Рішення № 79089691, 09.01.2019, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2030/18

Провадження №2/173/100/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно Верхньодніпровської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування ,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018 року до суду звернулась позивач ОСОБА_1, з позовом про визнання права власності в порядку спадкування до відповідача Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно Верхньодніпровської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2018 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 24 жовтня 2018 року.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24.10.2018 року призначено розгляд справи за правилами загального провадження. справа призначена до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 13 грудня 2018 року.

13.12.2018 року проведене підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду на 09 січня 2019 року

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати за нею право власності на квартиру, яка розташовану за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_5, з яким вона спільно проживала за адресою: АДРЕСА_3

Після смерті чоловіка залишилося спадкове майно у вигляді 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В установлений законом строк вона, як єдина спадкоємиця після смерті чоловіка, звернулась до державного нотаріуса першої Кам'янської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте постановою державного нотаріуса від 18 квітня 2018 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з тим, що в результаті перевірки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виявлено, що власниками зазначеної квартири зареєстровані ОСОБА_4 - 1/3 частки та ОСОБА_3 2/3 частки на підставі свідоцтва про право власності на дане майно. Дану інформацію також підтверджено і КП «Верхньодніпровське БТІ» листом № 963 від 18.04.2018 року, де зазначено, що 13 липня 2007 року помилково були внесені дані до реєстру прав на нерухоме майно стосовно даної квартири, що й стало підставою звернення до суду.

В судове засідання позивач та представник позивача не з'явились, подавши заяву про розгляд справи у їх відсутність. В підготовчому судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги за підставами, викладеними в позовній заяві. Також пояснила про неможливість вирішення даного спору в позасудовому порядку. Так як при здійснені державної реєстрації права власності на нерухоме майно було допущено помилку та право власності на квартиру зареєстровано за третіми особами Куліковими, які мають квартиру з аналогічними параметрами але по пров. Спортивному і які відмовляються з'явитись до реєстраційного органу для внесення відповідних виправлень.

Представник відповідача - Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог: представник відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Верхньодніпровської районної державної адміністрації та ОСОБА_3, і ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, письмових пояснень суду не надали.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивачки ОСОБА_5, з яким позивач спільно проживала за адресою: АДРЕСА_4 що підтверджується копією свідоцтва про смерть, копією свідоцтва про одруження.

Після смерті ОСОБА_5, відкрилась спадщина в тому числі і на 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В установлений законом строк позивач звернулась до державного нотаріуса Першої Кам'янської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте постановою державного нотаріуса від 18 квітня 2018 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з тим, що в результаті перевірки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виявлено, що власниками зазначеної квартири зареєстровані ОСОБА_4 - 1/3 частки та ОСОБА_3 2/3 частки на підставі свідоцтва про право власності на дане майно. Дану інформацію також підтверджено і КП «Верхньодніпровське БТІ» листом № 963 від 18.04.2018 року, де зазначено, що 13 липня 2007 року помилково були внесені дані до реєстру прав на нерухоме майно стосовно даної квартири, що підтверджується копією постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину та копією листа КП «Верхньодніпровське БТІ»

Як встановлено в судовому засіданні відповідно до ордера № 387 від 16 червня 1967 року ОСОБА_5, дозволено зайняти під житло квартиру, АДРЕСА_5

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14 липня 1993 року, виданому орендним підприємством КПК, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6

Відповідно до закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» -Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Таким чином приватизувавши квартиру сама позивачка, її чоловік та ОСОБА_6, отримали право власності на дану квартиру в рівних частинах, тобто по 1/3 частині.

Успадкувати 1/3 частину квартири після смерті чоловіка позивач не має можливості так як їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з виявленням помилки у реєстрації права власності на зазначену квартиру. А саме відповідно до листа КП «Верхньодніпровське БТІ» № 963 від 18.04.2018 року зазначено, що 13 липня 2007 року помилково були внесені дані до реєстру прав на нерухоме майно стосовно квартири, яка належить ОСОБА_4,. та ОСОБА_3, які є власниками квартири, розташованої за адресою: сел. Дніпровське пров. Спортнивний (раніше Терешкової), 1 кв. 24

Таким чином в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивачки щодо невизнання права власності на майно. Позивачем обрано спосіб захисту порушених прав у вигляді визнання права власності, який передбачений ст. 16, 392 ЦК України та з яким погоджується суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином судом встановлено, що позивач, а також її померлий чоловік за життя, та ОСОБА_6, мають право власності на 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6

Відповідно до ст. 392 ЦК України - Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

З досліджених доказів встановлено, що 1/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 входить до складу спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_5

Судом також встановлено, що відповідно до ст.1261 ЦК України позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка.

З дослідженої спадкової справи судом встановлено, що життя ОСОБА_5, склав заповіт на ім'я ОСОБА_7, на частину вищезазначеної квартири. Проте, спадкоємець за заповітом ОСОБА_7, відповідно до заяви від 12.05.2017 року відмовився від належної йому частки спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_5 і дану заяву не відкликав в строк до 21.10.2017 року.

Інші спадкоємці за законом із заявами про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5,. до суду не звертались, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України - Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Оцінюючи надані суду докази, суд приходить до висновку , що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на жило від 14 липня 1993 року, виданому орендним підприємством КПК, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_8 належить на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6. Таким чином позивач є власником 1/3 частини спірної квартири, згідно даного свідоцтва. Але її право власності не визнається, так як реєстрація права власності на зазначену квартиру помилково проведена за ОСОБА_3, та ОСОБА_4, що підтверджується витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно та листом КП «Верхньодніпровське БТІ»

Підстави припинення права власності передбачені ст. 346, 378 ЦК України, ст. 140 ЗК України, але ці норми не містять таку правову підставу припинення права власності, як допущення помилки при реєстрації права власності на майно.

За даних обставин, суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_9 так як право власності позивачки на дану квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності на жило від 14 липня 1993 року, виданому орендним підприємством КПК.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не мають права власності на зазначену вище квартиру, так як згідно свідоцтва про право власності на житло від лютого місяця 1994 року, виданому орендним підприємством КПК, останні є власниками квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_10 що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло.

Також суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на 1/3 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_8 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, тобто визнати за позивачкою право власності в цілому на 2/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_8

Так як 1/3 частина вищезазначеної квартири відповідно до свідоцтва про право власності на житло належить ОСОБА_6, відповідно дана частина квартири залишається у власності ОСОБА_6, і підстави для визнання за позивачкою права власності на спірну квартиру в цілому відсутні.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 714 грн. 58 коп., суд вважає за можливе покласти на позивача так як не вбачає вини відповідача Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області у порушенні прав позивачки.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно Верхньодніпровської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити частково .

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_8 право власності на 2/3 частини квартири, загальною площею 52.7 кв.м., житловою площею 39.3 кв.м., з яких на 1/3 частину квартири - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 липня 1993 року, виданому орендним підприємством КПК, та на 1/3 частину квартири - в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 714 грн. 58 коп., покласти на позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_8 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського Апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 09.01.2019 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 09.01.2019 року

Оприлюднене: 10.01.2019 року

Дата набрання законної сили: 09.02.2019 року