Рішення № 79087681, 09.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 січня 2019 року № 640/19585/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особа: про Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві Міністерство економічного розвитку і торгівлі України визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29.06.2016 № 3839-13 про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік в сумі 25000,00 грн;

- податкову вимогу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.12.2016 № 21378-17.

Вказав, що відповідно до підпунктів 267.1.1, 267.2.1 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно). Разом з тим, стверджує, що за інформацією Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринкова вартість належного позивачеві автомобіля не перевищує встановлений податковим законодавством розмір об'єкта оподаткування транспортним податком. За наведених обставин позивач вважає, що у контролюючого органу не було підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Ухвалою суду від 27.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/19585/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін.

Також вказаною ухвалою залучено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Крім того, ухвалою суду було витребувано:

1) у відповідача - належним чином засвідчену копію отриманої від органів внутрішніх справ інформації (відомостей щодо автомобіля ОСОБА_1), яка подається контролюючому органу для розрахунку розміру транспортного податку за 2016 рік;

2) у третьої особи - належним чином засвідчену копію розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу позивача, який був наданий контролюючому органу у 2016 році для нарахування транспортного податку та розрахунок середньоринкової вартості у 2016 році транспортного засобу AUDI Q7 2014 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб.см, дизель.

17.12.2018 представником відповідача Демченком Д.В. подано відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Поряд з цим, витребуваних судом документів відповідач суду не подав.

21.12.2018 представником третьої особи Остафійчуком А.М. подано до суду письмові пояснення, у яких останній повідомив суд, що розрахована за допомогою Калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля AUDI Q7 з об'ємом циліндрів двигуна 3,0 л, дизель, автоматичною коробкою переключення передач, 2014 року випуску з урахуванням середньорічного пробігу 27 тис. км становила 982390,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки AUDI, модель Q7, 2014 року випуску, тип загальний легковий універсал - В, об'єм двигуна 2967, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 31-32).

29.06.2016 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 3839-13, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн (а.с. 20).

У зв'язку з несплатою позивачем суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб, визначеної зазначеним податковим повідомленням-рішенням, 26.12.2016 відповідачем сформовано та направлено останньому податкову вимогу від 26.12.2016 № 21378-17 про сплату узгодженої суми податкового боргу в розмірі 25000,00 грн (а.с. 19).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1, підпункту 267.2.1 пункту 267.2, підпункту 267.3.1 пункту 267.3, пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з підпунктом 267.5.1 пункту 267.5, підпунктами 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до підпункту 10.1.1. пункту 10.1 статті 10, статті 265 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно, який складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Таким чином, транспортний податок, згідно з нормами Податкового кодексу України, є місцевим податком.

Особливість місцевих податків полягає у тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Відповідно до пункту 8.3 статті 8, пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (у тому числі і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також у пункті 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.

Так, відповідно до пункту 12.5 статті 12, підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 5 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України зобов'язано органи місцевого самоврядування забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Так, рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629" внесені зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011, а саме: встановлений в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок, та затверджено Положення про транспортний податок та рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" внесення змін до додатка 2 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923)" та викладено пункт 2.1 розділу 2 у такій редакції: "2.1. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті", а також доповнено розділу 6 новими пунктами 6.7 - 6.10.

Зазначені норми Податкового кодексу України, крім підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, який з 01.01.2016 викладено в новій редакції в частині визначення критеріїв яким має відповідати об'єкт оподаткування, а саме, замість вимоги щодо об'єму циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. викладено вимогу щодо розміру середньоринкової вартості понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, введені в дію з 01.01.2015.

Аналогічні зміни рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 було внесено до додатка 2 до рішення Київської міської ради 242/5629 від 23.06.2011 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві", в редакції рішення Київської міської ради № 58/823 від 28.01.2015, яким було встановлено в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Статтею 5 Податкового кодексу України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Відповідно до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються:

не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду;

після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки транспортний податок введено в дію Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 та введено в дію в місті Києві рішенням № 58/923 від 28.01.2015 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629", у той час, як Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" та рішенням Київської міської ради № 103/103 від 11.02.2016 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" лише конкретизовано один з критеріїв визначення об'єктів оподаткування, суд дійшов висновку про наявність у відповідача правових підстав для застосування у 2016 році положень вказаних нормативно правових актів.

Крім того, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, у даному випадку не встановлюється новий податок та не змінюється його ставка, а лише змінюються вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до Податкового кодексу України, та якими має бути запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку, встановленого Податковим кодексом України, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України.

Поряд з цим, методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі - Методика).

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно з пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, вередньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср= Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Пунктом 12 Методики передбачено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Згідно з пунктом 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, для визначення об'єкта оподаткування транспортного податку в розпорядженні контролюючого органу має бути інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля з урахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу тощо. При цьому, об'єктом оподаткування є транспортний засіб, вартість якого більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати та з року випуску минуло не більше 5 років.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено, що мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 становить 1378,00 грн.

Так, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн (750 х 1378,00 грн) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Поряд з цим, суд звертає увагу, що обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку податковим органом інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики.

При вирішенні даної справи суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження визначення середньоринкової вартості належного позивачеві автомобіля.

Встановлені обставини свідчать про відсутність у відповідача підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позаяк на момент прийняття останнього у розпорядженні контролюючого органу була відсутня інформація про середньоринкову вартість належного позивачеві автомобіля.

Поряд з цим, з наданої суду Міністерством економічного розвитку і торгівлі України інформації вбачається, що у 2016 році згідно з Методикою середньоринкова вартість автомобіля AUDI Q7 з об'ємом циліндрів двигуна 3,0 л, дизель, автоматичною коробкою переключення передач, 2014 року випуску з урахуванням середньорічного пробігу 27 тис. км становила 982390,00 грн.

Таким чином, належний позивачеві транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Наведена правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.01.2018 у справі № 816/163/17.

Враховуючи викладене та звертаючи увагу на ненадання відповідачем суду належних доказів віднесення транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що судом встановлено відсутність у відповідача підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 3839-13 та враховуючи, що податкова вимога сформована на суму боргу, визначеного зазначеним податковим повідомленням-рішенням, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування і податкової вимоги від 26.12.2016 № 21378-17.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29.06.2016 № 3839-13 та податкова вимога від 26.12.2016 № 21378-17 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, є протиправними та підлягають скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Туровська, 12, ідентифікаційний код 39467012) від 29.06.2016 № 3839-13.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Туровська, 12, ідентифікаційний код 39467012) від 26.12.2016 № 21378-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Туровська, 12, ідентифікаційний код 39467012) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 704,80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко