Рішення № 79087892, 10.01.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3777/18

РІШЕННЯ

іменем України

10 січня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, викладене в листі від 26 жовтня 2018 року № С-12665/0-7156/0/95-18, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1, жительки с. Манівці Красилівського району Хмельницької області, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_1, жительці с. Манівці Красилівського району Хмельницької області, ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.09.2018 звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту на території Манівецької сільської ради Красилівського району, однак на вказану заяву отримала відмову відповідача.

Вважає таку відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу протиправною та скасувати її.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

На адресу суду від представника відповідача 28.11.2018 надійшов відзив в якому останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що згідно з інформацією Відділу у Красилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області стосовно земельної ділянки зображеної у графічних матеріалах за якими звернулася ОСОБА_1, відповідно до якої Відділ надав картографічні матеріали із графічним зазначенням місця розташування спірної земельної ділянки, відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю виданого колективному сільськогосподарському підприємству "ім.Мічуріна" серії ХМ №00007 від 20.07.1995 зареєстрованого за № 6.

Таким чином, земельна ділянка щодо якої звернувся позивач на підставі Державного акту на право колективної власності на землю виданого колективному сільськогосподарському підприємству "ім.Мічуріна" серія ХМ №00007 від 20.07.1995 року, належить на праві спільної часткової власності його членам. Тобто, співвласники земельних ділянок господарських дворів, а також інших не розпайованих земель являлись і є на даний час всі члени КСП та їх правонаступники (спадкоємці)., що додатково вказує на неможливість надання відповідного дозволу.

Позивач 10.12.2018 надіслала на адресу суду відповідь на відзив в якій зазначає, що у відзиві відповідач послався на те, що місце розташування об'єкта не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель, проте не зазначив конкретно у чому земельна ділянка не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель, а тому таке посилання відповідача є надуманим.

При цьому, зазначає, що однією з підстав відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 є те, що вказана земельна ділянка відносно якої позивач просила надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, належить на праві спільної часткової власності членам КСП "ім.Мічуріна", однак КСП ім. Мічуріна припинило свою діяльність, а чинним законодавством, а саме Земельним кодексом України не передбачено право спільної часткової власності на земельні ділянки.

Від відповідача на адресу суду заперечення на відповідь на відзив не надходили.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту на території Манівецької сільської ради Красилівського району.

Листом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.10.2018 №С-12665/0-7156/0/95-18 позивачу було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на те, що місце розташування об'єкта не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель, оскільки вказана земельна ділянка перебуває у власності колективного сільськогосподарського підприємства "ім.Мічуріна", та запропоновано звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із відповідною заявою для отримання земельної ділянки в іншому місці.

Позивач, не погоджуючись з такою відмовою відповідача викладеною в листі від 26.10.2018 №С-12665/0-7156/0/95-18, вважає її протиправною та просить скасувати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області у спірних правовідносинах регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

При цьому, у вказаному вище листі, відповідач зазначив, що місце розташування об'єкта не відповідає вимогам закону та техніко-економічному обґрунтуванню використання та охорони земель, оскільки вказана земельна ділянка перебуває у власності колективного сільськогосподарського підприємства "ім.Мічуріна", та запропонував звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із відповідною заявою для отримання земельної ділянки в іншому місці.

Оцінюючи відповідь надану відповідачем у формі листа, встановлено, що останнім не дотримано вимог законодавства, оскільки чіткої відповіді на подану позивачем заяву, де конкретно ставилось питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області, позивачу не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не вирішив питання за результатом звернення позивача згідно з вимогами статті 118 ЗК України.

У рішенні від 20.10.2011 року у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Lelas v. Croatia").

З урахуванням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України за наявності відповідних підстав, відповідач як орган державної влади приймає рішення про відмову щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Таке рішення відповідач не приймав.

Відмовивши позивачу щодо надання дозволу без прийняття відповідного наказу відповідач порушив порядок надання таких дозволів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: 1) надати дозвіл; 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області визначений Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333).

За змістом пункту 8 Положення № 333 Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Згідно з пунктом 10 Положенням № 333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, тому такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що цей орган не прийняв жодного рішення з тих, які він повинен ухвалити за законом.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 820/4436/17 (К/9901/47011/18).

В рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі, суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів справи встановлено що позивач звернулась до відповідача з клопотанням (заявою) саме в порядку ст.118 Земельного кодексу України про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, за результатами розгляду клопотання позивачу був направлений лише лист щодо розгляду заяви, без прийняття будь-якого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 2,0000 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 1 ст.2 КАС України вказано, серед іншого, що завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вказана норма, у сукупності з наведеними положеннями ч.4 ст.245 КАС України та наявністю у відповідача права діяти на власний розсуд, покладає на суд обов'язок зобов'язати відповідача вирішити питання, щодо якого звернулась позивач (заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га за межами населених пунктів на території Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області), з врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, при розгляді адміністративної справи суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області та вирішити вказане питання з врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, викладену в листі від 26 жовтня 2018 року № С-12665/0-7156/0/95-18 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і прийняти рішення щодо надання чи мотивовану відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Манівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області, з врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 352 (триста п'тдесят дві) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (Манівці,Красилівський район, Хмельницька область,31028 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 39767479)

Головуючий суддя О.П. Шевчук