Рішення № 79098704, 10.01.2019, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1709/18 Провадження № 2/724/38/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

за участю:

секретаря судового засідання: Рижак П.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судув місті Хотині Чернівецької області справу

за позовом ОСОБА_1,

до Комунального некомерційного підприємства «ОСОБА_2 районна лікарня» ОСОБА_2 районної ради,

про відшкодування майнової шкоди (реальні збитки та упущена вигода), моральної шкоди та зобов’язання відповідача вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 центральної районної лікарні Чернівецької області про відшкодування майнової шкоди (реальні збитки та упущена вигода), моральної шкоди та зобов’язати відповідача вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 12.11.2018р. відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 10.01.2019р. залучено до участі у справі Комунальне некомерційне підприємство «ОСОБА_2 районна лікарня» ОСОБА_2 районної ради в якості правонаступника відповідача ОСОБА_2 центральної районної лікарні Чернівецької області.

В обґрунтування позову зазначає, що з 26.11.1991р. працює на посаді лікаря-хірурга поліклінічного відділення ОСОБА_2 центральної районної лікарні. Наказом по управлінню охорони здоров’я Чернівецької ОДА від 08.06.2011р. підтверджена кваліфікація лікаря-хірурга першої категорії та продовжено термін посвідчення до 08.06.2016р. Дана (перша) кваліфікаційна категорія зі спеціальності «хірургія» відповідає 13 розряду Єдиної тарифної сітки. Однак, починаючи з 09.06.2016р., заробітна плата позивача нараховується по 11 тарифному розряду (без кваліфікаційної категорії). При цьому, відповідач не забезпечив позивачу можливість післядипломної освіти для підтвердження (чи підвищення) кваліфікаційної категорії, у зв’язку з чим позивач був змушений за власні кошти придбати путівки на курси підвищення кваліфікації у 2011 році. При цьому заява позивача від 09.11.2012р. про необхідність компенсації вартості зазначених путівок, залишена без відповіді відповідачем.

Крім того, під загрозою втрати права на зайняття діяльністю лікаря-хірурга, в кінці серпня 2016 року позивач отримав від колеги путівку №4 із Вищого державного навчального закладу «Буковинський державний медичний університет» для направлення на передатестаційний цикл (05.09-07.10.2016р.) на госпрозрахунковій основі, вартістю 2150,00 грн., які позивач самостійно оплатив. Також зазначає, що замовник путівки (ОСОБА_2 ЦРЛ) відмовився укласти угоду із виконавцем.

Таким чином, позивач вважає, що покладення обов’язку на працівника самостійно оплачувати післядипломне навчання за рахунок заробітної плати є порушенням Конституції України та вимог чинного законодавства. Обов’язок забезпечення підвищення кваліфікації робітника, як гарантований державою вид безоплатної післядипломної освіти, покладається на роботодавця і здійснюється шляхом видачі путівок, якими позивач не був забезпечений, тобто позбавлений мінімальних державних гарантій.

Враховуючи вищенаведене позивач просить суд:

- відшкодувати за рахунок відповідача майнову шкоду (реальні збитки), а саме вартість самостійно придбаних та оплачених путівок на післядипломну освіту в 2011 році в сумі 1230,19 грн., з яких 1220,00 грн., вартість путівок, 10,19 грн. комісія банку;

- відшкодувати за рахунок відповідача майнову шкоду (упущену вигоду) за період з 01.02.2011р. по 30.09.2018р., а саме 1852,85 грн. - індекс інфляції, 283,00 грн. - 3% річних, 2476,43 грн. - пеня;

- відшкодувати за рахунок відповідача майнову шкоду (реальні збитки) – вартість самостійно придбаної путівки на післядипломну освіту в 2016 році (2150,00 грн.) та комісію банку (15,05 грн.) в загальному розмірі 2165,05 грн.;

- відшкодувати за рахунок відповідача майнову шкоду (упущену вигоду) за період з 01.10.2016р. по 30.09.2018р., а саме індекс інфляції 579,26 грн., 3% річних 130,00 грн., пеню 1270,98 грн.;

- зобов’язати відповідача відшкодувати майнову шкоду (упущену вигоду) шляхом щомісячної компенсації (донарахування) заробітної плати – різниці між 13 та 11 розрядами єдиної тарифної сітки, починаючи з червня 2016 року до збереження трудових відносин, із донарахуванням індексу інфляції та 3% річних боргу на термін дії сертифіката лікаря-спеціаліста, або здійснювати щомісячну доплату до посадового окладу в розмірі 20%;

- зобов’язати відповідача зробити перерахунок та проіндексовану виплату щорічної та додаткової відпусток, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки із розрахунку заробітної плати 13 тарифного розряду;

- зобов’язати відповідача відшкодувати моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

21.11.2018р. на адресу суду надійшла заява позивача про залучення до матеріалів справи оригіналів квитанцій про оплату, заяви про компенсацію витрат, лист-відповідь профкому ОСОБА_2 районної організації профспілки працівників охорони здоров’я. Крім того, подав новий розрахунок інфляції, 3% річних та пені станом на 31.10.2018р., який розцінюється судом як збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов, який надійшов на адресу суду 29.11.2018р., заперечує проти позову з наступних підстав:

- позивач не виклав обставин належним чином, якими обґрунтовує позовні вимоги та доказів, що підтверджують вказані обставини;

- витрати щодо інфляційних втрат поширюються на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначене договором у гривні;

- неналежність відповідача, оскільки організовує передатестаційні цикли за спеціальностями з номенклатурою лікарських спеціальностей Чернівецьке управління охорони здоров’я, а не ОСОБА_2 ЦРЛ.

05.12.2018р. позивач подав до суду відповідь на відзив, де вважає відзив відповідача нікчемним та таким, що не відповідає вимогам ст. 178 ЦПК України.

17.12.2018р. позивач подав до суду заяву про приєднання до справи нових розрахунків, відповідно до яких здійснив нарахування індексу інфляції, 3% річних та пені за період з 01.02.2011р. по 3011.2018р., та з 01.10.2016р. по 30.11.2018р. відповідно.

Вищезазначена заява позивача розцінюється судом як заява про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частинами 2, 3 ст. 279 ЦПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, враховуючи те, що розгляд даної справи проводиться в спрощеному порядку без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, позивач вправі подати до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі, а саме до 12.12.2018р.

Однак позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог 17.12.2018р., тобто з порушенням тридцяти денного строку для її подання.

Крім того в порушення ч.5 ст. 49 ЦПК України позивач не подав суду доказів направлення таких заяв (про збільшення розміру позовних вимог від 21.11.2018р. та від 17.12.2018р.) відповідачу, що є підставою не приймати вищезазначені заяви до розгляду та поверненню їх заявнику.

Крім того, позивачем 17.12.2018р. подано до суду заяву про залучення до матеріалів справи копії звернень до ОСОБА_2 ЦРЛ та ОСОБА_2 районної ради та районної адміністрації.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.01.2011 по 31.01.2011р. проходив підвищення кваліфікації ПАЦ по хірургії у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова, про що свідчить посвідчення до диплому №564813 (а.с.13). Вартість зазначеного навчання в сумі 550,00 грн. була сплачена ОСОБА_1, що підтверджується квитанцією №ПН755531 від 11.01.2011р., а комісія банку склала 5,50 грн. (а.с.16).

Крім того, з 14.02.2011р. по 25.02.2011р. ОСОБА_1 проходив підвищення кваліфікації в Буковинському державному медичному університеті на тему «Актуальні питання лікування гострого панкреатиту, про що свідчить посвідчення №11277 до диплому В-І №564813. Вартість навчання склала 670,00 грн., яка була сплачена позивачем згідно квитанції №009001121 від 15.02.2011р., послуги банку становлять 4,69 грн. (а.с.14-15).

09.11.2012р. позивач звернувся до головного лікаря ОСОБА_2 ЦРЛ із заявою про компенсацію коштів, сплачених за підвищення кваліфікації в 2011 році (а.с.15).

Однак вказана заява залишена без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що позивачу видано посвідчення №189 в тому, що він проходив атестацію в атестаційній комісії при управлінні охорони здоров’я Чернівецької обласної державної адміністрації і йому присвоєна кваліфікація лікаря-хірурга зі спеціальності хірургія першої категорії терміном дії до 27.06.2011р. В подальшому за №176 продовжено до 08.06.2016р. (а.с.16).

