Рішення № 79090645, 04.01.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7669/17

Провадження № 2/0182/294/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

04.01.2019 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету «Одеська юридична академія» про стягнення заборгованості по заробітній платні, -

В С Т А Н О В И В:

До Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного університету «Одеська юридична академія» про стягнення заборгованості по заробітній платні.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на наступне.

01.09.2012 року його було прийнято на роботу на посаду викладача кафедри спеціально - правових дисциплін Нікопольського факультету Національного університету «Одеська юридична академія», а 25.12.2014 року його, відповідно до наказу НУ «ОЮА» від 27.11.2014 року «Про ліквідацію відокремлених структурних підрозділів НУ «ОЮА», було переведено на посаду асистента вказаного вище університету. Згідно вимог ст.39-1 Кодексу законів про працю України, він вважається прийнятим на роботу на постійній основі. З 01.09.2017 року його було допущено до роботи. Керівництво Нікопольського факультету університету йому погодило навантаження на 2017- 2018 навчальний рік і він приступив до викладання. Його погоджене з керівництвом факультету індивідуальне навчальне навантаження складає 0,4 ставки. Наказом № 3874а-5 від 18 жовтня 2017 року його з 26 грудня 2017 року звільнено з роботи, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці. Звільнення відбулось за п.1 ст.40 КЗпП України. Після звільнення з роботи йому стало відомо, що в період з вересня 2017 року по січень 2018 роки університет йому заробітну плату виплачував не в повному обсязі. Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1037 від 28.12.2016 року «Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», посади асистентів вищих навчальних закладів 4 ступеню акредитації віднесено до 16 тарифного розряду та встановлено посадовий оклад у розмірі 4 464 грн. (тарифний коефіцієнт 2,79). Крім того, просить врахувати, що, згідно з постановами Кабінету Міністрів України N 78 від 31.01.2001 року, N 963 від 14 червня 2000 року та листа Міністерства праці та соціальної політики України від 21.10.2009 року № 627\13\84-09 "Про зарахування до педагогічного стажу часу роботи в органах МВС", його щомісячна надбавка за вислугу років становить 30 відсотків посадового окладу. До роботи в університеті він проходив службу в МВС України (згідно з записом в трудовій книжці, його стаж служби в МВС України становить 38 років). Таким чином, приймаючи до уваги його навчальне навантаження в розмірі 0,4 ставки, його заробітна платня повинна складати 1 856,58 грн (0,4 ставки від 4 464 грн. складає 1 786 грн. + 30 % вислуги (535,8 грн.) = 2 321,8 грн., а з урахуванням 18 % податку на прибуток, 1,5 % військового збору та 1 % профспілкового внеску, - 1 856,58 грн.). Не зважаючи на це, за вересень та жовтень 2017 року він отримав заробітну платню у розмірі 2 240,52 грн., тобто 1 120,26 грн. за один місяць, а 26.12.2017 року – 3 008,32 грн., з урахуванням вихідної допомоги. Таким чином, за період з вересня 2017 року по 01.01.2018 року він отримав 5 248,84 грн., замість 7 426, 32 грн., а з урахуванням вихідної допомоги – 9282,9 грн. (на 4 034,06 грн. менше за потрібне). Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки, відповідно до вимог ст.24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. До звільнення, у зв'язку з невиплатою заробітної платні та невизначеністю свого положення, 19.10.2017 року він письмово звертався до керівництва університету з вимогою направити йому копії документів, які підтверджують факт його працевлаштування та роботи в університеті. Також він просив у разі його звільнення, виконати у повному обсязі вимоги Кодексу законів про працю України та повернути належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. Незважаючи на те, що з дня звернення до керівництва університету пройшов значний проміжок часу, відповідь дотепер він не отримав, що є грубим порушенням вимог ст.49 Кодексу законів про працю України. Дана обставина є істотною та спонукала його письмово звернутись до керівництва учбового закладу повторно. У повторній заяві він вимагав направити йому копії документів, які підтверджують факт його працевлаштування в університеті, в тому числі, належним чином завірені копії наказів про прийом на роботу, копію трудової книжки, а також, при їх наявності, копію наказу про звільнення з роботи, довідку про його середній заробіток, а також довідку про нараховані суми, належні працівникові при звільненні (вимоги ст.116 КЗПП України). Він вимагав, у разі звільнення, виконати у повному обсязі вимоги ст.44 (вихідна допомога), ст.47 (обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку), ст.116 (строки розрахунку при звільненні) Кодексу законів про працю України. Крім цього, він вимагав письмово повідомити про схеми його посадового окладу, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат за кожний місяць з 2012 року, тобто з моменту працевлаштування в університеті. В довідці окремо просив вказати розмір своєї щомісячної надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу та її суми, а недоврахування заробітної плати врахувати під час ліквідації, реорганізації навчального закладу та нарахування йому заробітної плати. Ця довідка потрібна йому у зв'язку з тим, що університет, в якому він працює, протягом останніх 5 років не дораховував йому щомісячну надбавку за вислугу років, яка, згідно з постановами Кабінету Міністрів України N 78 від 31.01.2001 року, N 963 від 14 червня 2000 року та листа Міністерства праці та соціальної політики України від 21.10.2009 року № 627\13\84-09 "Про зарахування до педагогічного стажу часу роботи в органах МВС", становить 30 відсотків посадового окладу. Національний університет «Одеська юридична академія» щомісячну надбавку за вислугу років не виплачував взагалі. Таким чином, протягом останніх 5 років йому платили меншу заробітну платню, ніж необхідно, згідно із Законом. Станом на лютий 2018 року він чотири рази звертався до керівництва університету з вимогами надати йому довідки, які він мав намір використовувати як докази в суді для обґрунтування своїх позовних вимог. Незважаючи на це, не на одне звернення до університету відповіді дотепер він не отримав. Крім того, він був змушений звернутись до Головного управління держпраці в Одеській області. На його звернення була надана відповідь, в якій зазначалось, що адміністрацією установи відносно нього була порушена ч.3 ст.32 КЗпП України в частині зміни істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці без повідомлення працівника не пізніше, ніж за два місяці. У відповіді зазначено: «Адміністрацією Установи надано Вашу заяву про продовження терміну трудової угоди на посаді ... на 0,4 штатної ставки з 01.09.2017 року по 31.08.2018 року з резолюцією «До наказу з 01.09 по 31.10.17 року. При цьому, згідно витягу з наказу від 28.08.2017 року № 2953-88 «продовження трудової угоди» Вам продовжено строк трудового договору на посаді ... та переведено з 0,4 штатної ставки на 0,25 штатної ставки ... Під час проведення інспекційного відвідування адміністрацією Установи не представлена Ваша згода на переведення з 0,4 штатної ставки на 0,25 штатної ставки...». Таким чином, через порушення Закону з боку Національного університету «Одеська юридична академія», який відповіді на його численні звернення не надав, на час подачі позовної заяви до суду доказів він не мав. Відсутність доказів обґрунтування його позовних вимог не є такою обставиною, яка б унеможливила його звернутися до суду з позовною заявою, тому що, згідно вимог ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Заявлене клопотання судом було задоволено. Однак, до теперішнього часу довідку про розмір його заробітної платні з детальним розрахунком та відповідними відрахуваннями університет йому не надав. Саме з цієї причини він змушений зробити розрахунок своєї заробітної платні ні на підставі зазначеної довідки, а на підставі табуляграми за жовтень і грудень 2017 року.

