Рішення № 79108468, 10.01.2019, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/890/18

Провадження №2/603/99/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

секретаря судового засідання – Бішко І.М.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Велеснівська сільська рада Монастириського району Тернопільської області,

предмет позову: визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області до Велеснівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6124280400:03:001:0046, що розташована на території вул.Левади 39 с.Залісся Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯК №416263.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 18.12.2017 року померла її прабаба – ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з:

-житлового будинку по вул.Левади 39 с.Залісся Монастириського району Тернопільської області;

-земельної ділянки площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6124280400:03:001:0046, що розташована на території вул.Левади 39 с.Залісся Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯК №416263.

В позовній заяві позивач зазначає, що вищевказаний житловий будинок вона успадкувала та отримала свідоцтво про право на спадщину

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про оформлення спадкових прав на земельну ділянку, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на вказане спадкове майно – оригінал державного акту на право приватної власності на землю.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І.М. від 13.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивач вважає, що саме вона повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за заповітом, спадщину належним чином прийняла, оскільки на законних підставах успадкувала житловий будинок, а тому в силу ст. 120 ЗК України до неї має перейти право власності на земельну ділянку на якій розташований вищезазначений житловий будинок.

У зв’язку з виникненням труднощів для реалізації подальших прав позивача для оформлення документів щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, яка померла 18.12.2017 року, ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на спадкове майно, яке складається з вищевказаної земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з’явилася, в поданій суду при подачі позовної заяви заяві просить дану справу розглянути без її участі та участі представника.

Відповідач - представник Велеснівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в підготовче засідання не з’явився, суду подав відзив на позовну у якому вказав, що позов сільська рада визнає повністю з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що 18.12.2017 року у віці 94 років в с.Залісся Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №235535, актовий запис №22.

Ще за життя померлій належали:

- житловий будинок по вул.Левади №39 с.Залісся Монастириського району Тернопільської області;

- земельна ділянка площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6124280400:03:001:0046, що розташована на території вул.Левади 39 с.Залісся Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯК №416263, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6104714062018 сформованого 25.05.2018 року.

Згідно складеного 28.10.2010 року ОСОБА_2 в с.Велеснів Монастириського району Тернопільської області заповіту, посвідченого секретарем Велеснівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області та зареєстрованого в реєстрі за №5, остання на випадок своєї смерті заповіла усе своє майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, що вона за законом буде мати право – ОСОБА_1.

Також, судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 26.11.2018 року приватним нотаріусом Монастириського районного нотаріального округу ОСОБА_3, власником житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по вул.Левада №39 с.Залісся Монастириського району Тернопільської області, який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Велеснівською Велеснівською сільською радою 29.05.2009 року, є ОСОБА_1.

Окрім зазначеного судом встановлено, що оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №416263, виданий на підставі Рішення сесії Велеснівської сільської ради від 30.12.1996 року №б/н, 14.10.2009 року №113 ОСОБА_2 втрачено, про що свідчить повідомлення в засобах масової інформації, а саме в газеті «Вісті Придністров’я».

Згідно даного повідомлення вбачається, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №416263 виданий Велеснівською сільською радою 30.12.1996 року ОСОБА_2, загублений.

В зв’язку з втратою вищевказаного оригіналу Державного акту, приватним нотаріусом Монастириського районного нотаріального округу ОСОБА_3 було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій у відповідності до ч. 3 ст. 47, п.2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», що підтверджується письмовою відмовою приватним нотаріусом Монастириського районного нотаріального округу №322/02-14 від 20.11.2018 року.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

У відповідності до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом - спадкуванню підлягає земельна ділянка, яка знаходиться на території вул.Левади №39 с.Залісся Монастириського району Тернопільської області, цільове призначення якої, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і на якій розміщений житловий будинок з надвірними будівлями, який належить на праві власності ОСОБА_1

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

В зв’язку з вищевказаним суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, а саме земельної ділянки, що залишилась після смерті ОСОБА_2 яка померла 18.12.2017 року, як спадкоємець за заповітом, та особа, яка набула право власності на житловий будинок який розміщений на земельній ділянці, що підлягає спадкуванню.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу – державного акту на право власності на земельну ділянку, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в нотаріальній конторі, так як згідно ч. 3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства,.

Як слідує з матеріалів справи оригінал Державного акту був втрачений.

З 01.01.2013 року, на виконання законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Окрім цього, на даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку міг лише її власник.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому в положенні п. 3.1 ОСОБА_4 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз’яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, судом встановлено, що відсутність оригіналу правовстановлюючого документу стало причиною неможливості ОСОБА_1 реалізувати своє право на спадщину (оформлення свідоцтва про право на спадщину) згідно заповіту після смерті ОСОБА_2 в нотаріальній конторі.

На підставі вищевикладеного та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд дійшов висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на земельну ділянку.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1235, 1236, 1268 ЦК України, 81, 120 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, (паспорт серії МС №838657, ІПН НОМЕР_1), проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 до Велеснівської сільської ради, (код ЄДРПОУ 04396035), юридична адреса місцезнаходження: с.Велеснів Монастириського району Тернопільської області, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме, на:

- земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 6124280400:03:001:0046, що розташована на території вул.Левади 39 с.Залісся Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯК №416263, в порядку спадкування за заповітом, що належала – ОСОБА_2, яка померла 18.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_5