Рішення № 79089968, 08.01.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4666/18

2/212/421/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіта О.Г., секретаря судового засідання Мігрін Н.С., за участі: представника відповідача Павлової Н.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2018 року позивач звернулась до суду із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» моральної шкоди завданої їй смертю чоловіка у розмірі 176 200,00 грн. Пояснила свою заяву тим, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4. Актом КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи » від 04.03.2005 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з професійним захворюванням, на яке він захворів під час роботи на підприємстві відповідача. 18 січня 1999 року ОСОБА_4 встановлено професійне захворювання - силикотуберкульоз, сидеросилікоз, емфізему легень. Внаслідок професійного захворювання та смерті батька позивачу завдана моральна шкода. Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що вона втратила близьку людину, годувальника.

Ухвалою суду від 06 липня 2018 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Представник відповідача 01.08.2018 надала до суду відзив на позовну заяву. У відзиві просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що професійне захворювання чоловіка позивача, яке в свою чергу потягло його смерть, виникли до набрання чинності ЦК України 2004 року, яким було визначене право члена сім'ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю, тому вважає, що позивач не має право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її чоловіка.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин (на час смерті працівника) можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.

Саме застосування цих Правил і перелік осіб, що мають право на відшкодування шкоди після смерті потерпілого, зазначені у ст. 456 ЦК УРСР. Перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди також перелічений у п. 8 Правил.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли з ІНФОРМАЦІЯ_1, коли ОСОБА_4 батько позивача помер та встановлено причинний зв'язок смерті та професійного захворювання.

На той час діяли норми статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), як передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач являється чоловіком померлого ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_1, актовий запис № 405 від 04 квітня 1956 року.

За життя ОСОБА_4 працював в підземних умовах праці на шахті імені Фрунзе, правонаступником якого є відповідач, що не оспорюється сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 29.11.2004.

Відповідно до акту посмертного огляду з встановлення причинного зв'язку між смертю та професійним захворюванням від 28.01.2005 встановлена причина настання смерті ОСОБА_4 із встановленим вперше у 1999 році професійним захворюванням легень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що смертю ОСОБА_4 , його дружині - позивачу по справі, завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, на підставі ст. 440-1 ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові № 6-156цс14 від 24 грудня 2014 року, яка у силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, а також з того, що з часу смерті батька позивача пройшло понад 15 років та враховуючи принцип розумності і справедливості, вважає за розумне визначити таке відшкодування у розмірі 50000,00 гривень.

Посилання представника відповідача на те, що позивач не має право на відшкодування моральної шкоди як член сім'ї потерпілого, оскільки таке право виникло до набрання чинності ЦК України 2004 року, яким передбачено право члена сім'ї потерпілого на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю (стаття 1168), а тому позов не підлягає задоволенню, суд вважає необґрунтованими, так як зазначена норма не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сімей працівника, завданої його смертю в результаті отриманого професійного захворювання, яке стало причиною смерті чоловіка позивача, які виникли до 01 січня 2004 року, тоді як до 2004 року такі правовідносини регулювались статтею 440-1 ЦК УРСР, на яку і посилався позивач при обґрунтуванні своїх позовних вимог.

Отже, виходячи з викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

На підставі ст.141 ЦПК України з ПрАТ «Суха Балка» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст. 4,12, 23, 76-83,141,258, 259,263,264,265, 268, 271,273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (ЄДРПОУ 00191329) на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої їй смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп., без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

В решті частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (ЄДРПОУ 00191329) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10.01.2019 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт