Ухвала суду № 79116218, 11.01.2019, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1846/18

1-м/189/1/19

У Х В А Л А

11.01.2019 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г.,

за участю прокурора Литвиненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Покровське клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: Україна, Дніпропетровська область, Покровський район, с. Коломийці, вул. Набережна (Леніна), б. 59, засудженого вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 15.12.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 23.03.2018 року, до покарання у вигляді 7 років 9 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 статті 30, пунктами «а», «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», організованою групою, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність; ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 7 УФСВП Росії по Бєлгородській області»; кінець відбуття строку покарання - 16.01.2024 року, -

встановив:

До Покровського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 15.12.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 23.03.2018 року у відповідність із законодавством України.

Клопотання мотивоване тим, що 30 жовтня 2018 року наказом Міністерства юстиції України № 3389/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 13.09.2018 за № 06-121305/18.

ОСОБА_1 засуджено вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 15.12.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 23.03.2018 року, до покарання у вигляді 7 років 9 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, пунктами «а», «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», організованою групою, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 в теперішній час відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 7 УФСВП Росії по Бєлгородській області»; кінець відбування строку покарання - 16.01.2024 року.

18.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про переведення його в Україну для подальшого відбування покарання.

30 жовтня 2018 року наказом Міністерства юстиції України № 3389/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_1 для подальшого відбування призначеного вироком суду покарання. Посилаючись на ст. ст. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст. ст. 609, 610 КПК України, Міністерство юстиції України просить задовольнити клопотання.

Розгляд клопотання проведено без участі представника Міністерства юстиції України за заявою останнього, що не суперечить ч. 1 ст. 610 КПК України.

Суд, заслухавши думку прокурора, який вважав, що клопотання є обґрунтованим та відповідає вимогам закону, дослідивши надані до клопотання матеріали, у тому числі, заяву засудженого ОСОБА_1 про передачу його в Україну для подальшого відбування покарання, вважає, що зазначене клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини третьої статті 609 Кримінального процесуального кодексу України, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України, звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 610 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За змістом ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією тільки за таких умов: а) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; b) якщо рішення є остаточним; c) якщо на час отримання запиту про передачу засуджена особа має відбувати покарання впродовж як найменш шести місяців або якщо їй винесено вирок до ув'язнення на невизначений строк; d) якщо на передачу згодна засуджена особа або, коли з врахуванням її віку або фізичного чи психічного стану одна із двох держав вважає це за необхідне, - законний представник засудженої особи; e) якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території; f) якщо держава винесення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженої особи.

Виходячи з положень цієї Конвенції, Держава виконання вироку повинна забезпечити виконання вироку в повному обсязі, керуючись своїм законодавством, не погіршуючи становище засудженої особи; призначене покарання відбувається засудженою особою на підставі вироку суду держави винесення вироку; суд держави виконання вироку, виходячи з винесеного вироку, приймає рішення про його виконання; у строк покарання у вигляді позбавлення волі зараховується строк, відбутий у державі винесення вироку; якщо за законодавством держави винесення вироку за дане діяння граничний строк позбавлення волі є меншим, чим призначено вироком, суд держави виконання вироку визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений законодавством цієї держави за таке саме діяння.

За п. «b» частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, до якої Україна приєдналася у відповідності до Закону України «Про приєднання України до Європейської Конвенції по передачу засуджених осіб, 1983 рік», компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави винесення вироку за такий самий злочин, згідно з положенням ст. 11.

Згідно частини 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: a) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; і d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

У відповідності до ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

За частинами 3, 4, 6 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків, якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави (п. 2 ч.4 ст. 610 КПК України).

При розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання (ч. 6 ст. 610 КПК України).

Згідно вироку Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 15.12.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 23.03.2018 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, пунктами «а», «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, та йому призначено покарання у вигляді 7 років 9 місяців позбавлення волі.

Вирок Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 15.12.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 23.03.2018 року, набрав законної сили 23.03.2018 року.

На даний час засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 7 УФСВП Росії по Бєлгородській ласті»; кінець відбуття строку покарання - 16.01.2024 року.

ОСОБА_1 засуджений за вчинення діяння, передбачене Кримінальним кодексом Російської Федерації, як також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Засуджений ОСОБА_1 особисто у своїй заяві виявив бажання про переведення його для подальшого відбування покарання у виправну установу, розташовану на території України, громадянином якої він є.

Як встановлено судом, місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є с. Коломийці, вул. Набережна, 59 (колишня вул. Леніна) Покровського району Дніпропетровської області, отже справа підсудна Покровському районному суду Дніпропетровської області.

Приводячи вирок суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України і визначаючи статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, суд приходить до висновку, що діяння, за які ОСОБА_1, засуджено за ч. 3 ст. 30, п. п. «а», «г» ч. 4 ст. 228.1 КК РФ, кваліфіковані як замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб, за попередньою змовою, у великому розмірі, відповідає положенням ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України.

Ч. 4 ст. 228.1 КК РФ передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 20 років.

Санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Згідно ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, тобто, у даному випадку, строк призначеного покарання не повинен перевищувати 8 років позбавлення волі.

Разом з тим, відповідно до норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства України, при приведенні вироку суду відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України, суд не має право погіршувати становище засудженого та застосовувати до нього покарання більше ніж 7 років 9 місяців позбавлення волі, а також обов’язкове додаткове покарання – конфіскацію майна, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України, яке не було застосовано судом Російської Федерації до засудженого.

У відповідності до п. «с» ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 15 грудня 2017 року, в який зарахувати час тримання його під вартою з 17 квітня 2016 року по 14 грудня 2017 року включно, а також не визначати виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, оскільки діючим законодавством України не передбачено визначення судом виду такої установи.

Крім того, вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 15.12.2017 року з ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави РФ процесуальні витрати в сумі 28400, 00 рублів.

Згідно довідки ФКУ ИК-7 УФСИН Росії по Белгородській області від 18.08.2018 року на адресу цієї установи надійшов виконавчий лист по кримінальній справі №1-333/17 від 15.12.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 процесуальних витрат у розмірі 28400,00 рублів на користь УФСПП по Белгородській області.

За період відбування покарання утримань з ОСОБА_1 не проводилося, залишок заборгованості складає 28400,00 рублів.

Тому вирок суду на підставі ч. 6 ст. 610 КПК України підлягає приведенню у відповідність з законодавством України в частині процесуальних витрат.

Суму даних процесуальних витрат суд вважає необхідним визначити у національній валюті України відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 11.01.2019 року, який становить 0.422820 грн. за 1 російський рубль. Отже, з ОСОБА_1 в дохід держави Російська Федерація підлягають стягненню процесуальні витрати в розмірі 12008,08 гривень (28400,00 рублів х 0.422820 грн. = 12008,08 грн.).

Керуючись Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21.03.1983р., ст. ст. 602, 609, 610 КПК України,

постановив:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 15.12.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 23.03.2018 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити, що ч. 3 ст. 30, п. п. «а», «г» ч. 4 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, за якими ОСОБА_1 засуджено в Російській Федерації вироком Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 15.12.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 23.03.2018 року, відповідають ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити покарання на підставі вироку Октябрського районного суду м. Бєлгорода від 15.12.2017 року з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Бєлгородського обласного суду від 23.03.2018 року за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, у виді 7 років 9 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 15 грудня 2017 року, в який зарахувати час тримання його під вартою з 17 квітня 2016 року по 14 грудня 2017 року включно.

Визначити в національній валюті України за курсом Національного банку України станом на 11 січня 2019 року суму процесуальних витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в дохід держави Російська Федерація в розмірі 12008 гривень 08 коп.

Копію ухвали суду направити до Міністерства юстиції України для повідомлення Міністерства юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого ОСОБА_1 в Україну.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Чорна