Рішення № 79090546, 06.12.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2362/18

Провадження № 2-а/185/173/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Андрухової Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу ЄУ № 185/2362/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області лейтенанта поліції Санжиренка Олександра Сергійовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора ВБДР Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області лейтенанта поліції Санжиренка Олександра Сергійовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 801443 від 15 березня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 680,00 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 15 березня 2018 року на позивача складено оскаржувану постанову. Згідно зі змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, керував транспортним засобом БОГДАН А09201 н.з. НОМЕР_1 15 березня 2018 року о 10 год 15 хв на ж/д станції Павлоград-1, який використовувався для надання послуг з перевезення пасажирів та мав технічну несправність, а саме тріщину на вітровому склі в зоні дії роботи склоочисників, а також відсутність медичної аптечки та вогнегасника, чим порушив п. 31.4.7. є), п. 31.1 ПДР та 6:8:5 ДСТУ 3549:2010, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП. Проте, позивач вважає вказану постанову незаконною, безпідставною та необґрунтованою, оскільки жодного доказу його вини немає, в зоні дії склоочисників тріщини відсутні, є тріщині на лобовому склі, але не в зоні дії склоочисників. Також, зазначає, що він є працівником автотранспортного підприємства, перед виїдом на маршрут він отримав дозвіл на виїзд від механіка. Доказів відсутності медичної аптечки та вогнегасника немає, ввжає, що відпоівдальність за їх відсутність не передбачена ст. 121 КУпАП А тому просить постанову скасувати. Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі

Відповідач подав відзив на позов, згідно із яким заперечував проти задоволення позову, посилався на те, що діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також зазначив, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Представник Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції подав пояснення, згідно із якими просив про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти задоволення позову. Посилався на те, що діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також зазначив, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи і проаналізувавши доводи позивача, відповідача та відповідні положення Правил дорожнього руху України, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Про посилання позивача на положення статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення слід зазначити наступне.

Нормою частини 1 статті 276 КУпАП передбачено загальне правило розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно ч. 1 ст. 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Однак, законодавцем передбачені випадки, коли постанова по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесена на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Такий випадок передбачений ч. 4 ст. 258 КУпАП, згідно якої у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Ч. 4 ст. 258 КУпАП є імперативною спеціальною нормою, яка надає право уповноваженим особам Національної поліцій України у випадках встановлених законом, виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення.

Саме на це і звертає увагу Конституційний суд України у рішенні №5-рп/2015 від 26 травня 2015 р. та зазначає, що аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст.

Тобто, законом передбачені спеціальні випадки коли постанова може бути винесена на місці вчинення адміністративного правопорушення, та загальне правило, коли постанова по справі про адміністративне правопорушення виноситься за місцем його вчинення за результатами розгляду справи про таке правопорушення, які не слід ототожнювати оскільки вони мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст.

Підсумовуючи наведене слід дійти висновку, що посилання позивача на те, що відповідач не мав права виносити оскаржувану постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення, є безпідставними та неаргументованими, оскільки позивач помилково тлумачить положення закону на свою користь.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із п. 31.4.5 а) ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутні медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусів, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.

Відповідно до п. 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відсутність медичної аптечки та вогнегасника не може бути технічною несправністю ТЗ. Дане порушення повинно розглядатися крізь призму статті 125 КУпАП та трактуватися як будь-яке інше порушення ПДР.

Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення серія АР № 801443 від 15 березня 2018 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, керував транспортним засобом БОГДАН А09201 н.з. НОМЕР_1 15 березня 2018 року о 10 год 15 хв на ж/д станції Павлоград-1, який використовувався для надання послуг з перевезення пасажирів та мав технічну несправність, а саме тріщину на вітровому склі в зоні дії роботи склоочисників, а також відсутність медичної аптечки та вогнегасника, чим порушив п. 31.4.7. є), п. 31.1 ПДР та 6:8:5 ДСТУ 3549:2010, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП.

За вчинення даного правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680,00 гривень.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази вини позивача, відповідачем належних та допустимих доказів не надано.

Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішеннясправи.

Частиною 2 ст. 121 КУпАП визначено, що керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно приписів ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 251 КУпАП, які свідчать про вчинення позивачем порушень ПДР України та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, посилання відповідача у відзиві на постанову № 801443 від 15.03.2018, яка оскаржуєтсься, як на доказ, не може буде прийнято судом, так як постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є доказом по справі, інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП та наявності складу адміністративного правопорушення, відповідачем суду не надано. Позивачем, в свою чергу, надано суду докази відсутності тріщини на вітровому склі в зоні дії роботи склоочисників (кольорові фото). З фото вбачається, що "біла лінія" в центрі лобового скла, на яку посилається відповідач в відзиві, є дротом (або шнуром), а не тріщиною.

Так суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 251 КУпАП, які свідчать про вчинення позивачем порушень вимог ПДР України щодо керування транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, що є підставою для визнання протиправною та скасування винесеної відповідачем постанови, та закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 122, 213, 222, 254, 258, 288 КУпАП, ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора ВБДР Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області лейтенанта поліції Санжиренка Олександра Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 801443 від 15 березня 2018 року про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121КУпАП у вигляді штрафу в сумі 680,00 гривень - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 295 КАС України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко