Рішення № 79095415, 09.01.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7513/18

Провадження №2/524/466/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого – судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька, в якому просить визнати його батьком ОСОБА_3, який народився 21 жовтня 2014 року, та внести зміни до актового запису про народження дитини щодо зміни прізвища дитини та відомостей про батька.

В обґрунтування позову зазначав, що він є біологічним батьком дитини, оскільки з серпня 2008 року по квітень 2017 року спільно проживав з ОСОБА_4 і в них 21 жовтня 2014 року народився син ОСОБА_3. Відомості про батька дитини до актового запису про народження сина були записані у відповідності до ст. 135 СК України зі слів матері дитини, оскільки він на той час перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. 03 травня 2017 року ОСОБА_4 померла.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2018 р. у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, залучено сторони та третю особу до участі у справі, і призначено підготовче засідання.

У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2, представники відповідача - Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області та третьої особи – виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради як органу опіки та піклування не прибули.

Позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2, представник відповідача - Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області ОСОБА_5 просили розглянути справу по суті в підготовчому судовому засіданні, позивач позов підтримав, просив задовольнити, а відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача - Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області ОСОБА_5 не заперечували щодо задоволення позову, про що надали письмові заяви.

Керівництво третьої особи – виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради як органу опіки та піклування причини неявки свого представника не повідомило, було належним чином повідомлено про час, дату та місце проведення судового засідання.

За наведених обставин суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті з ухваленням рішення у відповідності до ст. 200 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом достовірно встановлено, що з серпня 2008 року по квітень 2017 року ОСОБА_1 спільно проживав з ОСОБА_4 однією сім’єю як чоловік та дружина.

21 жовтня 2014 року ОСОБА_4, котра не перебувала у зареєстрованому шлюбі, народила сина ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 28 жовтня 2014 року Автозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, серія I-КЕ, № 212602, в якому батьком дитини вказано ОСОБА_6 (а. с. 23).

Інформація про батька дитини була записана відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується листом Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області від 28 липня 2018 року за № 2141/15.27-04-31 (а. с. 22).

30 квітня 2017 року ОСОБА_4 померла, що постає зі свідоцтва про смерть, виданого 03 травня 2017 року Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, серія I-КЕ, № 345565.

Судом встановлено, що позивач піклується малолітнім сином, приймає участь у його вихованні, цікавиться його життям та забезпечує необхідне матеріальне утримання.

Станом на день розгляду справи дитина проживає з відповідачем ОСОБА_2, котра є матір’ю померлої ОСОБА_4, а дитині рідною бабою по матері. Крім того, відповідач ОСОБА_2 призначена за рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, як органу опіки та піклування, опікуном онука ОСОБА_3.

Факт батьківства позивача стосовно малолітнього ОСОБА_3 відповідачами та третьою особою не заперечується.

До того ж, з висновків генотипоскопічного дослідження від 04 вересня 2018 року за № 18992, вчиненого ТОВ «МАМА ПАПА» (м. Київ), ліцензія МОЗ України від 03 листопада 2016 року за № 1168, постає, що біологічне батьківство позивача стосовно малолітньої дитини не виключається, ймовірність того, що отриманий результат не є наслідком випадкового збігу індивідуалізуючих ознак неродинних осіб складає – 99,999999995% (а.с. 24-39).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Згідно з ст. 128 СК України, за відсутності заяви про визнання батьківства, що подана жінкою та чоловіком, які не перебувають у шлюбі між собою, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ст. 134 Сімейного кодексу України, на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Частинами 1, 3 ст. 145 СК України передбачено, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 148 СК України, за заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Статтею 147 СК України встановлено, що по батькові дитини визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Європейський суд з прав людини зазначає, що по батькові як частина особистого імені традиційно походить від імені батька відповідної особи. Суд зауважує, що українська система зміни імен видається доволі гнучкою та особа може змінити своє ім'я, дотримуючись спеціальної процедури, яка передбачає тільки мінімальні обмеження, які застосовуються у дуже конкретних випадках, здебільшого пов'язаних з кримінальним судочинством. У той самий час, як видається, будь-яких ширших міркувань для накладення обмежень на зміну імені особи - таких як точний облік населення або зв'язок носіїв певного імені з сім'єю - державними органами не висувається. За такої ситуації майже повної свободи зміни імені або прізвища особи обмеження, накладені на зміну по батькові, не видаються належним чином та достатньою мірою мотивованими національним законодавством (Справа «Гарнага проти України», № 20390/07, § 40-41, ЄСПЛ, від 16 травня 2013 року).

Суд також взяв до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо визначення кращих інтересів дитини, а саме: підтримання зв'язків із сім'єю є в кращих інтересах дитини, крім випадків, коли сім'я виявляється явно неналежною або не функціонуючою; розвиток дитини в безпечному і надійному оточенні, яке дійсно функціонує, є в кращих інтересах дитини (Справа «М.С. проти України», № 2091/13, § 76, ЄСПЛ, від 11 липня 2017 року).

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, які не заперечувалися відповідачами та не були спростовані як відповідачами, так і третьою особою, належними і допустимими доказами, відсутність у суду будь-яких сумнівів щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання відповідачами, враховуючи необхідність забезпечення законних прав та інтересів позивача, як батька, так і законних прав та інтересів дитини щодо права мати батька, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Необхідно визнати позивача батьком малолітнього ОСОБА_3 з внесенням відповідних змін до актового запису про народження дитини щодо зміни прізвища дитини та відомостей про батька.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн., інші судові витрати сторонами у справі не були понесені, а також, що позивач не наполягав на стягненні з відповідачів оплаченого ним судового збору.

Керуючись ст. ст. 125, 128, 134 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-83, 141, 200, 258, 264, 265, 273, 314, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, громадянина України, який зареєстрований за адресою: Україна, АДРЕСА_1, проживає за адресою: Україна, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Рокитне, вул. Григорія Сковороди, буд. № 18, батьком малолітньої дитини – ОСОБА_3, який народився 21 жовтня 2014 року в м. Кременчук Полтавської області Україна, РНОКПП: НОМЕР_2, та записати його батьком дитини.

Змінити прізвище дитини на «Соколовський».

Внести зміни в актовий запис про народження дитини № 1165 від 28 жовтня 2014 року, складеного Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції – у відповідності з рішенням суду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти діб з дня проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: