Рішення № 79087335, 10.01.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3523/18

РІШЕННЯ

іменем України

10 січня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якій просить суд:

1. поновити строк на оскарження відмови від 16.03.2018 №К-20584/0-2757/0/95-18 отриманої позивачем 10.08.2018 Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у наданні позивачеві дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8758 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області.

2. Визнати протиправною відмову від 16.03.2018 №К-20584/0-2757/0/95-18 Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у наданні позивачеві дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8758 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області.

3. Зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8758 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області.

4. Витребувати у відповідача для звірки в процесі розгляду справи, належно завірені копії та оригінали матеріалів, що стосуються вирішення заяв позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі про яку заявлено даний позов.

5. Оглянути при розгляді справи матеріали справи №822/71/18 за позовом позивача на які позивач посилався у даній позовній заяві.

6. Зобов'язати відповідача надати звіт для суду про виконання судового рішення та встановити йому строк для виконання звіту.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. ст. 22, 32, 116, 118, 121 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 в адміністративній справі №822/71/18 (яке набрало законної сили 20.03.2018) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено. Позивач зазначає, що являється членом діючого і зареєстрованого фермерського господарства з 2007 року, а також про те, що ним завчасно надано весь перелік необхідних матеріалів і документів для відповідача, витрачено значні кошти на виготовлення технічної документації із землеустрою та присвоєння кадастрових номерів, не використано надане законом право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення фермерського господарства, яку позивач використовуватиме для цієї мети. А тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 13.12.2018 надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача зазначає, що позивач звертався до Головного управління із заявою від 08.08.2017, в якій просив в порядку ст. 55 Закону України "Про землеустрій" надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для ведення фермерського господарства площею 3,8758 га за межами населеного пункту Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району, кадастровий номер НОМЕР_9. Представник відповідача стверджує, що у спірних правовідносинах позивач надав лише договір оренди земельних ділянок від 03.10.2007 загальною площею 25,47 га, укладений між Старокостянтинівською районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_2, строк дії якого закінчився.

Зважаючи на те, що позивачем будь - яких відомостей про користування вказаною земельною ділянкою фермерським господарством "Демковецьке", надано не було, підстави для задоволення клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою - відсутні. А тому просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.11.2018 позовну заяву ОСОБА_1, залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 26.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд встановив наступні обставини справи.

Суд встановив, що позивач є членом фермерського господарства "Демковецьке".

15.05.2017 загальними зборами фермерського господарства "Демковецьке" прийняте рішення про розпаювання рівними частками між членами цього фермерського господарства земельних ділянок площею 25,47 га, розташованих за межами населених пунктів на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про землеустрій" позивач звертався до відповідача із заявою від 19.05.2017, у якій просив надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, з кадастровим номером НОМЕР_9, без зміни її цільового призначення, яка перебувала в оренді одного із членів фермерського господарства "Демковецьке".

Листом від 12.07.2017 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовило позивачу у наданні такого дозволу з підстав не надходження до відповідача документації із землеустрою. Зазначається, що питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації може бути розглянуте відповідачем лише після погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок у встановленому законодавством порядку.

Після отримання цього листа, позивач надав відповідачу виготовлену технічну документацію із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки з матеріалами про зміну площі.

Наказом відповідача №22-15771-05 від 03.08.2017 було затверджено вищевказану документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 17,4491 га, кадастровий номер НОМЕР_4, в результаті поділу якої утворено шість земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_3 площею 2,2216 га; НОМЕР_5 площею 0,4680 га; НОМЕР_6 площею 3,4147 га; НОМЕР_8 площею 3,8355 га; НОМЕР_9 площею 3,8758 га; НОМЕР_7 площею 3,6335 га.

В подальшому, листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №К-20584/0-11948/6-17 від 17.08.2017 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання (заяви) про надання дозволу на виготовлення технічної документації.

Вказану відмову позивачем було оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 в адміністративній справі №822/71/18 (яке набрало законної сили 20.03.2018) адміністративний позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 38428145) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправною відмову від 17 серпня 2017 року Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8758 га із кадастровим номером НОМЕР_9 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмелььницької області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8758 га із кадастровим номером НОМЕР_9 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

На виконання вказаного рішення суду, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянуло заяву позивача та листом від 16.03.2018 року №К-20584/0-2757/0/95-18 вдруге відмовило позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8758 га, кадастровий номер НОМЕР_9 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Також зазначається, що з поданих позивачем документів встановлено, що земельна ділянка, яку він має намір отримати у власність перебувала у користуванні гр. ОСОБА_2 згідно із договором оренди до 03.10.2007. Вказана земельна ділянка не перебувала та не перебуває у оренді (користуванні) фермерського господарства "Демковецьке", оскільки гр. ОСОБА_2 не є засновником цього фермерського господарства, та не є власником земельної ділянки.

Також в листі зазначено, що оскільки земельна ділянка не перебувала у користуванні позивача, підстави для задоволення його клопотання - відсутні.

Позивач, розцінюючи вищезазначений лист відповідача як відмову в задоволенні його заяви, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Згідно з частиною 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 31 ЗК України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з частиною 1 статті 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Частиною 1 та 2 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено з матеріалів справи, 16.03.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №К-20584/0/-2757/0/95-18 повторно відмовило позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності площею 3,8758 га за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

У листі зазначається, що з поданих позивачем документів встановлено, що земельна ділянка, яку він має намір отримати у власність перебувала у користуванні гр. ОСОБА_2 згідно із договором оренди до 03.10.2007. Вказана земельна ділянка не перебувала та не перебуває у оренді (користуванні) фермерського господарства "Демковецьке", оскільки гр. ОСОБА_2 не є засновником цього фермерського господарства, та не є власником земельної ділянки.

Також в листі зазначено, що оскільки земельна ділянка не перебувала у користуванні позивача, підстави для задоволення його клопотання - відсутні.

Суд критично оцінює таке обґрунтування вказаної відмови, оскільки позивач разом з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 є членами фермерського господарства "Демковецьке".

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-1244СТ від 24.01.2017 ОСОБА_2, як засновнику фермерського господарство "Демковецьке" надано дозвіл на поділ земельної ділянки на території Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району, що перебувала в оренді на підставі договору оренди від 03.10.2007.

Фактично фермерське господарство "Демковецьке" в особі ОСОБА_2 орендувало дві земельних ділянки площею 8,0153 га та 17,4547 га.

Земельна ділянка на яку претендує позивач, входить до складу земельної ділянки площею 17,4547 га.

12.07.2017 позивач надав Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області виготовлену технічну документацію із землеустрою, щодо поділу вказаної земельної ділянки з матеріалами про зміну її площі.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-15771-05 від 03.08.2017 затверджено вищевказану документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 17,4547 га, кадастровий номер НОМЕР_4, в результаті поділу якої утворено шість земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_3 площею 2,2216 га; НОМЕР_5 площею 0,4680 га; НОМЕР_6 площею 3,4147 га; НОМЕР_8 площею 3,8355 га; НОМЕР_9 площею 3,8758 га; НОМЕР_7 площею 3,6335 га.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8758 га, кадастровий номер НОМЕР_9 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, позивач подав 08.08.2017, у період дії договору оренди земельних ділянок від 3 жовтня 2007 року (строк дії до 17 серпня 2017 року).

Вказане у листі від 16.03.2018 №К-20584/0-2757/0/95-18 обґрунтування відповідача при наданні відмов позивачу в надані дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, на думку суду, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, в даному випадку, чіткої відповіді на подану позивачем заяву, де конкретно ставилось питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, позивачу надано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не вирішив питання за результатом звернення позивача згідно з вимогами статті 118 ЗК України.

У рішенні від 20.10.2011 року у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland"). На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Lelas v. Croatia").

З урахуванням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України за наявності відповідних підстав, відповідач як орган державної влади приймає рішення про відмову щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Таке рішення відповідач не приймав.

Тому, відмовивши позивачу щодо надання дозволу без прийняття відповідного наказу відповідач порушив порядок надання таких дозволів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

У частині 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: 1) надати дозвіл; 2) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Водночас, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області визначений Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення №333).

Згідно з пунктом 8 Положення №333 про Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Разом з тим, на думку суду, Положення №333 не є документом, який носить імперативний характер, при цьому Земельний кодекс України не передбачає, яким саме документом має здійснюватись відмова у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, а також враховуючи те, що лист відповідача - це документ, що містить відомості, за які попередньо було зроблено запит, то офіційний лист можна вважати належним документом щодо відмови у задоволенні зазначеного вище клопотання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16.03.2018 №К-20584/0-2757/0/95-18 у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8758 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області.

Що стосується вимоги позивача зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8758 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція з урахуванням висновків Верховного Суду України наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2016 у справі №К/800/32729/15.

З огляду на наявність у суду права, за умови задоволення вимог адміністративного позову, прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, а також враховуючи триваючу протиправність дій відповідача, неодноразові звернення позивача до відповідача з одного і того ж питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та безпідставні відмови в його наданні, суд приходить до висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, у зв'язку з чим вказана вимога також підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення та встановити строк для виконання рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається з вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.

Виходячи з обставин даної справи, суд приходить до висновку про безпідставність даної вимоги позивача, оскільки позивачем не наведено аргументованих доводів, а судом під час розгляду справи не встановлено доказів, що свідчили б про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимог даної статті, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

З урахуванням наведеного, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З врахуванням ч. 1 ст. 139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір на користь позивача в сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову від 16.03.2018 №К-20584/0-2757/0/95-18 Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8758 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 3,8758 га із кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Радковецької сільської ради Хмельницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39767479)

Головуючий суддя О.О. Михайлов