення в оператора мобільного зв'язку в Україні - компанії мережі «Київстар» Львівської філії ЗАТ Київстар виїмки інформації про вхідні та вихідні з'єднання абонентів мобільного зв'язку № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 за період з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року, в друкованому та електронному вигляді. Із змісту постанови слідує, що під час допиту було встановлено, що ОСОБА_6 користувався номером мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_6, а також його батько ОСОБА_21 користується номером мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_8, його сестра ОСОБА_22 користується номером № НОМЕР_7 (т. 1, а.с. 219, 220);

матеріали виконання постанови суду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.06.2009 року (справа № 4-789/09), а саме, інформацію, надану філією ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» у м. Львові на електронному носії, яка роздрукована (т. 1, а.с. 221-225);

копію постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2009 року (справа № 4-801/09), відповідно до якої надано дозвіл на проведення у Львівській філії ВАТ «Укртелеком» виїмки інформації про вхідні та вихідні з'єднання абонентів № НОМЕР_9 та № НОМЕР_10 за період з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року, в друкованому та електронному вигляді. Із змісту постанови слідує, що під час допиту було встановлено номер колишнього службового телефону ОСОБА_6 НОМЕР_9, а також його домашній номер телефону НОМЕР_10 (т. 1, а.с. 226, 227);

матеріали виконання постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2009 року (справа № 4-801/09), надані Львівською філією ВАТ «Укртелеком», а саме роздруківок вих./вх. розмов з/на телефонний номер НОМЕР_11, при цьому повідомлено, що номер НОМЕР_12 належить оператору телекомунікацій ТОВ «Аркада-Х» (т. 1, а.с. 228-240);

матеріали виконання постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.09.2010 року (справа № 4-288/10) з компакт-диском роздрукованих розмов, надані ТОВ «Аркада-Х», а саме роздруківок вихідних та вхідних з'єднань за період 01.08.2008 року по 31.12.2008 року абонента НОМЕР_13 в друкованому та електронному вигляді (т. 1, а.с. 242-258);

копію постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2010 року (справа № 4-287/10), відповідно до якої надано дозвіл на проведення виїмки у оператора мобільної мережі «Київстар» - Львівській філії ЗАТ «Київстар», а саме роздруківок вхідних та вихідних телефонних з'єднань абонента № НОМЕР_14 за період з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року та з 1.01.2010 року по теперішній час із визначенням базових станцій, через які відбувалося з'єднання. Із змісту даної постанови слідує, що допитана як свідок ОСОБА_23 показала, що з 2005 і по теперішній час її онук ОСОБА_1 перебуває на заробітках в Іспанії і коли він збирається повернутися на територію України їй невідомо. Номер телефону, по якому можливо зв'язатися з ОСОБА_1 їй невідомий. Сама вона користується номером телефону мобільного оператора компанії «Київстар» № НОМЕР_14 (т. 2, а.с. 1);

матеріали виконання постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2010 року (справа № 4-287/10) з компакт-диском роздрукованих розмов, що надані філією ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» у м. Львові на електронному носії (компакт-диску) (т. 2, а.с. 3, 4);

копію ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2013 року (справа № 308/21564/13-к), згідно з якою надано стороні кримінального провадження - старшому слідчому в ОВС 2 відділення СВ УСБ України в Закарпатській області майору юстиції Румянцеву В.Є. тимчасовий доступ до інформації, яка зберігається у Львівській філії ПАТ «Укртелеком», а саме: про вхідні та вихідні з'єднання абонента, яким використовується номер телефону НОМЕР_15, здійснені в період з 01.11.2013 року по 06.12.2013 року в електронному та друкованому вигляді з можливістю їх вилучення. Із змісту ухвали вбачається, що допитана як свідок баба ОСОБА_1 - ОСОБА_23 показала, що її онук спільно з батьками з 2005 року знаходиться в Іспанії на заробітках. Періодично ОСОБА_1 та його мати їй телефонують на домашній номер телефону НОМЕР_15 (т. 2, а.с. 5, 6);

протокол тимчасового доступу до речей і документів від 30.12.2013 року, згідно з яким слідчим на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2013 року при ознайомленні із змістом документів встановлено інформацію про вхідні та вихідні з'єднання абонента № НОМЕР_15 (т. 2, а.с. 7-10);

матеріали виконання ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2013 року (справа № 308/21564/13-к), а саме інформацію, надану Львівською філією ПАТ «Укртелеком» про наявні вхідні та вихідні дзвінки з/на абонентського номеру НОМЕР_3 (т. 2, а.с. 11-15);

повідомлення робочого апарату Укрбюро Інтерполу МВС України від 18.09.2015 року, з якого слідує, що 15.09.2015 року з Королівства Іспанія в Україну екстрадовано громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який розшукується Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України. Того ж дня ОСОБА_1 передано до СІЗО м. Києва. Додатково надіслано довідку про строк, відбутий ОСОБА_1 у місцях позбавлення волі в Королівстві Іспанія під час екстрадиційного арешту (т. 2, а.с. 16);

повідомлення начальника департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України від 25.09.2015 року, згідно з яким у департаменті фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України розглянуто лист начальника слідчого відділу Управління служби безпеки України в Закарпатській області від 22.09.2015 року за № 58/6/3195 щодо надання суми коштів, які витрачені на процедуру екстрадиції громадянина України ОСОБА_1, та надіслано копію звіту про використання коштів на суму 36806,32 грн., який підтверджує вищезазначені витрати на проведення екстрадиції для зарахування їх до судових витрат (т. 2, а.с. 19);

повідомлення начальника Закарпатської УВП № 9 від 28.09.2015 року, згідно з яким повідомлено, що 28.09.2015 року до Закарпатської УВП № 9 ВДПтС України в Закарпатській області прибув ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2, а.с. 21).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

За приписами ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.

Аналіз зазначених та досліджених доказів дають підстави вважати суду, що жоден з вказаних доказів, запропонований стороною обвинувачення і перевірений у судовому засіданні, як окремо, так і всі в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, оскільки зазначені докази не містять фактичних даних про вчинення ним цього злочину, а саме факту умисного вчинення контрабанди особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто його переміщення через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю.

Показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 стосуються обставин вилучення наркотичного засобу 25.11.2008 року на митному пості «Тиса» Чопської митниці, що переміщувався в автомобілі «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1, при цьому, будь-яких даних про причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до незаконних операцій з наркотичним засобом зазначеними свідками суду не надано. Відтак, суд приходить до висновку про відсутність в зазначених показаннях даних, які б підтверджували вину обвинуваченого у інкримінованому йому діянні стороною обвинувачення.

Крім того, суд приходить до переконання про відсутність у показаннях свідка ОСОБА_3 даних, які б підтверджували вину ОСОБА_1 в інкримінованому йому діянні стороною обвинувачення, оскільки зазначений свідок у судовому засіданні показав, що особу, яка передавала йому посилку у м. Мадрид, в якій у подальшому було виявлено наркотичний засіб, він не знає та не пам'ятає. Свідок ОСОБА_3, після надання йому для ознайомлення протоколу пред'явлення особи для впізнання від 19.07.2009 року, згідно з яким під час досудового слідства на фототаблиці № 3 він вказав на особу, що зображена на фотокартці № 1 (ОСОБА_1), у судовому засіданні пояснив, що на вказаних фотографіях не знає жодної особи та не може категорично ствердити, що посилку з наркотичним засобом у м. Мадрид йому передавав саме обвинувачений ОСОБА_1

Представлені стороною обвинувачення докази, а саме, дані протоколу огляду місця події від 25.11.2008 року, журналу отримання посилок, протоколу огляду документів від 26.11.2008 року, протоколу про порушення митних правил № 1141/30502/08 від 25.11.2008 року, митних декларацій від 25.11.2008 року на ім'я ОСОБА_15 та ОСОБА_4, висновку експерта з дослідження матеріалів, речовин і виробів відділу спеціальних видів дослідження НДЕКЦ при ГУМВС України в Закарпатській області від 25.11.2008 року № 2147 та висновку експерта від 28.01.2010 року № 3/1889, лише підтверджують факт вчинення контрабанди особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надіслання посилки через перевізника з Іспанії в Україну, проте, не вказують на причетність до цього злочину саме обвинуваченого ОСОБА_1

Постанови та ухвали суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області не є доказами та процесуальними джерелами доказів у розумінні приписів ст. 84 КПК України, і не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Інші надані стороною обвинувачення докази, в тому числі інформація, що була отримана від операторів телекомунікації та мобільного зв'язку на виконання постанов та ухвал слідчих суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, не підтверджують існування або відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, зокрема, причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому злочину, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження (ст. ст. 85, 91 КПК України), а тому суд визнає їх неналежними.

Сам факт проживання обвинуваченого в Іспанії на момент вчинення інкримінованого йому злочину за пред'явленим обвинуваченням, іноземного походження наркотичного засобу, не доведене під час судового розгляду припущення сторони обвинувачення щодо зв'язку ОСОБА_1 із особою на ім'я «ОСОБА_6», який, за твердженням сторони обвинувачення, був отримувачем посилки з наркотичним засобом у м. Львові, жодним чином не може тлумачитися судом як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні контрабанди наркотичного засобу.

Обвинувачений ОСОБА_1 категорично заперечив свою причетність до факту контрабанди особливо небезпечного наркотичного засобу, а стороною обвинувачення не наведено і не надано жодних достовірних доказів, які б підтверджували пред'явлене обвинувачення за ч. 2 ст. 305 КК України. Такі його твердження стороною обвинувачення не спростовано.

При цьому, свідок сторони захисту - ОСОБА_24, яка є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_1, у судовому засіданні ствердила, що її син приїхав до неї в Іспанію, де вона проживала. У 2008 році син повністю весь час проживав разом з нею, ніде з місця проживання не відлучався, оскільки відстань з міста в Іспанії, де вони проживали, до м. Мадрид становила приблизно 450 км. На той момент, коли інкримінується її синові злочин, він не мав свого транспортного засобу. Друзів у м. Мадрид він не мав та не спілкувався. Єдине місто, куди вони відправляли посилки на територію України, було м. Львів, де постійно проживала та проживає її донька. З ніякими друзями на той період її син не спілкувався. Її син ніколи не вживав наркотичних речовин в Іспанії. Повідомила, що син приїхав у Іспанію у 2001 році та спочатку працював по контракту на роботі та до автомобільної аварії за його участі, яка мала місце на початку літа 2008 року. Після аварії син розбив автомобіль, почував себе погано і не міг працювати. У листопаді 2008 року її син знаходився вдома, не працював, проживав з нею у квартирі, де у подальшому був затриманий поліцією. У проміжок вказаного часу син не виїжджав з місця їхнього проживання. Посилки до м. Львова її доньці вони відправляли кожні три-чотири місяці. Передача посилок здійснювалася з м. Оріуела, де вони проживали. У 2008 році її син користувався телефоном з номером НОМЕР_16 (без коду), 0038 - код при телефонуванні з Іспанії, а якщо телефонувати в Іспанію - 0034. Вказаним номером він користувався у період з 2001 року по 2014 року. У 2013-2014 році її син виїжджав до громадянської дружини в Іспанії. Про те, що її син перебував в розшуку їй не було відомо, і про те, що він перебуває у розшуку, вона дізналася лише після того, коли його затримали, і протягом десяти днів сина екстрадували на територію України.

Зазначені показання свідка ОСОБА_24 узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 та підстав визнавати їх недопустимим доказом суд не вбачає.

Що стосується долученого за клопотанням прокурора до матеріалів кримінального провадження під час судового розгляду та дослідженого судом компакт-диску із показаннями допиту свідка ОСОБА_6, наданими останнім під час досудового слідства, суд констатує наступне.

За приписами ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_6 під час судового розгляду даного кримінального провадження судом не допитувався, і, як повідомила сторона обвинувачення, наразі допит вказаної особи є неможливим у зв'язку із її смертю.

При цьому, під час судового розгляду даного кримінального провадження стороною захисту наголошувалося на тому, що на стадії досудового розслідування сторона захисту була позбавлена можливості допитати свідка ОСОБА_6

У контексті права на справедливий суд підпункт «d» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, визначає право кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення щонайменше допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення. Разом з тим, у ст. 4 Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР застережено, що Україна повністю визнає на своїй території дію підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо права підсудного на виклик і допит свідків (статті 263 і 303 Кримінально-процесуального кодексу України), а щодо права підозрюваного і обвинуваченого - лише в частині права заявляти клопотання про виклик і допит свідків та проведення з ними очної ставки відповідно до статей 43, 43-1 і 142 зазначеного Кодексу.

Фактично, як вбачається з наданих стороною обвинувачення доказів по суті обвинувачення саме ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, ґрунтується виключно на показах ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування в якості свідка, та показаннях останнього, відображених в протоколі допиту та компакт-диску із показаннями його допиту, що є вирішальними у даному кримінальному провадженні. Оскільки, згідно з вимогами ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому показання, надані ОСОБА_6 на досудовому слідстві, суд, керуючись вимогами процесуального законодавства, до уваги не бере та відкидає як недопустимі.

При цьому, у суду відсутні механізми для застосування врівноважувальних заходів, щоб дозволити справедливо і належно оцінити надійність вищенаведеного доказу, що не був перевірений, а відтак відсутність у обвинуваченого та його захисника можливості допитати свідка ОСОБА_6 на будь-якому етапі провадження обумовить несправедливість судового процесу в цілому.

Водночас, можливість використання у суді наданих раніше показань оцінив Європейський Суд з прав людини у рішеннях від 15.12.2015 у справі «Schatschaschwili v. Germany» (№ 9154/10); від 11.12.2018 року у справі «Dimovic and Others v. Serbia» (№ 7203/12). Зокрема, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі № 7203/12, посилаючись на статтю 6 § 1 і 3 (d) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заявники скаржилися на порушення права на справедливий судовий розгляд та права на допит свідків. Зокрема вони стверджували, що їх засудження було засноване виключно або переважно на підставі заяви особи, яку вони не мали можливості допитати. Також у рішенні зазначено, що вжиті врівноважувальні заходи були недостатніми для забезпечення справедливої та належної оцінки достовірності неперевірених доказів.

Суд у рішенні від 11.12.2018 року (§ 54) наголосив на загальних принципах щодо свідків, які відсутні, серед яких прийняття в якості доказу заяв свідків, що відсутні, призводить до потенційного недоліку для підсудного, який у кримінальному процесі повинен мати ефективну можливість оскаржити докази проти нього: перевірити правдивість і достовірність доказів, наданих свідками, шляхом їх огляду в його присутності, в той час, коли свідок виступав із заявою, або на інших стадіях розгляду; відповідно до «єдиного чи вирішального правила», якщо засудження обвинуваченого виключно або головним чином базується на доказах, наданих свідками, яких обвинувачений не може допитати на будь-якому етапі провадження, його права на захист необґрунтовано обмежені.

Європейський Суд з прав людини у даному рішенні констатував факт порушення Конвенції стосовно особи, обвинувачення якої базувалася виключно на показаннях померлого свідка і відмовив у захисті за статтею 6 Конвенції заявнику, чия вина була доведена іншими доказами.

Разом з тим, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 16.03.2017 року у справі № 5-364кс16, не відкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. Водночас відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

При цьому, суд зауважив, що чинний КПК України не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який, згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК України, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.

Частина 12 ст. 290 КПК України фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов'язку щодо відкриття матеріалів. Вона полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, не відкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їхню доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.

З матеріалів кримінального провадження, зокрема реєстру матеріалів досудового розслідування, вбачається, що на момент відкриття слідчим матеріалів досудового розслідування, що не оспорюється прокурором, стороні захисту не надавався для ознайомлення зазначений компакт-диск із показаннями допиту свідка ОСОБА_6

Таким чином, оскільки сторона кримінального провадження не здійснила належним чином відкриття матеріалів іншій стороні, суд не має права допустити відомості, що містяться на зазначеному компакт-диску із показаннями допиту свідка ОСОБА_6, як докази безпосередньо під час судового провадження, а тому суд визнає їх недопустимим доказом.

Допитати безпосередньо свідка сторони обвинувачення ОСОБА_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_4, не виявилося можливим, оскільки стороною обвинувачення прибуття даного свідка у судові засідання не було забезпечено, незважаючи на те, що суд сприяв стороні обвинувачення в цьому, а саме надісланням повісток про виклик до суду, неодноразовий привід вказаного свідка, постановлення ухвал про здійснення судового розгляду в дистанційному режимі відеоконференції між Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області та Шевченківським районним судом м. Львова за участю свідка ОСОБА_4, а також відкладення судових засідань.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_1 стороною обвинувачення не представлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, а також п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд, з огляду на вимоги принципу безпосередності, позбавлений можливості давати оцінку іншим фактичним даним, які можливо і одержані органом досудового розслідування, проте не були предметом дослідження судом.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів, які б підтверджували вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, обвинуваченим ОСОБА_1

Відповідно до положень ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначена норма кримінального процесуального закону повністю узгоджується із вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, у рішенні «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» від 06.12.1988 року (справа № 10590/83) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.» (§ 77). При цьому, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Це означає, що суд може постановити обвинувальний вирок лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію щодо «поза розумним сумнівом» є підставою для виправдувального вироку.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський Суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20.03.2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08.02.1996 року.

Згідно з ч. 3 ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

В силу приписів ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За урахуванням наведених обставини суд приходить до переконання про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, обвинуваченим ОСОБА_1, а відтак, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України його необхідно визнати невинуватими у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та виправдати.

При цьому, суд приймає до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження перебувало на розгляді в суді досить тривалий час (більше трьох років) і сторона обвинувачення мала можливість надати відповідні докази на підтвердження пред'явленого обвинувачення або ж відмовитися від нього, проте цього не зробила.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.09.2015 року (справа № 308/12097/15-к) було обрано у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави 70000 грн. Ухвалами суду під час судового розгляду обвинуваченому було продовжено строк тримання під вартою. 29.04.2016 року ОСОБА_1 звільнено із Закарпатської УВП № 9 згідно з ухвалою слідчого судді від 30.09.2015 року під заставу 70000 грн.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - заставу, а після набрання вироком законної сили грошову заставу в сумі 70000 грн. повернути заставодавцю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Беручи до уваги, що судом ухвалюється виправдувальний вирок, то процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.

Питання щодо речового доказу вирішується судом у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 368-370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати невинуватим у пред'явленому обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, і виправдати у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - заставу, а після набрання вироком законної сили грошову заставу в сумі 70000 (сімдесят тисяч) гривень - повернути заставодавцю.

Речовий доказ: особливо небезпечний наркотичний засіб - «героїн» в кількості 0,4146 г, що упакований в непрозорий поліетиленовий пакет, опечатаний печаткою № 3 «Для експертиз» НДЕКЦ при ГУМВС у Львівській області, який передано на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів СВ УСБУ в Закарпатській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча О.М. Світлик