Ухвала суду № 79096991, 10.01.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2655/18

Номер провадження 2/623/250/2019

УХВАЛА

іменем України

10 січня 2019 року м. Ізюм

Суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Герцов О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Харківського апеляційного адміністративного суду про стягнення збитків, нанесених незаконним рішенням органу державного управління,-

ВСТАНОВИВ:

До Ізюмського міськрайонного суду Харківської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Харківського апеляційного адміністративного суду про стягнення збитків, нанесених незаконним рішенням органу державного управління.

22 грудня 2018 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, оскільки позовна заява не містила наступного: ціни позову, не було викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; не зазначенно доказів, що підтверджують вказані обставини, відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору, відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, не вказано попереднього (орієнтовного) розрахуноку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; не надано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

03 січня 2019 року на адресу суду ОСОБА_1 надав заяву на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 22 грудня 2018 року, яку судом було перевірено.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження, враховуючи наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 11 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

Тлумачення вищевказаної норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, по своїй суті, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію спокійно та незалежно.

Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї із справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України, № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року). Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення ст.ст. 1174 і 1176 ЦК України. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду покладається на державу, а не на суд.

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.01.2018 по справі № 454/1008/16-ц.

Конституцією України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права , вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється і, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст.ст. 126, 129).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов’язаних із розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному процесуальним законодавством і ст. 129 Конституції України. Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на відшкодування шкоди за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно із ст. 62 Конституції України матеріальна й моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише у разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» роз’яснено, що виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Харківського апеляційного адміністративного суду про стягнення збитків, нанесених незаконним рішенням органу державного управління, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, на підставі чого суд відмовляє у відкритті провадження у справі.

На підставі викладеного вище та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківського апеляційного адміністративного суду про стягнення збитків, нанесених незаконним рішенням органу державного управління.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги через Ізюмський міськрайонний суд Харкіської області до апеляційного суду Харківської області.

Суддя: ОСОБА_2