Згідно путівки №4 ОСОБА_1 направлений на передатестаційний цикл навчання в період з 05.09.2016р. по 07.10.2016р., який проводив Буковинський державний медичний університет, вартість навчання становить 2150,00 грн. (а.с.17).

На підставі наказу від 01.09.2016р. ОСОБА_1 був відряджений в м. Чернівці на курси підвищення кваліфікації ПАЦ по хірургії терміном на 33 календарних дня, з 05.09.2016р. по 07.10.2016р. (а.с.18).

02.09.2016р. ОСОБА_2 ЦРЛ звернулась до Департаменту охорони здоров’я Чернівецької обласної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу проходження передатестаційного циклу ОСОБА_1 з 05.09.2016р. по 07.10.2016р. (а.с.19).

Також позивачем подано в матеріали справи екземпляр угоди про направлення лікаря на передатестаційні цикли, яка не підписана та не заповнена жодною зі сторін (а.с.20).

На підтвердження оплати вартості навчання в сумі 2150,00 грн. позивачем подано квитанцію №54 від 06.09.2016р., комісія банку становить 15,05 грн.

За результатами проходження підвищення кваліфікації ОСОБА_1 видано сертифікат №4296 лікаря-спеціаліста за спеціалізацією хірургія, який дійсний до 07.10.2021р. (а.с.22-23).

Статтею 43 Конституції України визначено, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 75 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників здійснюються відповідними середніми спеціальними і вищими навчальними та науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, а також через інтернатуру, лікарську резидентуру, клінічну ординатуру, аспірантуру і докторантуру згідно з законодавством про освіту.

Пунктом «в» ст. 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» передбачено, що медичні і фармацевтичні працівники мають право на: підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п'ять років у відповідних закладах та установах.

З метою подальшого удосконалення і впорядкування системи підвищення кваліфікації лікарів (провізорів) Наказом міністерства охорони здоров’я України №166 від 22.07.1993р. затверджено положення про післядипломне навчання лікарів (провізорів) (надалі Положення №166).

Відповідно до п. 1.10. Положення №166 відповідальність за направлення лікарів (провізорів) на цикли і курси підвищення кваліфікації згідно з цільовою установкою циклів (курсів) несуть заклади охорони здоров'я.

Метою планування післядипломного навчання є визначення завдань щодо спеціалізації та підвищення кваліфікації лікарів (провізорів) з певного фаху і виду підготовки та забезпечення їх навчання. Планування передбачає:

Місцевими закладами охорони здоров'я:

- вивчення потреби в спеціалізації і удосконаленні на основі обліку лікарів (провізорів), відповідності рівня їх кваліфікації посадам, які вони займають, перспективи нових напрямків у роботі;

- відбір конкретних осіб для направлення їх на навчання;

- складання плану-заявки на спеціалізацію і підвищення кваліфікації та направлення її у відповідні інституту (факультети) удосконалення лікарів і провізорів та до Міністерства охорони здоров'я України (п.п. 4.1, 4.2 Положення №166).

Заклади охорони здоров'я на основі потреби в післядипломній підготовці лікарів і провізорів (спеціалізації, тематичному удосконаленні, передатестаційних циклах) складають план-заявку на наступний рік за встановленою формою (додаток 3) і до 1 червня направляють її інститутам (факультетам) удосконалення лікарів (провізорів) та до Міністерства охорони здоров'я України (п. 4.3.2 Положення №166).

Відповідно до плану-рознарядки місць на цикли спеціалізації та підвищення кваліфікації лікарів (провізорів) в інститути (факультети) удосконалення лікарів (провізорів) інститути (факультети) удосконалення лікарів (провізорів) направляють путівки (додаток 6) в обласні заклади охорони здоров'я до грудня на 1 півріччя і до 15 травня на 2 півріччя (п. 4.3.5 положення №166).

Розділом ІІІ Положення про порядок проведення атестації лікарів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.12.1997 року №359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів» передбачено:

До атестації на присвоєння кваліфікаційних категорій допускаються лікарі-спеціалісти за лікарськими спеціальностями, передбаченими Переліком лікарських посад, які працюють за сертифікатом лікаря-спеціаліста та закінчили протягом року перед атестацією передатестаційний цикл в закладі післядипломної освіти або на факультеті післядипломної освіти.

Комплектування передатестаційних циклів проводиться відповідно до щорічної потреби закладів охорони здоров'я у навчанні лікарів, які підлягають атестації. Видача путівок на передатестаційний цикл проводиться закладом післядипломної освіти або факультетом післядипломної освіти відповідно до подання органу охорони здоров'я або за особистою заявою лікаря-спеціаліста.

Положеннями ст.ст.1, 2, 12 Закону України «Про оплату праці», передбачено, що гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання, інших професій з відривом від виробництва, входять в структуру заробітної плати.

Відповідно до ст.13 цього Закону, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Згідно зі ст. 201 КЗпП, для професiйної пiдготовки i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв, особливо молодi, власник або уповноважений ним орган органiзує iндивiдуальне, бригадне, курсове та iнше виробниче навчання за рахунок пiдприємства, органiзацiї, установи.

Відповідно до ст. 122 КЗпП, при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.

З аналізу вищенаведених положень законодавства вбачається, що саме на роботодавця, тобто відповідача у справі, покладено обов’язок організації проведення за рахунок останнього підвищення кваліфікації лікаря, який працює у відповідному закладі охорони здоров’я. Однак відповідачем будь-яких дій щодо забезпечення позивача путівками на цикли тематичного удосконалення зроблено не було, що стало підставою для позивача за власні кошти придбати відповідні путівки, внаслідок чого були порушені трудові права позивача, а саме на право на пiдвищення квалiфiкацiї за рахунок роботодавця.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості навчання (придбаних путівок в 2011 та 2016 роках) в сумі 1230,19 грн. та 2165,05 грн. відповідно підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованого індексу інфляції, 3% річних та пені, судом враховується таке.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошові зобов'язання, відповідальність за які встановлена цією статтею, передбачають насамперед договірні правовідносини, про що свідчить системний аналіз положень розділу І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 цього Кодексу, в якому розміщено статтю 625 ЦК України.

Слід також зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватися проценти за користування чужими грошовими коштами.

Отже дія частини другої статті 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Щодо заявленої пені, то судом враховується, що відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Договірних правовідносин між сторонами, які б давали підстави стверджувати про наявність у відповідача як боржника грошового зобов'язання перед позивачем як кредитором, у справі не встановлено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача індексу інфляції, 3% річних та пені не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, недоведені жодними доказами твердження позивача, що йому заробітна плата нараховується із розрахунку 11-го тарифного розряду ЄТС, а не 13-го, а тому вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача здійснити донарахування різниці між 13 та 11 розрядами Єдиної тарифної сітки та перерахунок відпусток та матеріальної допомоги на оздоровлення задоволенню також не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом враховується, що страждання викликають певні зміни у житті особи: неможливість реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків у колективі, сім'ї, втрату роботи, можливості зробити кар’єру, втрату довіри близьких людей тощо.

Однак позивачем не зазначено в чому саме полягали його душевні страждання, які призвели до порушення звичайного для позивача способу життя.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому суд вважає, що відповідно до ст. 77 ЦПК України неналежними є докази, подані позивачем через канцелярію суду відповідно до заяви від 17.12.2018р., оскільки не стосуються предмета доказування.

За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення з відповідача вартості понесених витрат на навчання (придбаних путівок в 2011 та 2016 роках) в сумі 1230,19 грн. та 2165,05 грн., загалом 3395,24 грн. В решті частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «ОСОБА_2 районна лікарня» ОСОБА_2 районної ради про відшкодування майнової шкоди (реальні збитки та упущена вигода), моральної шкоди та зобов’язати відповідача вчинити певні дії – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «ОСОБА_2 районна лікарня» ОСОБА_2 районної ради (місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Хотин, Чернівецька область, код 02005875) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 Б/6, м. Хотин, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1) вартість понесених витрат на навчання, а саме придбаних путівок в 2011 році в сумі 1230,19 грн. та придбаних путівок в 2016 році в сумі 2165,05 грн., загалом 3395,24 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «ОСОБА_2 районна лікарня» ОСОБА_2 районної ради (місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Хотин, Чернівецька область, код 02005875) в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В решті частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.01.2019р.

Суддя: ОСОБА_3