Ухвала суду № 79115023, 02.01.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9623/18

Провадження № 2-з/204/2/19

УХВАЛА

іменем України

02 січня 2019 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та витребування майна.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, за якою просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме не нежитлове приміщення №153 (реєстраційний номер 1531658812101) та нежитлове приміщення №154 (реєстраційний номер 1531780912101), які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд.22А та заборонити відповідачу і будь-яким іншим особам, у тому числі суб’єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчинять будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, поділу об’єкту, тощо вчиняти будь-які дії, що пов’язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно – нежитлове приміщення №153 (реєстраційний номер 1531658812101) та нежитлове приміщення №154 (реєстраційний номер 1531780912101), які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд.22А.

Заява обґрунтовується тим, що наявні достатні підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони вчиняти певні дії, виконання рішення, постановленого за позовом прокурора буде унеможливлено, оскільки володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості здійснити його відчуження.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 своєї постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. За п. 7 цієї ж постанови, ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Суд виходить з того, що позивач жодним чином не обґрунтував, яким чином невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Наведене, з урахуванням вимог щодо диспозитивності цивільного процесу, унеможливлює перевірку судом такого обґрунтування та здійснення обґрунтованого припущення щодо існування реальної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17 жовтня 2018 року по справі №183/5864/17-ц.

За таких обставин, заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 151, ст. 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 заступника прокурора Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноком» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та витребування майна – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: