Рішення № 79118057, 10.01.2019, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/4619/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Овруцької міської ради про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту належності державних актів на право власності на землю та визнання права власності на земельні ділянки , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду і просять встановити факти: прийняття спадщини ОСОБА_3, яка померла 03.12.2007, після смерті ОСОБА_4, яка померла 16.04.1998; належності їх бабі – ОСОБА_4, державних актів серії ЖТ №057962 та серії ЖТ №057961, виданих 30.01.2003 на ім’я ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Овруцької райдержадміністрації від 15.01.2003 за №17, на земельні ділянки площею 0,6307 га та площею 2,1771 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Підрудянської сільської ради Овруцького району, кадастрові номери 1824286000:04:000:0538 і 1824286000:04:000:0345; а також визнати за ними право власності на вищезазначені земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по 1/2 частині кожному, мотивуючи тим, що 16.04.1998 померла їх баба – ОСОБА_4. Спадщину після її смерті прийняла її донька, а їх мати – ОСОБА_3, яка юридично не оформила своїх спадкових прав. Померла ОСОБА_3 03.12.2007. Вони є спадкоємцями за законом після смерті матері, так як в установлений законом строк звернулися з заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Однак, оформити спадщину на земельні ділянки вони не можуть, так як державні акти на право власності на земельні ділянки були видані після смерті ОСОБА_4. Крім того, не доведено факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті її матері – ОСОБА_4. Також не доведено факту належності державних актів померлій бабі, тому що в державних актах її ім’я зазначено «Дарія», а в свідоцтві про смерть – «Дар’я».

Позивачі в судове засідання не з’явилися, але надали заяву, в якій просять справу слухати у їх відсутність. Позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але надіслали лист, в якому просять справу розглядати у відсутності їх представника. Щодо задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов слід задовольнити з наступних підстав.

ОСОБА_4 померла 16.04.1998, а ОСОБА_3 померла 03.12.2007, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть серії І-ТП №279677 від 16.04.1998 та серії І-ТП №089231 від 21.03.2008.

В державних актах на право власності на земельні ділянки серії ЖТ №057962 та серії ЖТ №057961, виданих 30.01.2003, ім’я баби позивачів зазначено «Дарія», а не «Дар’я», що підтверджується копіями вказаних актів.

З листа відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №Ш-1370/0-0.29-1434/138-18 від 14.11.2018 вбачається, що позивачам відмовлено внести виправлення в державні акти в частині зазначення імені їх баби.

Копія посвідки про народження №1205455 свідчить, що ОСОБА_5 (в посвідці ОСОБА_6) народилася в 1937 році. Її матір’ю зазначена ОСОБА_7 Илливна (так в посвідці).

З довідки виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області №10-303 від 16.04.2018 вбачається, що ОСОБА_4 дійсно проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 по день смерті – 16.04.1998.

На день її смерті відкрилася спадщина на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,6307 га та площею 2,1771 га, які розташовані на території Підрудянської сільської ради Овруцького району, про що свідчать копії державних актів серії ЖТ №057962 та серії ЖТ №057961, виданих 30.01.2003.

Факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті матері, відповідно до положень ст. 549 ЦК України (1963 року), підтверджує довідка виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області №10-10 від 04.01.2019, згідно якої ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті матері – ОСОБА_4, вступивши у володіння та користування спадковим майном, так як зробила поточний ремонт в будинку померлої, обробляла земельну ділянку та користувалася речами домашнього вжитку.

У суду не має підстав не довіряти вказаним документам, а тому суд приходить до висновку, що розбіжності в написанні імені матері спадкодавця – ОСОБА_4, пов’язані з допущенням помилки при оформленні документів та вважає факт належності зазначених державних актів ОСОБА_4, а також факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті останньої - доведеними.

Встановлення фактів прийняття спадщини та належності правовстановлюючих документів позивачам необхідно для оформлення права на спадщину.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельні ділянки, які вона успадкувала після смерті матері, а саме: на земельні ділянки площею 0,6307 га та площею 2,1771 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Підрудянської сільської ради Овруцького району.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Позивачі є дітьми ОСОБА_3 та спадкоємцями за законом 1-ї черги. Вони є такими, що прийняли спадщину по 1/2 частці, так як у встановлений законом шестимісячний строк звернулися з заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину не має. Однак, в нотаріальній конторі, куди вони звернулися за оформленням права на спадщину на зазначені земельні ділянки, їм було відмовлено, оскільки, державні акти на право власності на земельні ділянки були видані після смерті ОСОБА_4.

Вказані обставини підтверджуються копіями: свідоцтв про народження серії ІІ-УР №423741 від 10.01.1962 і серії І-УР №192503 від 26.05.1960, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 31.10.2018, державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЖТ №057962 та серії ЖТ №057961, постановами про відмову у вчиненні нотаріальних дій №№1849/02-31 і 1850/02-31 від 06.09.2018 та повідомленням Овруцької ДНК №5529/01-16 від 22.12.2018.

Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об’єктів нерухомого майна, а саме, щодо земельних ділянок кадастрові номери 1824286000:04:000:0538 і 1824286000:04:000:0345; та інформація з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна свідчать, що у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, в Державному реєстрі іпотек, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відомості відсутні.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), тобто права та обов’язки власника ( спадкодавця) переходять до позивача (спадкоємця), а тому слід визнати за позивачем право власності на вищевказане спадкове майно.

Згідно зі ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розділив спадщину між ними.

Таким чином, за позивачами слід визнати право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали ОСОБА_4, в рівних частинах, тобто по 1/2 частині.

Позивачами сплачено судовий збір в сумі 2114 грн.40 коп. в доход держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 200, 206, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_4, яка померла 16.04.1998, державних актів серії ЖТ №057962 та серії ЖТ №057961, виданих 30.01.2003 на ім’я ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Овруцької райдержадміністрації від 15.01.2003 за №17, на земельні ділянки площею 0,6307 га та площею 2,1771 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Підрудянської сільської ради Овруцького району, кадастрові номери 1824286000:04:000:0538 і 1824286000:04:000:0345.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3, яка померла 03.12.2007, після смерті ОСОБА_4, яка померла 16.04.1998.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 0,6307 га, кадастровий номер 1824286000:04:000:0538 та площею 2,1771 га, кадастровий номер 1824286000:04:000:0345, які розташовані на території Підрудянської сільської ради Овруцького району, і належали ОСОБА_4 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЖТ №057962 та серії ЖТ №057961, виданих 30.01.2003 на підставі розпорядження голови Овруцької райдержадміністрації №17 від 15.01.2003, по 1/2 частині кожному.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_8