Рішення № 79087241, 09.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2019 р. № 400/2953/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018

про:визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправними дій щодо відмови визначення стажу судді 34 роки 06 місяців 26 днів та перерахунку довічного грошового утримання; зобов'язання визначити стаж судді з урахуванням періоду проходження строкової військової служби (02 роки 00 місяців 09 днів), роботи на посаді слідчого (11 років 04 місяці 07 днів) та половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах (02 роки 05 місяців 00 днів); зобов'язання провести перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді 34 роки 06 місяців 26 днів, у розмірі 90% місячної суддівської винагороди працюючого судді, починаючи з 09.11.2018 р., з урахуванням проведених виплат.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно не врахував до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоди проходження строкової військової служби, роботи на посаді слідчого та половину строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Ухвалою від 29.11.2018 р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.12.2018 р. відповідачем подано відзив на позов, де вказано, що врахування до суддівського стажу періодів служби в армії, навчання на денному відділенні та служби в органах внутрішніх справ не передбачено чинним законодавством.

19.12.2018 р. позивач уточнив позовні вимоги в частині тривалості стажу, який просить врахувати для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Так, позивач уточнив, що стаж роботи на посаді слідчого складає 12 років 06 місяців 04 дні, а стаж судді - 35 років 09 місяців 04 дні.

Крім того, 19.12.2018 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, додавши вимогу про скасування рішення відповідача від 16.11.2018 р. № 83/2 "Про відмову в зарахуванні періодів роботи для призначення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці".

Ухвалою від 20.12.2018 р. суд прийняв до розгляду клопотання позивача про уточнення позовних вимог, заяву про збільшення позовних вимог, а також постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання сторони не з'явилися, справа розглядається в порядку письмового провадження.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач з січня 2000 р. по липень 2001 р. працював суддею Арбітражного суду Миколаївської області, а з липня 2001 р. - суддею Господарського суду Миколаївської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25.10.2018 р. № 3267/0/15-18 позивача звільнено з посади судді у відставку, а наказом заступника голови Господарського суду Миколаївської області від 05.11.2018 р. № 143-а - відраховано зі штату суду з 09.11.2018 р.

09.11.2018 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402).

Рішенням від 16.11.2018 р. № 83/2 відповідач відмовив у зарахуванні періодів роботи для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішення мотивоване тим, що чинним Законом № 1402 не передбачено врахування до суддівського стажу періодів служби в лавах Радянської Армії, навчання на денному відділенні Одеського державного університету ім І.І. Мечникова та служби в органах внутрішніх справ.

Вказану позицію відповідача суд вважає хибною з наступних підстав:

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у періоди:

з 22.05.1973 р. по 31.05.1975 р. - проходив строкову військову службу (02 роки 00 місяців 09 днів);

з 01.09.1977 р. по 01.07.1972 р. - навчався за денною формою навчання у вищому юридичному начальному закладі - Одеському державному університеті ім І.І. Мечникова (половина строку навчання становить 02 роки 05 місяців 00 днів);

з 18.10.1972 р. по 01.04.1989 р. та з 05.10.1993 р. по 26.10.1999 р. - працював слідчим у різних відділах УМВС України в Херсонській області (12 років 06 місяців 04 дні);

з 17.01.2000 р. по 04.07.2001 р. - працював на посаді судді Арбітражного суду Миколаївської області (01 рік 05 місяців 17 днів);

з 05.07.2001 р. по 09.11.2018 р. - працював на посаді судді Господарського суду Миколаївської області (17 років 04 місяці 04 дні).

Станом на дату розгляду справи організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон № 1402, який набрав чинності 30.09.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону № 1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Пункт 11 Перехідних положень попереднього Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453) передбачав, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453 зазначені правовідносини регулювалися Законом України "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862).

Так, ч. 4 ст. 43 Закону № 2862 передбачалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується також час роботи на посадах слідчих за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

При цьому, цією ж частиною ст. 43 Закону № 2862 встановлено, що судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Крім того, згідно з п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 (яка діяла до набрання чинності Законом № 2453) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 11.10.2005 р. № 8-рп, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 р. № 18 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24.06.1999 р. № 6-рп, від 20.03.2002 р. № 5-рп (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 р. № 19-рп (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 18.06.2007 р. № 4-рп (справа про гарантії незалежності суддів); від 22.05.2008 р. № 10-рп.

Також, у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до п. 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11. та 13.12.1985 р.) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Наведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998 р., згідно з якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (п. 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п. 6.4).

Так, згідно з п. 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 р. Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України "Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку" від 13.03.2015 р. № 20.

Суд також виходить з того, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу в зарахуванні періодів проходження строкової військової служби, роботи на посаді слідчого та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваних дій та рішення, що є підставою для задоволення позову.

Судові витрати по справі відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) про визнання протиправними дій щодо відмови визначення стажу судді 35 років 09 місяців 04 дні та перерахунку довічного грошового утримання; зобов'язання визначити стаж судді з урахуванням періоду проходження строкової військової служби (02 роки 00 місяців 09 днів), роботи на посаді слідчого (12 років 06 місяців 04 дні) та половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах (02 роки 05 місяців 00 днів); зобов'язання провести перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді 35 років 09 місяців 04 дні, у розмірі 90% місячної суддівської винагороди працюючого судді, починаючи з 09.11.2018 р., з урахуванням проведених виплат, скасування рішення від 16.11.2018 р. № 83/2 - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області щодо відмови визначення стажу судді 35 років 09 місяців 04 дні та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області визначити стаж судді Василяки Костянтина Леонідовича з урахуванням періоду проходження строкової військової служби (02 роки 00 місяців 09 днів), роботи на посаді слідчого (12 років 06 місяців 04 дні) та половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах (02 роки 05 місяців 00 днів).

4. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді 35 років 09 місяців 04 дні, у розмірі 90% місячної суддівської винагороди працюючого судді, починаючи з 09.11.2018 р., з урахуванням проведених виплат.

5. Скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 16.11.2018 р. № 83/2 "Про відмову в зарахуванні періодів роботи для призначення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 09.01.2019 р.

Суддя Н. В. Лісовська