Рішення № 79098904, 05.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/219/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.,

за участі секретарів Краснової І.В., Зимницької М.Е., Юдицького К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського національного торговельно - економічного університету третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про скасування пунктів наказу ректора та усунення перешкод в користування житловою кімнатою,-

учасники справи: позивач ОСОБА_1;

представник позивача : ОСОБА_2, ОСОБА_3

представник відповідача: ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Київського національного торговельно - економічного університету третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про скасування пунктів наказу ректора та усунення перешкод в користування житловою кімнатою. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд визнати п.п.1.5 та 1.7 п.1 Наказу Ректора Українського державного Університету Фінансів та Міжнародної Торгівлі №84 від 24 лютого 2015р. незаконними та скасувати Наказ № 84 "Про підвищення вартості проживання у гуртожитку;

Визнати неправомірними нарахування відповідачем вартості плати ( нарахувань за проживання) по Договору від 01.09.2014р. б/н про надання в тимчасове користування кімнати № 225 в гуртожитку № 6 по вул. Лобачевського в м.Києві в розмірі визначеному п. 1.5 та 1.7 Наказом № 84 Ректора Українського державного Університету Фінансів та Міжнародної Торгівлі від 24 лютого 2015р. "Про підвищення вартості проживання у гуртожитку" ;

3обов»язати відповідача здійснити перерахунок вартості плати ( нарахувань за проживання) Договору від 01.09.2014р. б/н про надання в тимчасове користування кімнати № 225 в гуртожитку № 6 по вул.Лобачевського в м.Києві за тарифами визначеними в попередньому Наказі № 585 від 30.09.2014р. «Про підвищення вартості проживання в гуртожитку» за період з 24.02.2015 р. по 26.02.2016 р.;

Зобов»язати відповідача починаючи з 26.02.2016р. здійснити перерахунок вартості плати ( нарахувань за проживання) по Договору від 01.09.2014р. б/н про надання в тимчасове користування кімнати № 225 в гуртожитку № 6 по вул.Лобачевського в м.Києві без врахування вартості ненаданих послуг (прання білизни, відновлення обладнання, м»якого та іншого інвентарю).;

Зобов»язати відповідача здійснити перерахунок вартості плати ( нарахувань за проживаня) Договору від 01.09.2014р. б/н про надання в тимчасове користування кімнати № 225 в гуртожитку № 6 по вул. Лобачевського в м.Києві за тарифами визначеними для працівника університету.;

Судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачкою ОСОБА_1, та відповідачем Українським державним університетом фінансів та міжнародної торгівлі, було укладено трудовий договір 21 березня 2005 р. З цього моменту позивач працювала на посаді викладача кафедри іноземних мов, а також була аспірантом цього ВНЗ з листопада 2014 р. по червень 2016 р. Як працівника за строковим трудовим договором, позивача було поселено до гуртожитку з 2011 року відповідне до договору про надання в тимчасове користування кімнати № 225 в гуртожитку № 6 по вулю Лобачевського, 23 в м. Києві площею 34 кв.м. (житловий блок)

01.09.2014 р. між позивачем та УДУФМТ (правонаступником якого на теперішній час є відповідач), укладено Договір б/к про надання в тимчасове користування житловою кімнатою № 225 у студентському гуртожитку.

На момент укладення договору від 01.09.2014 р. стосовно ставки тарифів за тимчасове користування кімнатою діяв Наказ в.о. ректора Покрещук "Про внесення змін до наказу № 100 від 06.02.13 р." та Наказ № 242а від 09.04.2013 "Про підвищення вартості проживання в гуртожитку". Через місяць вже діяв наказ № 585 від 30.09.2014 р., а з 24.02.2015 року діяв наказ № 84 "Про підвищення вартості проживання в гуртожитку".

Даний наказ № 84 від 24.02.15 р., на думку позивача, необгрунтовано значно підвищив вартість розмір місячної плати зі користування житловим приміщенням, місцями загального користування та за надані житлово-комунальні послуги, встановивши "з 01.03.2015 р. плату за проживання в гуртожитку" для ОСОБА_1 та 2-х її дітей 2408,3 грн. за працівника та 2 сторонніх осіб. Даний наказ підняв плату за проживання з 895.4 грн (з 01.10.2014 р. за 3 осіб) до 2408,3 грн. (з 01.03.2015 р. за 3 осіб).

При цьому з 01.09.2016 р. позивачу незаконно виставлялись рахунки "Нарахування за проживання в гуртожитку" в сумі 2620,00 грн. вже як не працівнику, хоча наказ про її звільнення від 30.08.2013 р. був скасований, а як З стороннім особам, про це свідчить "Відомість щодо розрахунків проживаючої в гуртожитку ОСОБА_1 станом на 01.07.2016 р.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі виходячи з підстав викладених у позовній заяві та уточнень до неї, вказуючи на те, що дії відповідача щодо підвищення плати за проживання позивача в гуртожитку є протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства .

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні вказуючи, що дії відповідача є законними, а позов ОСОБА_1 є неогрунтованим.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надав письмову заяву з прохання слухати справу за його відсутності.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1, та відповідачем Українським державним університетом фінансів та міжнародної торгівлі, було укладено трудовий договір 21 березня 2005 р. З цього моменту позивач працювала на посаді викладача кафедри іноземних мов, а також була аспірантом цього ВНЗ з листопада 2014 р. по червень 2016 р. Як працівника за строковим трудовим договором, позивача було поселено до гуртожитку з 2011 року відповідне до договору про надання в тимчасове користування кімнати № 225 в гуртожитку № 6 по вулю Лобачевського, 23 в м. Києві площею 34 кв.м. (житловий блок).

01.09.2014 р. між позивачем та УДУФМТ (правонаступником якого на теперішній час є відповідач), укладено Договір б/к про надання в тимчасове користування житловою кімнатою № 225 у студентському гуртожитку.

Пунктом 6.1 даного договору встановлено, що розмір місячної плати за користування житловим приміщенням, місцями загального користування та за надані житлово-комунальні послуги встановлюються наказами ректора вищого навчального закладу. У випадку ненадання мешканцю Університетом послуг, оплата за які передбачена калькуляцією, мешканець звільняється від плати за термін, в який не надавались послуги та в розмірі, передбаченому калькуляцією на надання таких послуг частково або повністю.

Відповідно до п. 6.2 університет може змінювати розмір та порядок оплати за проживання при погодженні із студентською радою з обов'язковим повідомленням про це мешканця за місяць.

На момент укладення договору від 01.09.2014 р. стосовно ставки тарифів за тимчасове користування кімнатою діяв Наказ в.о. ректора Покрещук "Про внесення змін до наказу № 100 від 06.02.13 р." та Наказ № 242а від 09.04.2013 "Про підвищення вартості проживання в гуртожитку". Через місяць вже діяв наказ № 585 від 30.09.2014 р., а з 24.02.2015 року діяв наказ № 84 "Про підвищення вартості проживання в гуртожитку".

Відповідно до п. 1.5 наказу № 84 "Про підвищення вартості проживання в гуртожитку" від 24.02.2015 року В,о. ректора професора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі В.Д. Гвоздецького, введено з 01.03.2015 року в дію наступну плату за проживання у гуртожитку Університету для працівників за кімнату площею 34 кв. м. при проживанні 1 особи - 1 758,0 грн.; 2 осіб, за 1 працівника - 938,40 грн.; 3 осіб за 1 працівника - 661,70 грн.; 4 осіб за 1 працівника - 493,30 грн.

Відповідно до п. 1.7 наказу № 84 "Про підвищення вартості проживання в гуртожитку" від 24.02.2015 року В.о. ректора професора Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі В.Д. Гвоздецького, введено з 01.03.2015 року в дію наступну плату за проживання у гуртожитку Університету для інших проживаючих за кімнату площею 34 кв. м. при проживанні 1 особи - 1 970,00 грн.; 2 осіб, за 1 людину - 1 150,40 грн.; 3 осіб за 1 людину - 873,30 грн.; 4 осіб за 1 людину - 750,00 грн.

Відповідно до наказу № 301-К від 30.08.2015 року Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, позивача було звільнено з посади у зв'язку з закінченням строку трудового договору, що підтверджується записом в трудовій книзі ОСОБА_1

Згідно № 480-К від 17.11.2015 року «Про відміну наказу № 301-К від 30.08.2015 року» Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, відмінено наказ про звільнення старшого викладача кафедри іноземних мов ОСОБА_1

Відповідно до розпорядження Кабінету міністри України від 25 листопада 2015р. №1223-р «Про реорганізацію Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі» та наказу Міністерства освіти і науки України від 17.12.2015 № 1309 «Про реорганізацію Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі», було проведено реорганізацію Українського державного університету фінансів "а міжнародної торгівлі шляхом приєднання до Київського національного торговельно-економічного університету. Останній є правонаступником реорганізованого навчальною закладу з моменту підписання Передавального акту з 8.02.2016 р.

Відповідно до наказу № 1757 від 24.06.2016 року ректора ОСОБА_7 Київського національного торговельно-економічного університету, позивача ОСОБА_1 відраховано за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин.

Таким чином ОСОБА_1 відрахована з Київського національного торговельно-економічного університету з 23.06.2016 року та є такою, що не працює в даному навчальному закладі.

Правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг).

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

На час звернення з відповідним позовом та на момент виникнення спірних правовідносин права мешканців гуртожитків як споживачів житлово-комунальних послуг регулювалися Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", "Про електроенергетику", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630, Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року N 1357, Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року N 1070, та іншими законами та нормативними актами з питань надання окремих видів таких послуг, Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року N 208 (далі - Примірне положення)

За положеннями пункту 18 Примірного положення громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов'язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги відповідно до пункту 38 цього положення.

Відповідно до пункту 38 Примірного положення витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.

Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Послуги з проживання в гуртожитках є одним із видів платних послуг, що надаються державними навчальними закладами на підставі пункту 4 розділу 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року N 38 (далі - Постанова N 38), яка діяла на час виникнення правовідносин та втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року N 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" (далі - Постанова N 796)

За положеннями зазначених постанов навчальні заклади у сфері житлово-комунальних послуг мають право надавати громадянам, які користуються цими послугами, комунальні послуги, послуги з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень (підпункт 4 пункту 7 Постанови КМУ N 796; підпункт 4 пункту 8 Постанови КМУ N 38).

Як визначено в постанові Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров'я України, інші міністерства і центральні органи виконавчої влади, до сфери яких належать навчально-виховні заклади, за погодженням з Міністерством фінансів України установлюють граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках. Відповідальність за надання цих послуг, їх якість, а також обґрунтованість розмірів плати за них покладається на керівників цих закладів.

Конкретний розмір плати за проживання в гуртожитку встановлюється керівництвом вищого навчального закладу.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Київського національного торговельно - економічного університету третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про скасування пунктів наказу ректора та усунення перешкод в користування житловою кімнатою - задоволенню не підлягають.

Крім того, як убачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 фактично визнала існування у неї заборгованості по сплаті за комунальні послуги, про що свідчить відповідна квитанція, копію якої було надано представником позивача в ході розгляду даної справи. ( а.с. 82).

Крім того, як було встановлено в ході судового розгляду позивач на даний час не проживає у спірному гуртожитку.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з обставинами справи. Сторонами надано належним чином завірені копії відповідних документів.

Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, з урахуванням пояснень представників позивача та відповідачів, суд прийшов висновку про необґрунтованість позову з огляду на таке.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 15, 16, 209, 901, 903 ЦК України, ст. т.ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 223, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 354, 355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

В хадоволенні позову ОСОБА_1 до Київського національного торговельно - економічного університету третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про скасування пунктів наказу ректора та усунення перешкод в користування житловою кімнатою - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено протягом 14 грудня 2018 р.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1

Відповідач- Київський національний торговельно - економічний університет м.Київ, вул.Кіото, 19, ЄДРПОУ 11566117;

Третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації: м.Київ, вул.Жмаченко, буд.10.

Суддя