Рішення № 79100464, 10.01.2019, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/168/2019

130/2815/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Саландяк О.Я.

секретаря: Гресик О.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 29.11.2018 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. У позовній заяві поданій в новій редакції на усунення недоліків позову та в судовому засіданні викладено наступну позицію позивача: позивачка є власником квартири №4 по вул. Миколи Борецького (Лазо), 1-в в м. Жмеринка Вінницької області на підставі свідоцтва про право власності №182 від 02.01.2003 року. Рішенням Жмеринської міської ради від 25.02.2016 року вулицю Лазо було перейменовано на вулицю ОСОБА_3. В даній квартирі разом із позивачкою зареєстрована відповідачка ОСОБА_2, яка є колишньою дружиною її померлого сина – ОСОБА_4, який помер 05.07.2016 року. Після смерті сина відносини між нею та відповідачкою погіршилися і вони перестали спілкуватися. Від спільних знайомих вона знає, що відповідачка проживає у м. Хмельницький, але де саме їй не відомо. Відповідачка зареєстрована у належній їй квартирі, але з 2013 року там не проживає, комунальні послуги не сплачує. Перешкод у користуванні житлом позивачка не чинила відповідачці. Наявність реєстрації у квартирі відповідачки чинить перешкоди позивачці у користуванні її власністю, зокрема додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, неможливість отримання субсидії. Окрім того, позивачка планує продати дане майно, але наявність зареєстрованої відповідачки зробить це неможливим. Просила позов задовольнити.(а.с. 31-32) Відповідачка ОСОБА_2 до 2013 року проживала у належній позивачці квартирі однією сім»єю із сином позивачки ОСОБА_4 та двома дітьми, а в серпні 2013 року вони всі поїхали на роботу в м.Хмельницький, де знімали житло та з часом там оселились на постійне місце проживання. У 2016 році відповідачка вигнала сина позивачки та він із дітьми приїхав в м.Жмеринку де проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Лазо), 1-в кілька тижнів, поки не покінчив життя самогубством. Відповідачка приїздила на похорони та поминки, однак не ночувала в цій квартирі, її речей там немає, оскільки вона все забрала та ще до сорока днів вийшла заміж, зараз створила іншу сім»ю постійно проживає в м.Хмельницький, із позивачкою не спілкується. Позивач ОСОБА_1 має намір розпорядитись квартирою, заповісти її внукам, однак реєстрація відповідачки цьому перешкоджає, а також вона не може отримати субсидії, що погіршує її майновий стан. Домовленості про збереження за відповідачкою житлового приміщення не було, поважних причин її відсутності з 2013 року немає. Просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 30.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позову (а.с. 25)

Ухвалою суду від 12.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Також задоволено клопотання позивачки щодо виклику та допиту свідків у судовому засіданні (а.с. 36)

Ухвалою суду від 10.01.2019 року постановлено, розгляд даної справи здійснювати в заочному порядку.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні показали, що вони є сусідами позивачки ОСОБА_1, та мекають по вул.М. ОСОБА_3 в м.Жмеринка тривалий час. Відповідачка ОСОБА_1 з 2013 року у квартирі позивачки не проживає, так як виїхала в м.Хмельницький разом із сім»єю – чоловіком ОСОБА_4 та дітьми (сином та внуками позивачки). З того часу, відповідачка ОСОБА_1 лише приїздила на похорони та поминки ОСОБА_4 у 2016 році, її речей у будинку немає, вона в м.Жмеринку не приїздить. Приїздять лише внуки, які приходили літом 2018 року на клубніку, оскільки біля квартири є присадибна ділянка.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про час, дату та місце його проведення, відзив на позов до суду станом на час розгляду справи не надійшов. (а.с. 47)

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – виконавчого комітету Жмеринської міської ради в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника третьої особи, не заперечує щодо задоволення позову. (а.с. 40, 41)

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається.