Даний розрахунок підтверджує факт нарахування йому і заробітної плати в період з вересня 2017 року по січень 2018 року з розрахунку 0,25 ставки від посадового окладу 4 464 грн., замість 0,4 штатної ставки. Крім цього з табулягрів та розрахунків, наведених у таблиці, видно, що при виплаті йому заробітної плати враховувалася щомісячна надбавка за вислугу років з розрахунку 10 % від посадового окладу, замість 30 %. Відповідно до вимог ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.1 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, а у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. З цієї причини за період з 01 вересня 2017 року по січень 2018 року Національний університет «Одеська юридична академія» повинен був йому заплатити заробітну платню у розмірі 7 426,32 грн. (1 856,58 х 4 = 7 426,32 грн.), замість 5 248,84 грн., а з урахуванням вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, - 12 996,06 грн. (5 569,74 + 7 426,32 = 12 996,06). Недорахована та невиплачена частина заробітної плати складає 7 747,22 грн. (12 996,06 – 5 248,84 = 7 747,22). За таких обставин звернувся до суду.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі і суду пояснив, що університет багато років не доплачував йому заробітну плату. Він зробив розрахунок того, що йому платив насправді університет і що він повинен був отримувати. Він кілька разів звертався письмово до керівництва, намагався вирішити спір мирно, але відповідач ігнорував його так, як зараз ігнорує судові ухвали про витребування доказів. Тому він не має іншого вибору, як просити суд відновити справедливість.

Відповідач до суду не прибув, про розгляд справи був неодноразово повідомлений належним чином. Однак, жодних заяв про розгляд справи у свою відсутність чи відкладення розгляду справи до суду не надав. Крім того, не скористався й своїм правом на подання заперечень або відзиву на позов.

Згідно зі ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа слухалась в порядку ст.131, 223, 280 ЦПК України у відсутність відповідача.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.

Згідно ст.12 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона постилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідності до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, серед яких: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна право відношення; 7) припинення право відношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, наданими позивачем, суд приходить до наступного.

01.09.2012 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду викладача кафедри спеціально - правових дисциплін Нікопольського факультету Національного університету «Одеська юридична академія» (а.с.22, 31, 64). Його індивідуальне навчальне навантаження складало 0,4 ставки (а.с.64). 25.12.2014 року, відповідно до наказу НУ «ОЮА» від 27.11.2014 року «Про ліквідацію відокремлених структурних підрозділів НУ «ОЮА», позивача ОСОБА_1 було переведено на посаду асистента Національного університету «Одеська юридична академія» (а.с.25, 80). Наказом № 3874а-5 від 18.10.2017 року позивача ОСОБА_1 з 26.12.2017 року звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.89-92). Після звільнення з роботи позивачу стало відомо, що в період з вересня 2017 року по січень 2018 роки університет заробітну плату йому виплачував не в повному обсязі.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1037 від 28.12.2016 року «Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», посади асистентів вищих навчальних закладів 4 ступеню акредитації віднесено до 16 тарифного розряду та встановлено посадовий оклад у розмірі 4 464 грн. (тарифний коефіцієнт 2,79).

Згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 78 від 31.01.2001 року, № 963 від 14.06.2000 року та листа Міністерства праці та соціальної політики України від 21.10.2009 року № 627\13\84-09 "Про зарахування до педагогічного стажу часу роботи в органах МВС", щомісячна надбавка позивача ОСОБА_1 за вислугу років повинна становити 30 % від посадового окладу. До роботи в університеті позивач проходив службу в МВС України (його стаж служби в МВС України становить 38 років) (а.с.22).

Таким чином, суд погоджується з розрахунками позивача, що, приймаючи до уваги його навчальне навантаження в розмірі 0,4 ставки, заробітна платня позивача повинна складати 1 856,58 грн (0,4 ставки від 4 464 грн. складає 1 786 грн. + 30 % вислуги (535,8 грн.) = 2 321,8 грн., а з урахуванням 18 % податку на прибуток, 1,5 % військового збору та 1 % профспілкового внеску, - 1 856,58 грн.).

