Рішення № 79117254, 10.01.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/2965/18

Справа № 2/243/92/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючий суддя Пронін С.Г.

за участю

секретарів Плаксіної Є.В., Головкіної Н.А., Маслової К.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення додаткових витрат на дитину, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги наступним. Вона та відповідач по справі ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4, яка народилася 19 грудня 2003 року під час перебування сторін у шлюбі. Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати разом з позивачем та знаходиться на її утриманні, з відповідача ж рішенням суду стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/5 частки його доходів. В той же час позивач зазначає, що ОСОБА_4 перебуває на диспансерному обліку у кардіолога, ендокринолога, отоларинголога, ортопеда, кардіоревматолога, стоматолога та потребує курортно-санаторного лікування кардіологічного або ортопедичного профілю. Натомість мінімальна вартість відповідної путівки складає 3 700 грн., а витрати на обстеження дитини, придбання ліків, спеціального взуття та навчання англійській мові за період з 2012 року по 12 березня 2018 року склали 26 545 грн. 89 коп. ОСОБА_1 зазначає, що оскільки відповідач добровільно відмовляється нести додаткові витрати на утримання дитини, вона, керуючись ст.ст. 141, 185 СК України, просить суд її позовні вимоги задовольнити та стягнути зі ОСОБА_3 половину витрат, понесених нею та які вона планує понести на оздоровлення та розвиток здібностей дитини, що становить 15 122 грн. 94 коп.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат ОСОБА_2, що діє на підставі ордеру серії АА № 079748 від 12 квітня 2018 року, в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що стаття 185 СК України визначає додатковими витратами на дитину витрати, викликані особливими обставинами, зокрема необхідністю розвитку здібностей дитини, її талантів, а також хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом. Натомість документи, долучені позивачем до свого позову, на підтвердження витрат на лікування дитини у приватних лікарів-стоматологів, по-перше, не доводять, що такі витрати були понесені саме позивачем, а по-друге, свідчать про здійснення ОСОБА_4 саме косметичних, а не невідкладних медичних процедур, оскільки вони не стосуються лікування будь-якого хронічного захворювання. Крім того, ОСОБА_3 зазначає, що розмір аліментів, які з нього стягуються за рішенням суду дозволяє надавати їх спільній з позивачем доньці усі необхідні медичні послуги у лікаря-стоматолога, а тому витрати на оплату вищевказаних послуг у лікарів-стоматологів у загальній сумі 22 150 грн. є безпідставними. Що стосується придбання позивачем у грудні 2017 року жіночих зимових чобіт «Роста» вартістю 1 230 грн., відповідач зазначає, що оскільки рекомендації щодо їх придбання лікар-ортопед не надавав, то відтак витрати на їх купівлю не відносяться до додаткових витрат у розумінні ст. 185 СК України. Щодо наданої ОСОБА_1 роздруківки сторінки з мережі Інтернет із зазначенням у ній вартості санаторно-курортного лікування у розмірі 3 700 грн., ОСОБА_3 зазначає, що вона не є допустимим і належним доказом на підтвердження додаткових витрат у розумінні ЦПК України, адже у ній не містить жодної інформації щодо санаторію, місця його розташування, видів санаторних послуг, умов надання таких послуг тощо. Відповідач, до того ж, зазначає, що з медичної картки його дитини вбачається, що хвороби, на які вона хворіла, є звичайними дитячими хворобами та не мають характер тяжких, хронічних та тривалих. Поряд з цим, ОСОБА_3 вказує, що він окрім сплати аліментів на утримання ОСОБА_4, утримує свою

непрацездатну дружину ОСОБА_5, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, малолітню дитину ОСОБА_6, а також свого непрацездатного батька – ОСОБА_7 та непрацездатну мати ОСОБА_5 – ОСОБА_8 За таких обставин ОСОБА_3 не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині витрат на послуги лікарів-стоматологів у сумі 21 650 грн. та 500 грн., купівлю жіночих зимових чобіт «Роста» вартістю 1 230 грн., оплату послуг з навчання дитини у квітні і травні 2013 року англійській мові на загальну суму 160 грн. – по 80 грн. за кожен місяць, оплату оглядів дитини лікарем-педіатром 08 лютого 2014 року й 13 лютого 2014 року на загальну суму 140 грн. – по 70 грн. за кожен огляд, а також придбання дитині санаторно-курортної путівки вартістю 3 700 грн. та погоджується із додатковими витратами на дитину у загальній сумі 2 865 грн. 89 коп., здійсненими позивачем на придбання ОСОБА_4 медичних препаратів, і згоден відшкодувати ОСОБА_1 їх половину, що становить 1 432 грн. 95 коп.; в іншій частині ОСОБА_3 позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у їх задоволенні.

Суд, вислухавши учасників судового засідання, а також дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Із свідоцтва про народження серії І-НО № 466626, виданого повторно 18 липня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слов’янському району Слов’янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, слідує, що позивач по справі ОСОБА_1 та відповідач по справі ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

16 липня 2012 року на підставі рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області, ухваленого 05 липня 2012 року, шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було розірвано.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2012 року, ухваленим у справі № 2/0544/2204/2012, яке набуло законної сили 21 вересня 2012 року, зі ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), який було зменшено рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області, ухваленим 11 листопада 2015 року у справі № 243/9591/15-ц, яке набуло законної сили 24 листопада 2015 року, до 1/5 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

В той же, час окрім стягнення аліментів на утримання дитини Сімейний кодекс України передбачає й обов’язкову участь батьків у додаткових витратах на дитину.

Частиною першою статті 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Так, аналіз даної норми закону, а також положень, закріплених у ст.ст. 180, 181 СК України, дає підстави для висновку, що додаткові витрати за своєю природою не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини, адже для того, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови життя дитині законодавством передбачено сплату їй батьками саме аліментів, натомість додаткові витрати можуть мати місце поруч зі сплатою аліментів за наявності відповідних особливих обставин.

Таким чином, стаття 185 СК України стосується саме особливих обставин, приблизний перелік яких наведений у ній. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

З правової позиції, викладеної у Постанові ОСОБА_10 у цивільних справах Верховного Суду України, ухваленої 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17, слідує, що такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку, а визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду.

Отже сплата аліментів та сплата додаткових витрат на утримання дитини не замінює собою й не виключають одна одну, вказані виплати, хоча й передбачені законодавством для утримання дитини, мають різне цільове призначення.

Крім того, у правовій позиції, викладеній у Постанові ОСОБА_10 у цивільних справах Верховного Суду України, ухваленої 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17, також вказано, що ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини, а наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

Так, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача половини вартості придбаних ОСОБА_1 дитині 17 грудня 2017 року жіночих зимових чобіт «Роста», вартість яких входить до суми витрат, визначеної позивачем у своєму позові розміром 26 545 грн. 89 коп., суд виходить з наступного.

З товарного чеку № 112 від 17 грудня 2017 року (а.с. 35) вбачається, що 17 грудня 2017 року були придбані жіночі зимові чоботи «Роста» вартістю 1 230 грн.

Поряд з цим, ані з даного товарного чеку, ані з доказів, долучених позивачем до своєї позовної заяви, не слідує, що придбання цих зимових чобіт зумовлено не звичайною потребою дитини у зимовому взутті, а будь-якими особливими обставинами, зокрема станом здоров’я дитини або творчими чи спортивними здібностями дитини, у зв’язку з чим вона потребує саме цих зимових чобіт. В той же час, задля забезпечення звичайних щоденних потреб дитини відповідного віку, в тому числі, у одязі та взутті, які відповідають певному сезону, законодавством передбачено сплату їй її батьками саме аліментів.

За таких обставин суд погоджується з позицією відповідача, що придбання вищезазначених чобіт «Роста» не відноситься до додаткових витрат у розумінні ст. 185 СК України, та частина їх вартості має бути покрита саме з аліментів, які ОСОБА_3, як вбачається з довідки № 01/10-784, виданої 23 липня 2018 року Комунальним лікувально-профілактичним закладом «Міська клінічна лікарня м. Слов’янська», регулярно сплачує на утримання ОСОБА_4, а тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення зі ОСОБА_3 витрат на послуги лікаря-стоматолога у розмірі 500 грн., які заперечує у своєму відзиві відповідач, суд керується наступним.

Згідно товарного чеку № 36 від 29 грудня 2017 року вартість проведеної лікарем ОСОБА_11 комп’ютерної томографії двох щелепів становить 500 грн.

В той же час, у наведеному товарному чеку не зазначено особу, якій було проведено вказану комп’ютерну томографію, а ОСОБА_1 не надала суду жодного документу, який би свідчив, що проведення цієї процедури потребувала саме ОСОБА_4

Так, згідно висновку № 577/11, наданого 23 жовтня 2015 року Комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Слов’янська», ОСОБА_4 має діагноз вегетативна дисфукція з цефолгіями, егофагіт, рефлюксгастрит, бульби, сколіоз І ступеню, а з довідки, виданої 19 листопада 2013 року Комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Слов’янська», слідує, що загострення цефолгії за церебральним типом пов’язано зі стресовим станом.

Тобто вказані медичні документи свідчать про наявність у дитини хвороб, не пов’язаних із захворюванням зубів, а відтак, враховуючи недоведеність позивачем проведення комп’ютерної томографії двох щелепів саме ОСОБА_4, суд приходить до переконання, що і в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача витрат на послуги лікаря-стоматолога у розмірі 21 650 грн., які також заперечує у своєму відзиві відповідач, суд виходить з такого.

З довідки, виданої 30 січня 2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12, яка має ліцензію на надання відповідних медичних послуг серії АЕ № 196801, видану 12 березня 2013 року Міністерством охорони здоров’я України, вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на плановому лікуванні у лікаря-стоматолога ОСОБА_12; загальна вартість лікування становить 21 650 грн., з яких лікування карієсу коштує 950 грн., відбитки двох щелепів – 400 грн., а лікування брекет системою – 20 300 грн.

Разом з тим, з позивачем не наведено жодного доводу щодо обрання послуг не міської стоматологічної поліклініки, а послуг саме приватного лікаря-стоматолога та не обґрунтовано обрання послуг, зазначених у вищенаведеній довідці, саме цієї цінової категорії. До того ж, вищевказана довідка не містить жодних відомостей ані щодо використаних лікарем-стоматологом матеріалів, ані щодо конкретних маніпуляцій, проведених лікарем-стоматологом, які у своїй сукупності визначають саме таку вартість лікування, яка зазначена у довідці. Крім того, ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що дитина дійсно за станом свого здоров’я станом на січень 2018 року терміново потребувала лікування брекет системою.

Таким чином, суд приходить до переконання про недоведеність позивачем виправданості витрат позивача на лікування дитини у приватного лікаря-стоматолога та погоджується з доводами ОСОБА_3 в частині недоведеності ОСОБА_1 обставин, що лікування зубів дитини брекет системою, задля якого й було зроблено відповідні відтиски щелепів, зумовлено необхідністю запобігти захворюванню або вилікувати від вже існуючої хвороби ОСОБА_4, а не направлено на досягнення певного косметичного ефекту, у зв’язку з чим в частині компенсації відповідачем позивачу половини вартості послуг лікаря-стоматолога, загальна вартість яких становить 21 650 грн.

Що стосується стягнення з відповідача частини вартості послуг з навчання ОСОБА_4 у квітні і травні 2013 року англійській мові, то суд у цій частині виходить з того, що витрати, пов’язані із вивченням дитиною англійської мови викликані необхідністю розвитку її здібностей, що прямо визначено ч. 1 ст. 185 СК України як додаткові витрати на дитину.

Так, у квитанціях, долучених позивачем до своєї позовної заяви, зазначено, що ЦОМ «Лидер»

24 квітня 2013 року та 23 травня 2013 року від ОСОБА_13 прийняв оплату за навчання англійській мові у сумі по 80 грн., а всього – 160 грн.

В той же час суд погоджується з доводами ОСОБА_3 щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині в зв’язку з тим, що на цих квитанціях відсутні усі необхідні реквізити, що підтверджують, по-перше, навчання саме ОСОБА_4 та саме англійській мові, та, по-друге, сплату позивачем за навчання загальної суми 160 грн., оскільки квитанції заповнені рукописним текстом, а єдиною вказівкою на оплату цих послуг є відбиток штампу «оплачено», який не містить у собі будь-якої ідентифікуючої ознаки саме ЦОМ «Лидер», що давала б змогу встановити, що даний відбиток був зроблений дійсно працівником даного закладу, а не будь-якою іншою особою. Крім того, в судовому засіданні позивач пояснила, що дитина відвідала лише одне заняття з англійської мови, що не свідчить про розвиток лінгвістичних здібностей дитини.

Таким чином, у цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню також не підлягають.

Вирішуючи питання щодо стягнення зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частини витрат на оплату оглядів 08 лютого 2014 року й 13 лютого 2014 року дитини лікарем-педіатром на загальну суму 140 грн. – по 70 грн. за кожен огляд, суд виходить з того, що у жодній з довідок фізичної особи-підприємця – ОСОБА_14 (а.с. 30-31), долучених позивачем до своєї позовної заяви, не вказано пацієнта, стосовно якого були проведені такі огляди, та вказано лише, що огляди були здійснені лікарем-педіатром без зазначення характеру такого огляду, що унеможливлює віднесення витрат, пов’язаних з такими оглядами, виключно на рахунок додаткових витрат на дитину, оскільки медичні огляди можуть бути як пов’язаними з наявністю певних захворювань у дитини, так і бути періодичними профілактичними оглядами. До того ж, ОСОБА_1 в судовому засіданні не надала жодного доказу на підтвердження необхідності проведення відповідних оглядів саме приватним лікарем-педіатром, а не лікарем тієї поліклініки, на обліку у якій перебуває дитина.

Отже приймаючи до уваги недоведеність позивачем ані факту огляду саме ОСОБА_4 лікарем-педіатром, ані зумовленості вищевказаних оглядів особливими обставинами, суд приходить до переконання про необхідність відмови позивачу і в цій частині позовних вимог.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача половини вартості ще не придбаної позивачем курортно-санаторної путівки, то суд при вирішенні цього питання керується таким.

Частиною другою статті 185 СК України передбачено, що додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

З довідки Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Слов’янська» № 01-27/18 від 12 лютого 2018 року вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, спостерігається в амбулаторії № 7 м. Слов’янська з 13 листопада 2013 року та потребує санаторно-курортного лікування кардіологічного або ортопедичного профілю.

ОСОБА_1 у своїй позовній заяві зазначає, що вартість путівки до санаторію, де надають відповідні медичні та оздоровчі послуги, становить 3 700 грн. та на підтвердження цього долучає до свого позову роздруківку з мережі Інтернет (а.с. 44).

В той же час, суд, при оцінці вказаної роздруківки, погоджується з доводами ОСОБА_3 щодо її неналежності в розумінні ст. 77 ЦПК України у якості доказу на підтвердження того, що вартість відповідної путівки, необхідної для оздоровлення ОСОБА_4 становить саме 3 700 грн. Так, із цієї роздруківки, по-перше, не вбачається, які саме послуги надає кожен з санаторіїв, по-друге, запит, за яким сформований список санаторіїв на інтернет-сторінці вказаний як «санаторії і ціни», тобто користувач інтернет-мережі не шукав чітко визначений санаторій або чітко визначений спектр медичних послуг, необхідний пацієнту для оздоровлення, а шукав вартість санаторіїв взагалі, та по-третє, вартість, яку зазначає позивач у своєму позові, вказана лише як початкова ціна путівок у санаторії, сайт якого розміщено першим на інтернет-сторінці, а не як середня ціна путівки до санаторію відповідного профілю.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 і в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується решти додаткових витрат на дитину, заявлених позивачем у своєму позові, то суд при їх розподілі між сторонами виходить з такого.

З сукупності наданих ОСОБА_1 суду фіскальних чеків, а також інших документів, які підтверджують придбання медичних препаратів, вбачається, що загальна їх вартість становить 2 865 грн. 89 коп.

В той же час, враховуючи визнання відповідачем додаткових витрат на дитину, викликаних її обстеженням і лікуванням на загальну суму 2 865 грн. 89 коп., половина якої становить 1 432 грн. 95 коп., керуючись приписами ч.ч. 4, 5 ст. 206 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь 1 432 грн. 95 коп. додаткових витрат на дитину.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина додаткових витрат на дитину у загальній сумі 1 432 грн. 95 коп.

Отже сума задоволених позовних вимог становить 9,48% (1 432,95 грн. * 100% / 15 122,94 грн.). Тому судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить: 66 грн. 82 коп. (704,80 грн. * 9,48% / 100%).

Так, приймаючи до уваги приписи ч. 6 ст. 141 ЦПК України, а також враховуючи, що позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, який на день звернення з цим позовом становив 704 грн. 80 коп. суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судового збору у сумі 66 грн. 82 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185 СК України, ст. ст. 12, 13, 77, 141, 206, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, додаткові витрати на дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, понесені у період з 2012 року по березень 2018 року включно у сумі 1 432 (одна тисяча чотириста тридцять дві) гривні 95 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судовий збір на користь держави у розмірі 66 (шістдесят шість) гривень 82 копійки на доходний рахунок 31211256026001, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 січня 2019 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_15