Вирок № 79113229, 11.01.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/46/19

(1-кп/199/169/19)

ВИРОК

іменем України

2019 року січня місяця 11 дня м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Щербина-Почтовик І.В.,

секретар судового засідання - Єфременко А.І.,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12018040630002170 від 06.12.2018, відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Дніпропетровську, громадянина України, українця, із повною загальною освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5., зареєстрованого і проживаючого у будинку АДРЕСА_1, раніше судимого:

-20.04.2011 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст. 186, ч.1 187, ч.1 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільненого 21.02.2013 року на підставі постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2013 за ст. 81 КК України умовно-достроково на 10 місяців 23 дні;

-09.04.2014 Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 71 КК України призначено покарання за сукупністю вироків, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2011 року, у виді одного місяця позбавлення волі, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць. Звільнився по відбуттю покарання 28.07.2017 з ГУ Дніпровська ВК №89.

у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 186 КК України,

за участі:

прокурора - Воінової А.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілої - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро дане кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив тяжкий умисний корисливий злочин проти власності.

Так, 29.09.2018, близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_1 проходячи біля будинку 13 по пров. Кіровоградському у м. Дніпро побачив раніше незнайому йому ОСОБА_3, яка при собі на шиї мала ланцюжок з металу жовтого кольору, з хрестиком. Визначивши вказані предмети об'єктами свого злочинного посягання у ОСОБА_1 виник умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, в той же день, тобто 29.09.2018, приблизно о 18 год. 05 хв, знаходячись біля будинку № 13 по пров. Кіровоградському у м. Дніпро, підійшов до потерпілої ОСОБА_3 з заду, та діючи умисно, вчиняючи корисливий злочин повторно, розуміючи, що його дії є очевидними для потерпілої та оточуючих, шляхом ривка зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_3, ланцюжок з металу жовтого кольору, який не представляє матеріальної цінності для потерпілої, та хрестик з металу жовтого кольору, що був на ланцюжку, вартість якого становить 1080 гривень.

Після чого, ОСОБА_1 з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник, звернувши викрадене на свою користь і розпорядившись ним на свій розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1080 гривень.

Умисні дії ОСОБА_1, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, визнав повністю і у вчиненому розкаявся, не оспорюючи фактичні обставини справи, підтвердив обставини про час і місце вчиненого кримінального правопорушення і пояснив, що він дійсно 29.09.2018, близько 18 год. 00 хв. проходячи біля будинку 13 по пров. Кіровоградському у м. Дніпро побачив раніше незнайому йому ОСОБА_3, яка при собі на шиї мала ланцюжок з металу жовтого кольору, з хрестиком, він підійшов до потерпілої ОСОБА_3 з заду, та шляхом ривка зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_3, ланцюжок з металу жовтого кольору із хрестиком з металу жовтого кольору. Викрадений ланцюжок, оскільки той був не золотий, він спочатку викинув, а потім знайшов і добровільно видав працівникам поліції, а хрестик того ж дня, а саме 29.09.2018 здав до ломбарду, отримані грошові кошти витратив на власні потреби.

Просив суд суворо не карати, врахувати щиросерде каяття.

Крім пояснень ОСОБА_1, із визнанням винуватості, його вина знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується доказами безпосередньо дослідженими у судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що 29.09.2018, близько 18 год. 00 хв. вона прогулювалася із своєю 4-х місячною дитиною, що знаходилася у дитячій колясці, і коли вона проходила біля будинку 13 по пров. Кіровоградському у м. Дніпро, до неї ззаду підійшов ОСОБА_1, який вже йшов за нею на протязі 5 хвилин. Вона відчула, що цей чоловік йде за нею, коли вона озирнулася погледіти хто за нею йде, то навкруги нікого не було окрім ОСОБА_1, який коли вона озиралася ховав своє обличчя, коли він до неї підійшов ззаду, то шляхом ривка зірвав з її шиї ланцюжок з металу жовтого кольору, який не представляє матеріальної цінності, із хрестиком з металу жовтого кольору, вартість якого становить близько 1000.00 гривень.

Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, ОСОБА_3 05.12.2018 звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, у якій просила правоохоронні органи вжити заходи до невідомої особи , яка 29.09.2018 близько 18.00 відкритим шляхом заволоділа її майном, а саме ланцюжком та хрестиком із металу жовтого кольору вартістю 1000.00 гривень.

Під час пред'явлення особи для впізнання 06.12.2018, про що було складено відповідний протокол у присутності понятих, потерпіла ОСОБА_3, вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка 29.09.2018 близько 18.00 по провулку Кіровоградському у м. Дніпрі, шляхом ривка зірвав з її шиї ланцюжок з медичного золота з золотим хрестиком. ОСОБА_1 вона впізнала за зростом, худорлявою статурою, коліром очей та темним бровам.

10.12.2018 ОСОБА_1 добровільно видав ланцюжок із жовтого метала, який він відкрито викрав 29.09.2018 по провулку Кіровоградському.