Однак, за вересень, жовтень та листопад 2017 року позивач отримав заробітну платню у розмірі 1 228 грн. 00 коп. за місяць (а.с.80), а за грудень 2017 року – 2 330, 16 грн. (а.с.80). Таким чином, за період з вересня 2017 року по 01.01.2018 року позивач отримав 6 014, 16 грн., замість 7 426, 32 грн., а з урахуванням вихідної допомоги – 9 282,9 грн. (на 4 034,06 грн. менше за потрібне). 19.10.2017 року позивач письмово звертався до керівництва університету з вимогою направити йому копії документів, які підтверджують факт його працевлаштування та роботи в університеті (а.с.24-25). Також позивач просив у разі його звільнення, виконати у повному обсязі вимоги Кодексу законів про працю України та повернути належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок (а.с.27-28). Незважаючи на те, що з дня звернення до керівництва університету пройшов значний проміжок часу, відповідь дотепер позивач не отримав. Позивач повторно письмово звернувся до керівництва учбового закладу, де вимагав направити йому копії документів, які підтверджують факт його працевлаштування в університеті, в тому числі, належним чином завірені копії наказів про прийом на роботу, копію трудової книжки, а також, при їх наявності, копію наказу про звільнення з роботи, довідку про його середній заробіток, а також довідку про нараховані суми, належні працівникові при звільненні. Крім цього, позивач просив письмово повідомити його про схеми посадового окладу, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат за кожний місяць з 2012 року, тобто з моменту працевлаштування в університеті. В довідці окремо просив вказати розмір своєї щомісячної надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу та її суми, а недоврахування заробітної плати врахувати під час ліквідації, реорганізації навчального закладу та нарахування йому заробітної плати. Оскільки університет, в якому позивач працював, протягом останніх 5 років не дораховував йому щомісячну надбавку за вислугу років, яка, згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 78 від 31.01.2001 року, № 963 від 14.06.2000 року та листа Міністерства праці та соціальної політики України від 21.10.2009 року № 627\13\84-09 "Про зарахування до педагогічного стажу часу роботи в органах МВС", становить 30 % посадового окладу, позивач чотири рази звертався до керівництва університету. Незважаючи на це, не на одне звернення до університету відповіді дотепер позивач не отримав. Крім того, позивач був змушений звернутись до Головного управління держпраці в Одеській області. На його звернення була надана відповідь, в якій зазначалось, що адміністрацією установи відносно позивача адміністрацією університету була порушена ч.3 ст.32 КЗпП України в частині зміни істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці без повідомлення працівника не пізніше, ніж за два місяці. У відповіді зазначено: «Адміністрацією Установи надано Вашу заяву про продовження терміну трудової угоди на посаді ... на 0,4 штатної ставки з 01.09.2017 року по 31.08.2018 року з резолюцією «До наказу з 01.09 по 31.10.17 року. При цьому, згідно витягу з наказу від 28.08.2017 року № 2953-88 «продовження трудової угоди» Вам продовжено строк трудового договору на посаді ... та переведено з 0,4 штатної ставки на 0,25 штатної ставки ... Під час проведення інспекційного відвідування адміністрацією Установи не представлена Ваша згода на переведення з 0,4 штатної ставки на 0,25 штатної ставки...» (а.с.32-33). Таким чином, через порушення Закону з боку Національного університету «Одеська юридична академія», позивач й звернувся до суду.

Відповідно до вимог ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.1 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, а у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідач до суду не прибув, надати заперечення на позов, відзив або будь-які пояснення, не забажав.

Тому суд погоджується з розрахунками позивача і вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.13, 60, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного університету «Одеська юридична академія» про стягнення заборгованості по заробітній платні - задовольнити.

Визнати незаконними дії Національного університету «Одеська юридична академія» за фактом незаконного переведення ОСОБА_1 з 0,4 штатної ставки від посадового окладу 4 464 грн. на 0,25 ставки, та за фактом незаконного нарахування йому щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 10 % замість 30 %.

Зобов’язати Національний університет «Одеська юридична академія» дорахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.09.2017 року по 01.01.2018 року з розрахунку 0,4 штатної ставки від посадового окладу 4 464 грн., щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі 30 % та вихідної допомоги у розмірі тримісячного заробітку; в загальному розмірі 7 747 грн. 22 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області (м.Кривий Ріг) до або через Нікопольський міськрайонний суд протягом тридцяти днів після отримання рішення суду.

Суддя: ОСОБА_2