З огляду на вищевикладене та за умов існування усіх підстав, суд прийшов до висновку про ухвалення заочного рішення, про що було постановлено мотивовану ухвалу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи заяви по суті, докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності №182 від 02.01.2003 року, виданого виконавчим комітетом Жмеринської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Жмеринської міської ради №299 від 26.12.2002 року, квартира АДРЕСА_1 в цілому належить ОСОБА_1 (а.с. 8) Дана квартира зареєстрована в Жмеринському МБТІ на праві приватної власності за ОСОБА_1, та записано в реєстрову книгу №66 за реєстровим №6540 від 21.03.2003 року (а.с. 8-зворот)

Відомості про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до Витягу за №73878329 від 24.11.2016 року (а.с. 21)

Відповідно до копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 від 25.10.2016 року (а.с. 9-12) загальна площа квартири складає 86,7 кв.м, в тому числі житловою площею 52,1 кв.м, самочинного переобладнання квартири не встановлено.

Згідно копії рішення Жмеринської міської ради №99 від 25.02.2016 року вулицю Лазо в м. Жмеринка Вінницької області перейменовано на вулицю ОСОБА_3 (а.с. 18)

Відповідно до довідки квартального комітету «Київський» №1702 від 25.11.2018 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 – власник, ОСОБА_2 – невістка. ОСОБА_2 зареєстрована але з 04.08.2013 року не проживає за даною адресою. (а.с. 16) Факт не проживання ОСОБА_2 з 2013 року за адресою м. Жмеринка Вінницької області по вул. Миколи Борецького, 1-В/4 також підтверджується актом квартального комітету «Київський» від 06.12.2018 року (а.с. 33)

Позивачка ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком, інвалідом третьої групи загального захворювання (а.с. 20), перебуває на обліку у Жмеринському об’єднаному управлінні ПФУ, де отримує пенсію (а.с. 19) та сплачує комунальні послуги (а.с. 13-15).

Факт реєстрації відповідачки ОСОБА_2 в квартирі №4 по вул. Миколи Борецького (колишня Лазо), 1-В в м. Жмеринка Жмеринського району Вінницької області підтверджується адресною довідкою та оригіналом домової книги за даною адресою, у якій наявна відмітка про реєстрацію за даною адресою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка оглянута у судовому засіданні.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка, яка є колишнім членом сім’ї власника житла (колишня невістка), більше року, без поважних причин не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня Лазо), 1-В в м. Жмеринка Жмеринського району Вінницької області, не несе витрат по його утриманню. Будь-яких перешкод для проживання і користування будинком їй не чинили. Договір про користування даним житловим приміщенням відповідачкою з позивачкою не укладався.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Вказаний спір регулюється положеннями Житлового кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ч.1, 2, 7 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст. 405 ч. 2 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачку ОСОБА_2 слід визнати такою, що втратила право на користування житлом – квартирою №4 по вул. Миколи Борецького (колишня Лазо), 1-В в м. Жмеринка Жмеринського району Вінницької області, що позбавляє останню права на користування вказаним житловим приміщенням. Підстав збереження житлового приміщення за відповідачкою не встановлено, підстав збереження за нею жилого приміщення понад встановлені законом строки, що передбачені ст. 71 ч.3 ЖК України, не встановлено.

Право власника даної квартири – позивачки, порушене, тому відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, підлягає захисту, а позов - задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки слід стягнути судовий збір, сплачений при подачі позову до суду (а.с.1 ) у повному обсязі, оскільки позов задоволено повністю.

Відповідно до ст.ст. 319, 383 ч.1, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 64, 72, 150 ЖК України, ст.ст. 1, 10, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ «перехідні положення» ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, такою, що втратила право на користування житлом – квартирою №4 по вул. Миколи Борецького (колишня Лазо), б.1-В в м. Жмеринка Жмеринського району Вінницької області.

Сягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 (колишня Лазо)АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_6 (колишня Лазо)АДРЕСА_2, і.н.1829918845, 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя О.Я. Саландяк