Рішення № 79117687, 10.01.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/7235/18

2/303/238/19

номер рядка стат. звіту – 4

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2019 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючої – судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Орган опіки та піклування Мукачівського міськвиконкому про виділ частки у спільному сумісному майні , -

В С Т А Н О В И В :

21 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить суд встановити, що розмір часток ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 станом на 22 жовтня 2018 року – на час смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, складав по 1/6 частині.

Позовні вимоги мотивує тим, що вищевказана квартира належить позивачу, її померлому чоловіку ОСОБА_3, сину позивача - ОСОБА_3, невістці – ОСОБА_4 та внучкам ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, відповідно до Свідоцтва про право власності від 01.07.2013 року виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради.

22.10.2018 року чоловік позивача – ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрилася спадщина на 1/6 частину вищевказаної квартири. Заповіту на випадок смерті ОСОБА_3 не залишив, а тому спадкоємцями першої черги є позивач та її син. Під час приватизації квартири між учасниками приватизації не виникало спору про долі у приватизованому житлі, а також договору про встановлення часток приватизованого житла не було укладено, вважається що часток є рівними. У зв’язку з тим, що частки співвласників в спірній квартирі не було визначено то на даний час належно оформити свої спадкові права немає можливості.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, натомість подала заяву про розгляд справи без її участі, при цьому позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся належним чином. Від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнають в повному обсязі, не заперечують щодо задоволення позову.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Мукачівського міськвиконкому в судове засідання не з’явився. Подали до суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та померлому ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2, яка складається з 3 (трьох) кімнат, загальною площею 67.8 кв.м, житловою площею 41 кв.м., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 7271893 від 30.07.2013 року (а.с.13-15) та довідкою КП «Мукачівське МБТІ та ЕО» № 1949 від 14.11.2018 року (а.с.16).

За змістом ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. За приписами ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Визнання права та зміна правовідношення є встановленими ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконуються за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна.

У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлюючих документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлюючих документів. Право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлюючих документах розміри часток співвласників на об'єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.

Пунктом 3.3 вказаної Інструкції встановлено, що за відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку.

Провести розрахунок часток у спільній власності, а саме: квартирі АДРЕСА_1, на даний час не є можливим, оскільки для цього необхідно подати заяви всіх співвласників, а як вбачається з матеріалів справи, один із співвласників – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 22.10.2018 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ФМ № 253690 від 22.10.2018 року (а.с.12).

Відповідно до ст. 357 ЦК України, частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 355, ч. 1 ст. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Позивач посилається на ту обставину, що через не визначеність розміру частки померлого у спірній квартирі, вона не може належним чином оформити свої спадкові права, на спадщину яка відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_3

Крім позивача спадкоємцем першої черги являється син позивача, відповідач по справі ОСОБА_3

Чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки. Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об'єктом спадкування. Проте не всі співвласники мають право у безспірному нотаріальному порядку оформити свідоцтво про право на частку. Таким правом з усіх можливих учасників спільної сумісної власності згідно Закону України «Про нотаріат», Наказом Мінюсту «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, наділений лише другий з подружжя. Для цього нотаріус за місцем відкриття спадщини за заявою другого з подружжя, який пережив, видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя за правилами ст. 71 Закону України «Про нотаріат». Разом з тим, видачу нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак слід припустити, що для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, крім подружжя, справа про визначення належної йому частки вирішуватиметься в суді.

Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яким відповідно до ст. 1216 ЦК України, є перехід права та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та обтяжень здійснюється на підставі рішень судів, які набрали законної сили.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав (пункт 17), розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII"Про приватизацію державного житлового фонду").

Таким чином, враховуючи, що будь-якої домовленості між співвласниками щодо розміру їх часток не було, що співвласник спірної квартири ОСОБА_3 помер, враховуючи презумпцію рівності часток, суд вважає, що частка кожного співвласника у спільній сумісній власності на спірну квартиру є рівною і становить по 1/6 частці. При цьому в судовому засіданні не було встановлено існування обставин, які б могли бути підставою для збільшена або зменшена часток співвласників спірної квартири.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх обґрунтованими і доведеними, а також такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Вимоги про стягнення судових витрат позивачем не ставилося, а отже такі слід віднести за її рахунок.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 430 ЦПК України, ст. ст. 16, 328, 368, 370, 372, 1216, 1218, 1296 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Орган опіки та піклування Мукачівського міськвиконкому про виділ частки у спільному сумісному майні – задовольнити.

Встановити, що розмір часток ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 станом на 22 жовтня 2018 року – на час смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, складав по 1/6 частині.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканка АДРЕСА_3, РНОКПП – НОМЕР_1.

Відповідач 1: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований – АДРЕСА_3, РНОКПП - НОМЕР_2.

Відповідач 2: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована – АДРЕСА_3, РНОКПП - НОМЕР_3.

Відповідач 3: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована – АДРЕСА_3, РНОКПП - НОМЕР_4.

Відповідач 4: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована – АДРЕСА_3, РНОКПП - НОМЕР_5.

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м.Мукачево, вул.Штефана Августина, 21, код ЄДРПОУ - 04053789.

Повний текст рішення складено 10 січня 2019 року.

Головуюча Курах Л.В.