Того ж дня, а саме 10.12.2018 у присутності понятих, про що було складено відповідний протокол, було оглянуто ланцюжок із медичного золота, що був добровільно виданий ОСОБА_1, при цьому останній пояснив, що разом із ланцюжком він викрав і золотий хрестик, який він заклав у ломбард.

За результатами судово-товарознавчої експертизи №6803-18 від 26.12.2018, станом на 29.09.2018 визначити ринкову вартість ланцюжка з медичного золота не надається за можливе, станом на 29.09.2018 ринкова вартість золотого хрестика 585 проби вагою 1 грам становить 1 080 .00 гривень.

Під час проведення 29.12.2018 слідчого експерименту за участі понятих і ОСОБА_1, останній вказав на детальні обставини вчинення ним 29.09.2018, близько 18 год. 00 хв. злочину, а саме те як він проходячи біля будинку 13 по пров. Кіровоградському у м. Дніпро побачив раніше незнайому йому ОСОБА_3, яка при собі на шиї мала ланцюжок з металу жовтого кольору, з хрестиком, він підійшов до потерпілої ОСОБА_3 з заду, та шляхом ривка зірвав з шиї потерпілої ОСОБА_3, ланцюжок з металу жовтого кольору із хрестиком з металу жовтого кольору. Та втік з місця вчинення злочину, що йому вслід кричала дівчина він не пам'ятає.

Відповідно до Договору про надання фінансового кредиту під заставу №34.152231/0 від 29.09.2018, ОСОБА_1 до Ломбарду «Оніск» Анохіна, Яценко» здав золотий хрестик вагою 1 гр. , виданий фінансовий кредит становив 600 гривень.

За змістом постанов від 06.12.2018 та 29.12.2018, копія фінансового договору №34.152231/0 від 29.09.2018 та ланцюжок із медичного золота - визнано речовими доказами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, як такі що виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, який скоєно умисно, і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, вчинив новий умисний тяжкий злочин проти власності будучи вже двічі судимим за вчинення тяжких умисних злочинів проти власності, офіційно не працевлаштований, одружений, за місцем проживання скарг не надходило характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, має доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3

Суд не відносить до обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування шкоди потерпілій, оскільки його каяття і сприяння розкриттю злочину висловлене вже після викриття його злочинних дій, та продиктоване бажанням пом'якшити персональну відповідальність за скоєне, а в свою чергу щире каяття, характеризуючи суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Однак вказане у суб'єктивному ставленні обвинуваченого до вчиненого ним злочину відсутнє. Зокрема, маючи 2 непогашених і не знятих судимості проти власності за вчинення тяжких злочинів, ОСОБА_1 розумів, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілої характер, при цьому він розумів наслідки своїх злочинних дій. Як і розумів те, що потерпіла перебувала разом із своїм немовлям у колясці, однак ОСОБА_1 навіть не зважаючи на дану обставину вчинив тяжкий злочин.

Що стосується добровільного відшкодування завданого збитку, то ОСОБА_1 збитки потерпілій ОСОБА_3 в розмірі 1100.00 гривень, відшкодував лише перед судовим засіданням, вибачення у потерпілої на протязі досудового розслідування не попросив, а висловив свій жаль з приводу вчиненого ним злочину лише у суді на стадії судових дебатів.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Так, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України та покладенням обов'язків визначених ст. 76 КК України, позицію потерпілої, яка не наполягала на позбавленні волі обвинуваченого, та позицію самого ОСОБА_1, який просив не позбавляти його волі та призначити покарання із встановленням іспитового строку для його виправлення. Крім вказаного, суд враховує відсутність обставини, що пом'якшують чи обтяжують йому покарання, дані про його особу, суд враховуючи позицію учасників провадження щодо міри покарання обвинуваченому, вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі наближеного до мінімальної санкції ч.2 ст. 186 КК України.

Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Так, у рішенні №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.»

Згідно з частиною другою статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1, виключно в умовах ізоляції від суспільства із реальним відбування покарання.

Саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначення ж покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та покладенням обов'язків за ст. 76 КК України не буде відповідати меті покарання, буде суперечити вимогам ст.65 КК України і не сприяти вихованню ОСОБА_1 в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо.

Крім вказаного, судом не встановлено і правових підстав для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 з огляду на ст. 691 КК України, оскільки обставин що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, судом - не встановлено.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, із ОСОБА_1, належить стягнути на користь держави витрати пов'язані із проведенням судових експертиз.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до п.9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази:

-копію фінансового договору №34.152231/0 від 29.09.2018 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-ланцюжок із медичного золота, що зберігається в камері схову АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути за належністю потерпілій ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов'язані із проведенням судових експертиз (ЄДРПОУ 26238495, висновок експерта №6803-18 від 26.12.2018) в сумі 286 гривень.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська І.В.Щербина-Почтовик

11.01.2019